Рішення № 12056237, 28.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/21-23/25328.09.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» докомунального підприємства «Індустріальне»Солом’янської районної у місті Києві ради

простягнення 677427,79 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Цурка Н.О. (довіреність №Д07/210/06/25-8 від 25.06.2010 року)

від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Індустріальне»Солом’янської районної у місті Києві ради заборгованості, яка виникла у період з 01.05.2008 по 01.12.2008 року за договором №41410 від 22.05.2008 року у сумі 677427,79 грн. (у тому числі 644005,24 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію; 26062,30 грн. інфляційних втрат та 7360,25 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором про постачання електричної енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 березня 2009 року у справі №42/21 позов АЕК «Київенерго»до КП «Індустріальне»задоволено частково, з Відповідача на користь Позивача стягнуто 273 478,42 грн. основного боргу, 11 066,05 грн. інфляційних втрат, 3 125,16 грн. річних та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2009 року рішення Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду міста Києва від 03 березня 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2009 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 року порушено провадження у справі №42/21-23/253 та призначено її розгляд на 25.05.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Відповідно до 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У судовому засіданні 10.08.2010 року представником Позивача було надано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач просив стягнути із Відповідача заборгованість за період з 01.05.2008 року по 01.05.2010 року у розмірі 1529687,13 грн. (у тому числі 1241941,05 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію; 233981,23 грн. інфляційних втрат та 53764,85 грн. трьох процентів річних).

Позивачем в порушення приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зміну позовних вимог після початку розгляду справи по суті, а тому подана заява судом не приймається до розгляду.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти нарахувань за електричну енергію за період з 01.05.2008 року по 21.05.2008 року, оскільки договір набрав чинності з 22.05.2008 року. Окрім того, Відповідач зазначав про розбіжність між звітами про використану електричну енергію, які направлялись Відповідачу та звітами, наданими Позивачем у підтвердження позовних вимог.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №41410 від 22.05.2008 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Відповідачу, а останній –оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Сторонами 22.05.2008 року було підписано додаткову угоду до договору, відповідно до якої пункт 9.5 договору №41410 від 22.05.2008 року змінено - визначено, що договір діє з 01.04.2008 року. Пунктом 6 додатку до договору №41410 від 22.05.2008 року передбачено, що Відповідач зобов’язується прийняти нарахування за витрати електроенергії до точки продажу за період з 01.04.2008 року, оплатити їх після укладення відповідних додатків до договору протягом 7 (семи) днів з моменту виставлення рахунка.

Відповідач не надав суду доказів визнання додатку до договору №41410 від 22.05.2008 року не чинним. Таким чином, нарахування Позивача за послуги енергопостачання починаючи з 01.05.2008 року є правомірними.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно пункту 2.2 договору Позивач відпускає електроенергію дозволеної до використання потужності за умовами та величинами споживання електроенергії та потужності, визначеними договором, за яку Відповідач згідно пункту 2.3.3 договору зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки відповідно до додатку до договору «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань з електролічильників споживачів».

Порядок розрахунків сторони погодили додатком 2 до договору №41410 від 22.05.2008 року, пунктами 1, 2, 3, 5, 13 якого передбачено, що розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.05.2008 року по 01.12.2008 року Відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 644005,24 гривень.

Представник Відповідача надав суду копії платіжних доручень, відповідно до яких на виконання рішення Господарського суду від 03.03.2009 року справі №42/21 у погашення суми основного боргу Позивачу було перераховано 167713,45 гривень. З огляду на викладене, суд встановив, що до стягнення підлягає сума основного боргу у розмірі 476291,79 гривень.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 476291,79 гривень.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Представник Відповідача надав суду копії платіжних доручень, відповідно до яких на виконання рішення Господарського суду від 03.03.2009 року справі №42/21 оплачено інфляційні втрати на суму 11066,05 грн. та три проценти річних у розмірі 3125,16 гривень.

Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат Позивачем не було враховано, що у період з липня по серпень 2008 року інфляційні нарахування мали від’ємне значення, а саме: у липні -2430,81 грн., у серпні -568,16 гривень. З урахуванням від’ємного значення інфляційного збільшення суми боргу інфляційні втрати Позивача становлять 23063,33 гривень. З урахуванням проведених Позивачем оплат до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 11997,28 гривень.

У зв’язку із частковою оплатою Відповідачем трьох процентів річних до стягнення підлягає сума у розмірі 4235,09 гривень.

За таких обставин, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з комунального підприємства «Індустріальне»Солом’янської районної у місті Києві ради (03056, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 42; ідентифікаційний код 35756924) на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 476291,79 грн. (чотириста сімдесят шість тисяч двісті дев’яносто одну гривню 79 копійок) основного боргу; 4235,09 грн. (чотири тисячі двісті тридцять п’ять гривень 09 копійок) трьох процентів річних; 11997,28 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто сім гривень 28 копійок) інфляційних втрат; 492,52 грн. (чотириста дев’яносто дві гривні 52 копійки) державного мита та 171,58 грн. (сто сімдесят одну гривню 58 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк

Повне рішення складено: 29.09.2010 року.