Рішення № 12056843, 18.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2010 р. Справа № 67/95-10

вх. № 7932/6-67

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Самофалов А.А. за дов. №15 від 01.01.10 р.;

відповідача - не з’явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАКС"

до Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 88753,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмакс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" про стягнення за договором поставки № 25 від 23.02.2009 р. суми боргу у розмірі 88753,43 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.2010 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 вересня 2010 року о 11:15.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2010 р. розгляд справи було відкладено на 06 жовтня 2010 року о 10:15.

Ухвалою господарського суду харківської області розгляд справи було відкладено на 18 жовтня 2010 року о 10:45.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача заявлену суму позову, всі витребуванні судом документи не надав.

Представник відповідача у жодне призначене судове засідання не з’явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив, докази сплати заборгованості та витребувані судом документи не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, вищезазначеними ухвалами господарського суду Харківської області сторони були попереджені, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами та документами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

23 лютого 2009 року між ТОВ "Будмакс" (позивач по справі) та ЗАТ "Техноімпекс" (відповідач по справі) було укладено договір поставки №25 (надалі - Договір) у відповідності до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язався передати (поставити) на умовах даного Договору будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі (надалі - Товар) у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного Договору.

У п. 2.1. Договору сторони узгодили, що асортимент, ціна та кількість Товару, що поставляється за даним Договором, визначаються сторонами у накладних на товар, які є невід’ємними частинами даного Договору і формуються на підставі замовлень відповідача з урахуванням можливостей позивача. Замовлення на поставку Товару подається уповноваженому представнику позивача.

Згідно п. 2.3. Договору вартість прийнятого відповідачем Товару визначається в оформлених (в т.ч. підписаними Сторонами) накладних.

Загальна вартість даного Договору визначається вартістю Товару, поставленого протягом дії цього Договору (п. 2.4. Договору).

Дата поставки Товару зазначається у накладних на Товар (п. 3.4. Договору).

Згідно п. 3.3. Договору, Товар вважається переданим відповідачу з моменту підписання накладної.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи видаткових накладних №№:

- РН БХФ-10/14/010 від 14.10.09 р. на суму 4840,36 грн.;

- РН БХФ-10/16/017 від 16.10.09 р. на суму 5242,51 грн.;

- РН БХФ-10/16/018 від 16.10.09 р. на суму 3071,13 грн.;

- РН БХФ-10/20/020 від 20.10.09 р. на суму 6956,01 грн.;

- РН БХФ-10/21/016 від 21.10.09 р. на суму 4876,74 грн.;

- РН БХФ-10/23/005 від 23.10.09 р. на суму 2455,65 грн.;

- РН БХФ-10/23/006 від 23.10.09 р. на суму 4500,36 грн.;

- РН БХФ-10/23/007 від 23.10.09 р. на суму 1388,80 грн.;

- РН БХФ-10/23/008 від 23.10.09 р. на суму 5003,20 грн.;

- РН БХФ-10/27/014 від 27.10.09 р. на суму 5325,60 грн.;

- РН БХФ-10/27/015 від 27.10.09 р. на суму 7589,86 грн.;

- РН БХФ-10/28/009 від 28.10.09 р. на суму 4132,29 грн.;

- РН БХФ-10/29/014 від 29.10.09 р. на суму 7895,60 грн.;

- РН БХФ-11/02/006 від 02.11.09 р. на суму 7252,36 грн.;

- РН БХФ-11/02/007 від 02.11.09 р. на суму 7966,24 грн.,

- РН БХФ-11/02/009 від 02.11.09 р. на суму 2009, 60 грн.;

- РН БХФ-11/02/010 від 02.11.09 р. на суму 5697,37 грн.;

- РН БХФ-7/06/022 від 06.07.10 р. на суму 6212,44 грн. позивач поставив відповідачу товар, а відповідач отримав товар у повному обсязі, що підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних, щодо кількості та якості товару претензій не висунув.

Всього за вищевказаними видатковими накладними було поставлено товар на загальну суму 92 416,12 грн., як вказує позивач відповідач свій обов'язок щодо оплати за отриманий товар виконав частково, а саме в сумі 3 662,69 грн., таким чином заборгованість відповідача складає 92416,12 - 3 662,69 = 88 753,43 грн. доказів, що підтверджували б її сплату відповідач суду не надав.

У п.4.1. Договору сторони домовились, що розрахунки між ними здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача (або його філії), що вказані в даному Договорі, або шляхом внесення готівкових коштів в касу позивача. Валюта розрахунків - гривня.

Згідно п. 4.2. Договору, відповідач зобов’язався оплачувати Товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідної партії Товару від позивача.

20.08.2010 р. (№95) на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплати упродовж 7 календарних днів з моменту її отримання заборгованість у розмірі 88753,43 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 88 753,43 грн. основної заборгованості є обґрунтованою, належним чином доведеною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 610, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" код ЄДРПОУ 31799372 (юридична адреса: 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, к. 914, фактична адреса: м.Харків, вул. Державінська, 38 ( у т.ч. р/р 260003223 у ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс", код ЄДРПОУ 32376008 (юридична адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 144-В, адреса для листування: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б ( у т.ч. р/р 260017426 в ХОФ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589) - 88 753,43 грн. основної заборгованості, 887,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повне рішення по справі № 67/95-10 складено та підписано 21.10.2010 р.