Рішення № 12056224, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/38-45/15606.09.10 За позовом: Приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин - Захід»

До: Закритого акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Варто»

Про: стягнення штрафних санкцій

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Духнич В.В.

відповідача: Мельничук А.В.

Суть спору: стягнення штрафних санкцій в сумі 141.907,56 грн., з яких 8.729,87 грн. 3% річних, 63.341,96 грн. збитків від інфляції, 69.835,73 грн. пені та судові витрати, зокрема витрати на правову допомогу в розмірі 45.000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2008 № 12/90 задоволено позов позивача про стягнення з відповідача коштів, в тому числі 796.574,20 грн. основного боргу. Позивач зазначає,що вказана сума боргу не була сплачена вчасно, тобто 07.12.2008, тому позивач просить стягнути з відповідача суми 3% річних, збитків від інфляції та пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності предявлення позову про стягнення пені. Також відповідач вказав, що розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 45.000,00 грн. є необґрунтовано завищеним.

Ухвалою від 09.07.2010 прийнято справу Господарського суду Івано-Франківської області № 20/38 до провадження судді Балац С.В. та призначено її до розгляду на 12.08.2010.

Ухвалою від 12.08.2010 розгляд справи відкладався на 06.09.2010.

В судовому засіданні 06.09.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Івано-Франківської області у справі № 20/38 за позовом Приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин - Захід»до Закритого акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Варто»прийнято рішення від 23.12.2008, яким вирішено стягнути з відповідача, зокрема, 856.574,20 грн. основного боргу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2009, рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 20/38 частково скасовано, та вирішено припинити провадження у справі в частині стягнення 60.000,00 грн. боргу.

28.04.2009 Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ № 2374 про стягнення з відповідача на користь позивача, зокрема, 796.574,20 грн. основного боргу.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 69.835,73 грн. пені, то відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з відносин сторін, то за умовами договору купівлі-продажу від 08.07.2008 № 040708 відповідач надавав відповідачеві товарний кредит на термін 30 днів в сумі 300.000,00 грн. і при цьому вартість товару збільшується на 1,5 % відносно вартості товару (п. 6.2. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що остання поставка товару відбулась 08.08.2008 за накладною № 674. Отже, оплата вказаного товару мала відбутися до 09.09.2008.

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно строк позовної давності сплив 09.09.2009.

Наслідком спливу позовної давності є підставою для відмови у позові, якщо про застосування позовної давності зроблено заяву (ст.. 267 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, то вимоги позивача про стягнення пені в сумі 69.835,73 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення 8.729,87 грн. 3% річних, 63.341,96 грн. збитків від інфляції, то відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 8.729,87 грн. за період з 08.02.2008 по 06.06.2009 підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 63.341,96 грн. за період з грудня 2008 по травень 2009 підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 45000,00 грн. - витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, до судових витрат належать послуги адвоката надання яких повязано з розглядом справи в господарському суді.

Відшкодування таких витрат повязано із юридичним складом, зокрема: статусом адвоката особи, яка надає послуги, докази фактично понесених витрат, надані адвокатом послуги мають бути повязані із розглядом справи.

В матеріалах справи наявний договір про надання послуг адвоката від 19.01.2010 № 19/01-адв, згідно якого адвокат ОСОБА_1 зобовязався надати позивачеві послуги адвоката у справі про стягнення неустойки з ЗАТ «Виробничо-комерційна фірма «Варто» на користь Приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин - Захід», відповідно до договору купівлі продажу № 040708 від 08.07.2008. Вартість послуг виконавця складає 45.000,00 грн., які мають бути сплачені на рахунок адвоката № 26002053801549 в ЗГРУ Приватбанк, МФО 325321 (п. 1.1., 4.2, 10 договору від 19.01.2010 № 19/01-адв).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 45.000,00 грн. - витрат на оплату правової допомоги адвоката задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

По-перше, оскільки неустойкою є штраф та пеня (ст. 549 Цивільного кодексу України), і в задоволенні вимоги позивача про стягнення неустойки у вигляді пені суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, то такі витрати позивача на правову допомогу не можуть бути задоволені.

По-друге, статус адвоката передбачає не лише, наявність відповідного свідоцтва але й отримання коштів саме як адвокатом. З договору про надання послуг адвоката від 19.01.2010 № 19/01-адв рахунком адвоката є рахунок класу 1, а саме рахунок «2600АПКошти на вимогу суб'єктів господарювання». Натомість згідно ст.. 5 Закону України «Про адвокатуру», Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, листу Національного банку України від 25.07.2006 № 11-111/2790-7749 «Про облік коштів приватних нотаріусів і адвокатів»адвокату необхідно мати рахунок класу 1, а саме рахунок «2620АПКошти на вимогу фізичних осіб». Відмінність між вказаними вище рахунками настільки суттєва, що з коштів які надходять на вказані рахунки сплачуються різні обовязкові платежі до Державного бюджету України та відповідні фонди. І використання адвокатом необхідного рахунку для отримання коштів за надані адвокатські послуги від клієнтів є також частиною правового статусу адвоката. Отримання адвокатом коштів на рахунок, властивий не для адвокатів (як самозайнятих осіб), а для субєктів господарювання. Відповідно використання адвокатом рахунку «2600АПКошти на вимогу суб'єктів господарювання»для отримання коштів від клієнтів за надані адвокатські послуги виходить за межі його статусу та є неправомірним. Відповідно кошти отримані адвокатом на такий рахунок не є можуть вважатися коштами сплачені за надання адвокатських послуг.

По-третє, позивачем не надано суду доказів фактичного понесення витрат на оплату послуг адвоката. ГПК України передбачає віднесення до судових витрат саме понесені витрати, а не запланована сума таких витрат.

По-четверте, норми ГПК України, щодо судових витрат належать витрати надані адвокатом та повязані саме із розглядом справи, натомість адвокат ОСОБА_1 в жодне судове засідання не зявився, тобто участі у розгляді справи не приймав.

Отже позивачем не доведено факту понесення ним витрат на оплату послуг адвоката, які (послуги) повязані саме з розглядом справи, відповідно витрати на послуги адвоката не відносяться до судових витрат і не можуть бути стягнуті з відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Варто»(02090, м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, буд. 1, код 30895651, з будь якого його рахунку, виявленого під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин - Захід»(79068, Львівська обл., м. Львів, вул. Хвильового, буд. 30, кв. 75, код 33420204, на будь який її рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 8.729 (вісім тисяч сімсот двадцять девять) грн. 87 коп. 3% річних, 63.341 (шістдесят три тисячі триста сорок одна) грн. 96 коп. збитків від інфляції, 720 (сімсот двадцять) грн. 72 коп. витрат по оплаті державного мита, 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 86 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС. В. Балац

Дата підписання 04.10.2010