Рішення № 12056282, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/36604.10.10 За позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області

До           Закритого акціонерного товариства «ДАТА ГРУП»

Про           стягнення 1690, 39 грн. 49 коп. заборгованості по орендній платі,

пені в розмірі 201,74 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Осока О.В. –по дов. №96 від 25.12.2009р.

Від відповідача           не з»явились

В засіданні приймали участь

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про стягнення з Закритого акціонерного товариства «ДАТА ГРУП»1690 грн. 49 коп. заборгованості по орендній платі, пені в розмірі 201, 74 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №12/02-1985-ОД від 01.11.2005р. не виконує основного обов’язку, а саме не сплачує орендну плату в доход державного бюджету березня 2009 року по липень 2010 року, у зв’язку з чим виник борг в сумі 1690,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2010р. порушено провадження у справі №36/366, розгляд справи призначено на 04.10.2010р.

В судовому засіданні 04.10.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, в засідання суду не з’явився, не виконав вимог суду викладених в ухвалі від 10.09.2010р. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення до розгляду в судовому засіданні 04.10.2010р. відповідач отримав 17.09.2010р. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

Згідно п.1 ст.287 Господарського кодексу України та ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

01.11.2005року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим об'єднанням «Сігма-Т»було укладено договір оренди від №12/02-1985-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: нежитлового приміщення площею 42,9 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мукачевська, 190 Д, що знаходиться на балансі ДМУ ГУМНС України в Дніпропетровській області.

Листом від 23.07.2009 року № 2445 Закрите акціонерне товариство «ДАТА ГРУП»(далі відповідач) повідомило регіональне відділення про те, що під час реорганізації ТОВ «НВО Сігма-Т»шляхом виділення було створено підприємство ТОВ «Сігмателекомсервіс». Права та обов'язки по оренді перейшли до новоствореного підприємства ТОВ «Сігмателекомсервіс».

19.11.2008 року ТОВ «Сігмателекомсервіс»реорганізовано шляхом приєднання до закритого акціонерного товариства «ДАТА ГРУП», таким чином, по всім правам та зобов'язанням ТОВ «Сігмателекомсервіс» виступає ЗАТ „ДАТА ГРУП".

Відповідно до п. 3.1, 3.3 договору оренди орендна плата у розмірі 186,10 гривень /базова/, без ПДВ, коригується на індекс інфляції, розрахована за „Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 зі змінами до неї, затвердженими Постановами КМУ від 18.05.1998 року №699, від 19.01.2000 року №75 та від 09.07.2002 року №943 перераховується таким чином:

-          50 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями державного казначейства - у розмірі 93,05грн;

-          50 % - балансоутримувачу -у розмірі 93,05 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 12.04.2007 року до договору від 01.11.05 року № 12/02-1985-ОД орендна плата у розмірі 642,1 гривень перераховується таким чином: 50% - до державного бюджету - у розмірі 321,05 грн., 50% -балансоутримувачу - у розмірі 321,05 грн.

Пункт 3 ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності з п.1 ст. 286 Господарського Кодексу України орендна плата -це фіксований платіж, який орендатор сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п.3.4 договору оренди орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 07 числа наступного місяця і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря, а також п.5.5. договору передбачає обов'язок орендаря щомісячно не пізніше 07 числа звітувати орендодавцю про внесення орендної плати, скоригованої на індекс інфляції, до державного бюджету з одночасним наданням копій платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору, не виконав обов’язку орендаря, орендну плату до державного бюджету за період з березня 2009 року по липень 2009 р. не вніс, в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданого позивачем та неоспореного відповідачем розрахунку складає 1690, 39 грн.

Свого контррозрахунку суми заборгованості по орендній платі відповідачем не надано.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов’язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати на день порушення провадження у справі та розгляду справи становить 1690, 39 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором №12/02-1985-ОД від 01.11.2005р. в частині перерахування орендної плати до державного бюджету виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1690 грн. 39 коп. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 3.6 договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в пункті 3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку платежу в сумі 201,74 грн.

Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним платежам з нього на підставі п. 3.6 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»підлягає стягненню пеня в сумі 201,74 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ДАТА ГРУП»(м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код 31720260) на користь державного бюджету України забор гованість з орендної плати в розмірі 1690 грн. 39 коп. та 201 грн. 74 коп. пені за прострочку платежу.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ДАТА ГРУП»(м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код 31720260) в доход Державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ДАТА ГРУП»(м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код 31720260) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

СуддяТ.Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

05.10.2010р.