Постанова № 12057233, 27.08.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 вересня 2010 року Справа № 2-11/2587-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСотула В.В.,

суддівГонтаря В.І.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився, Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення

відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 334 від 29.12.09, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 24 червня 2010 року у справі №2-11/2587-2010

за позовом Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Масандрівський парк, 40,Ялта,98600)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 3465,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 3465,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконання відповідачем своїх зобовязань за договором від 05 травня 2008 року № 57 щодо оплати за використання території Лівадійського парку для розміщення тимчасової виносної торгівельної точки.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 24 червня 2010 року у справі №2-11/2587-2010 позов Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 3465,00 грн задоволено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 1065,00 грн. та припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору в частині стягнення заборгованості у сумі 2400,00 грн.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним зясуванням місцевим судом дійсних обставин у справі, що призвело до помилкового застосування норм матеріального і процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що на час розгляду справи, у неї відсутня будь-яка заборгованість перед відповідачем, оскільки за умовами укладеного між сторонами договору № 57 від 06 травня 2008 року на використання території обєктів природно-заповідного фонду, строк його дії складає 8 місяців (з травня 2008 року по грудень 2008 року), а ціна по 600,00 грн. у місяць, тобто всього 4800,00 грн. за весь період дії договору. За твердженнями відповідача ним ця сума була сплачена, що підтверджується квитанціями № 9891005011 від 01 вересня 2008 року на 1200,00 грн. та № 9891005011 від 01 вересня 2008 року на 1200,00 грн.

Також, ще до отримання оскаржуваного рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 червня 2010 року відповідачем сплачено на виконання умов вказаного договору грошові кошти в сумі 2400,00 грн. на змінений розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується квитанцією № ПН906 від 30 червня 2010 року.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 14 вересня 2010 року, зявилась представник відповідача, яка підтримала вимоги апеляційної скарги. При цьому, згідно з поясненнями, наданими в судовому засіданні, заявником скарги не оспорюється розмір заборгованості за договором № 57 від 06 травня 2008 року, визначений в уточненому розрахунку позивача в сумі 1065,00 грн.

Також, на вимогу Севастопольського апеляційного господарського суду представником відповідача надані завірені копії договорів на використання території обєктів природно-заповідного фонду № 57 від 06 травня 2008 року та № 55 від 05 травня 2008 року із уточненими розрахунками позивача по кожному з зазначених договорів та копії платіжних доручень про сплату за використання природних ресурсів - території парка-пам'ятки.

Крім того, представником відповідача уточнено, що розмір заборгованості за договором № 57 від 06 травня 2008 року, визначений в уточненому розрахунку позивача у розмірі 1065, 00 грн., заявником скарги не оспорюється.

Представник позивача до суду апеляційної інстанції не зявився, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Приймаючи до уваги, що попередній розгляд дійсної справи відкладався, у тому числі, з причини неявки представника позивача, при цьому, неодноразово про дату судового засідання його повідомлялось своєчасно, що надавало можливості вирішити питання представництва його інтересів у суді, а також враховуючи, що апеляційний перегляд господарських справ обмежений процесуальний строком, судова колегія визнала можливим розглянути справу у його відсутність за наявними у матеріалах справи доказами.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 06 травня 2008 року між Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 57 (а.с. 79-80 ).

На підставі пункту 1.1. зазначеного договору відповідач отримала право на використання території Лівадійського парку для розміщення тимчасової виносної торгівельної точки, загальною площею 4 кв.м, за адресою: смт. Лівадія, Лівадійський парк-пам'ятка.

Відповідно до пункту 2.4. договору № 57 одним з обовязків відповідача є здійснення щомісячної оплати за використання природних ресурсів - території парка-пам'ятки у розмірі 600,00 грн. на розрахунковий рахунок Держадміністрації парків.

Строк дії договору визначений з моменту отримання індивідуального дозволу на субєкта підприємницької діяльності від Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по екології та природних ресурсах до 31 грудня 2008 року ( пункт 5.1. договору)

Згідно з актом Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим від 31 березня 2009 року №07-21/07 та розрахунку недоотриманих грошових коштів, Держадміністрацією парків, за договором №57 від 06 травня 2008 року недоотримано 3465,00 грн (а.с. 17-22).

19 серпня 2009 року позивачем на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 скеровано листа з проханням сплатити вказану заборгованість, який отриманий відповідачем 20 серпня 2009 року (а.с. 23-24).

Ухилення відповідача від надання відповіді на зазначений лист та задоволення вимог про сплату нарахованої заборгованості зявилось підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає наявними підстави для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

За приписами частини 2 статті 101 процесуального кодексу України господарський суд апеляційної інстанції не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення у повному обсязі.

Вбачається, що предметом спору у дійсній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості з оплати за використання території Лівадійського парку під розміщення тимчасової виносної торгівельної точки за договором від 06 травня 2008 року № 57.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстави позову входять лише юридичні факти, тобто, ті, з якими норми матеріального права повязують виникнення, зміну чи припинення прав та обовязків субєктів спірного право відношення. Розрізняють фактичні та юридичні (правові) підстави позову.

Таким чином, звертаючись до господарського суду із зазначеними вище вимогами, позивач мав довести не тільки наявність та розмір заборгованості, заявленої до стягнення з відповідача, але й підстави її виникнення (наявність між сторонами договірних відносин або інших зобовязань).

Копії договору від 06 травня 2008 року № 57 позивачем до матеріалів справи не надано.

Втім, як свідчить зміст оспорюваного рішення, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та в порушення загальних принципів Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими господарський суд розглядає спір у межах заявлених позовних вимог, окрім випадків окремо визначених діючим законодавством, помилково здійснив аналіз взаємовідносин сторін на підставі договору № 55 від 05 травня 2008 року, вимоги за яким позивачем не заявлялись.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

При цьому, апеляційний суд, як судова інстанція, яка переглядає спір по суті, не позбавлена права витребувати та долучити до матеріалів справи необхідні докази, надавши їм відповідну правову оцінку, якщо такі докази, на думку суду, підтверджують фактичні обставини справи. (Аналогічну позицію викладено Вищим господарським судом України у постанові від 02 вересня 2009 року у справі № 2-6/529-2009) .

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що судом першої інстанції обставини дійсного спору фактично не досліджувались та не перевірялись, а матеріали справи не містять письмових доказів для його обєктивного та всебічного вирішення, аналіз взаємовідносин сторін належало здійснити під час апеляційного перегляду справи, у звязку з чим, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду України, діючи в межах повноважень суду апеляційної інстанції, ухвалою від 31.08.2010 року витребувала у відповідача в оригіналі договорів № 55 від 05 травня 2008 року та № 57 від 06 травня 2008 року.

Оглянувши представлені договори в судовому засіданні 14 вересня 2010 року, судовою колегією встановлено, що вони є ідентичними за своїми умовами, зокрема, в частині розмірів оплати за використання території Лівадійського парку під розміщення тимчасової виносної торгівельної точки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем договірних зобовязань із внесення оплати за використання природних ресурсів на підставі наданих до матеріалів справи письмових доказів, зокрема, акту Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим від 31 березня 2009 року.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведені приписи процесуального законодавства, судова колегія вважає вищезазначені висновки місцевого суду передчасними, оскільки акт Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим від 31 березня 2009 року не є належним доказом у справі в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Досліджуючи обставини виконання відповідачем зобовязань з оплати платежів відповідно до договору № 57 від 06 травня 2008 року, судовою колегією встановлено, що згідно з копією платіжного доручення № 1р1/368 від 12 червня 2008 року відповідно до договору № 57 від 06 травня 2008 року відповідачем оплачено суму у розмірі 1200 грн. (а.с. 26).

Таким чином, несплаченою залишилась сума у розмірі 3465,00 грн.

Одночасно, в судовому засіданні 14 вересня 2010 року представником відповідача надана копія квитанції № ПН907 від 30 червня 2010 року про сплату у виконання договору № 57 від 06 травня 2008 року суми у розмірі 2400 грн. ( а.с. 81 ).

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що зазначений платіж здійснений відповідачем після винесення оспорюваного рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 червня 2010 року, втім, враховуючи, що дійсний спір не було розглянуто місцевим судом по суті заявлених вимог, вважає можливим прийняти його в якості підстави для зменшення заборгованості відповідача на стадії апеляційного провадження.

Суму в розмірі 2400 грн., сплачену за квитанціями від 29 липня 2008 року та від 01 вересня 2008 року, наданими відповідачем до апеляційної скарги та в судовому засіданні 14 вересня 2010 року, судова колегія не може зарахувати в оплату заборгованості, оскільки квитанції в графі "Призначення платежу" не містять посилань на договір № 57 від 06 травня 2008 року (а.с. 56, 76).

Слід звернути увагу й на пояснення представника відповідача в суді апеляційної інстанції, яка вказала на існування у оспорюваний період часу між сторонами інших договірних відносин, окрім тих, що обумовлені укладенням договорів № 55 від 05 травня 2008 року та № 57 від 06 травня 2008 року, у звязку неможливо чітко визначитись, на виконання яких грошових зобовязань здійснені зазначені платежі.

Згідно з уточненим розрахунком позивача станом на 01 вересня 2010 року, з урахуванням платежів № 1р1/368 від 12 червня 2008 року у розмірі 1200 грн. та № ПН907 від 30 червня 2010 року у розмірі 2400 грн., заборгованість відповідача за договором № 57 від 06 травня 2008 року складає 1065,00 грн. (а.с.78).

Наявність заборгованості у такому розмірі підтверджена матеріалами справи та представником відповідача не спростовувалась.

З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача заборгованість за договором № 57 від 06 травня 2008 року у розмірі 1065,00 грн.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки в суді апеляційної інстанції встановлено, що на час розгляду дійсної справи по суті заявлених позивачем вимог, сума заборгованості у розмірі 2400 грн. сплачена відповідачем у добровільному порядку, провадження у справі у цій частині вимог належить припинити через відсутність предмету спору.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції не надано юридичну оцінку обставинам, не зясовані обсяги відповідальності боржника по заявлених у позові вимогах, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення скасуванню, з постановленням судом апеляційної інстанції нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови складений 15 вересня 2010 року

Керуючись статтями 101, 103 ( пункт 2), 104 ( частина 1, пункти 1, 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 червня 2010 року у справі №2-11/2587-2010 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (98600, місто Ялта, вул. Масандрівський парк, 40а, ідент. код 33223992) 1065,00 грн. заборгованості, 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження по справі в частині стягнення заборгованості в сумі 2400 грн. припинити.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяВ.В.Сотула

СуддіВ.І. Гонтар

Ю.В. Борисова