Рішення № 12056842, 14.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2010 р. Справа № 59/263-10

вх. № 7000/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Поштар Т.П., довіреність №5367 від 28.12.09р.;

відповідача- Лучко А.В., довіреність б/н від 27.09.10р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ

до Відкритого сільскогосподарського акціонерного товариства Агрокомбінат "Слобожанський", смт . Чкалівське Чугуївського району Харківської області

про про стягнення 39271,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (м.Київ) звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства Агрокомбінат "Слобожанський" (смт.Чкалівське Чугуївського району) заборгованості за Договором фінансового лізингу № 070126-17ФЛ-Ю-О від 26.01.2007р. в розмірі 39271,09 грн., з яких 29069,34 грн. основного боргу, 2890,26 грн. пені, 583,38 грн. - 3% річних, 1112,11 грн. збитків, понесених в зв'язку із знеціненням грошових коштів; 5616,00 грн. штрафу. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської област , у зв'язку з лікарняним судді Бринцева О.В., справу № 59/263-10 передано судді Рильовій В.В. для подальшого розгляду.

В судовому засіданні 14.10.2010р. представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі , надав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які долучаються судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.10.2010р. проти позову заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволенні, надав клопотання про відкладення розгляду справи , обгрунтовуючи своє клопотання тим, що відповідач не одержував позовної заяви.

Представник позивача проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду заперечує повністю та просить суд відмовити в його задоволенні.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, з наступних підстав.

06.09.2010р. представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв"язку із тим, що відповідач не одержував позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2010р. задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи.

Суд зазначає, що матеріалах справи міститься чек від 23.07.2010р., як доказ направлення позовної заяви відповідачу та чек від 16.09.2010р. про повторне направлення позовної заяви на адресу відповідача.

А також відповідно до ст.69 ГПК України строк розгляду справи №59/263-10 було продовжено на 15 днів та закінчується 18.10.2010р.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості усім учасникам судового процесу ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

За своїм клопотанням представник відповідача знайомився з матеріалами справи 12.10.2010р., про що свідчить наявна в матеріалах справи відмітка представника відповідача та його особистий підпис.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

26 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач) та Відкритим сільськогосподарським акціонерним товариством Агрокомбінат "Слобожанський" (відповідач) був укладений договір фінансового лізингу № 070126-17/ФЛ-Ю-О, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов’язується набути у продавця у власність річ (речі) що є предметом лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору наведені у специфікації (додаток № 2 до договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності і передати майно у користування відповідачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Позивач виконав вимоги договору, предмет лізингу машина для внесення рідких добрив, модель МЖТ - 11 (дві штуки), був переданий в користування відповідачу на підставі підписаного сторонами договору та акту прийому-передачі майна від 28.02.2007р.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що строк користування відповідачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання –передачі майна згідно п.4.3. Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

У відповідності до п. 3.1. договору відповідач повинен сплачувати позивачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів до договору.

Відповідач свої зобов"язання в частині сплати лізінгових платежів виконув несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв"язку з чим за період з серпня 2009 року по липень 2010 року , на підставі п.п. 3.4.1.-3.4.5. договору, відповідно до яких позивач нараховує лізингові платежі з коригуванням на зміну курсу гривні до долару США ,що станом на 22.07.2010р. становить 29069,34 грн. простроченої заборгованості.

На зазначену суму заборгованості у відповідності до п. 11.2.1. договору та ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України позивач нараховував пеню в сумі 2890,26 грн., 3% річних в сумі 583,38 грн., 1112,11 грн. - збитки, понесені в зв’язку із знеціненням грошових коштів, 5616,00 грн. –штраф.

Відповідно до пункту 3.7 договору лізингоодержувач не має права затримувати платежі за договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано предмет лізингу, зауважень до якості предмету лізингу не було. Таким чином, вказані документи свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст. 806 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів -фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлений укладеним між сторонами Договором, частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Таким чином, суд доходить висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 29069,34грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 11.2.1 договору, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 2890,26 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних становлять 583,38 грн є також законними та обґрунтованими.

Суд вважає також законними та доведеними вимоги позивача щодо стягнення інфляційних 1112,11 грн. (збитків, понесених в зв’язку із знеціненням грошових коштів).

Пунктом 8.2.1. Договору відповідач був зобов'язаний щоквартально письмово Інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення звіту у формі встановленій Сторонами.

Позивачем було виконано розрахунок штрафу за період з 3 кварталу 2009р. по 2 квартал 2010р. у розмірі 1 відсоток загальної вартості майна за кожен випадок , за невиконання п.8.2.1, згідно п.11.2.3: загальна вартість предмету лізингу на момент укладання Договору фінансового лізингу від 26.01.2007р. №070126-14ФЛ-Ю-О становить - 140400,00грн.

Як вказує позивач, звіти не здавалися на протязі 4-х кварталів , штраф за неподання звітності за кожен квартал складає 1% від вартості майна , за чотири квартали 4% , загальна сума штрафу становить 5616,00грн.

Проте Договір фінансового лізингу від 26.01.2007р. №070126-14ФЛ-Ю-О діяв до 26.02.2010р., отже на відповідачеві не лежав обов’язок інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна за 2 квартал 2010 р.

Відповідно до п. 11.2.3. Договору за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. договору, порушення умов пункту 14.7. договору боржник сплачує кредитору штраф у розмірі 1 відсоток загальної вартості майна на момент укладання відповідного договору за кожен випадок такого порушення.

Таким чином позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 5616,00грн. за неподання звіту протягом 4-х кварталів у відповідності до п. 8.2.1 підлягають частковому задоволенню у розмірі 4212,00 грн. лише за три квартали.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого сільскогосподарського акціонерного товариства Агрокомбінат "Слобожанський" (63544, Харківська область, Чугуївський район, смт. Чкалівське, вул.Леніна,1, ідентифікаційний код 00858148, п/р 26003961053039 в ХФ ЗАТ "ПУМБ", МФО 350385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.21, літ.Г, ідентифікаційний код 33880354, п/р26005300115839 в ПКФ ВАТ "ВіЕйБі Банк", МФО321637) 29069,34 грн. основного боргу, 2890,26 грн. пені, 583,38 грн. 3% річних, 1112,11грн. збитків понесених у зв"язку із знеціненням грошових коштів 4212,00грн. штрафу, 378,67 грн. держмита та 227,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1404,00 грн. штрафу - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення підписано 19.10.2010р.

Справа №59/263-10.