Рішення № 12056196, 29.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/29429.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аратта Тур Карпати»

про стягнення 32404,30 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Сироїд Л.В.(дов. 348 від 19.08.2010р.)

Від відповідача Олар П.М. (директор згідно з протоколом №3 від 07.09.2005р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерок»(далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аратта Тур Карпати»(далі по тексту - відповідач) про стягнення 30283,24 грн. основного боргу, 455,49 грн. 3% річних, 1665,57 грн. інфляційних втрат за договором поставки №197П-03.02 від 22.12.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 26.08.2010 року.

У судовому засіданні 26.08.2010 року оголошувалась перерва до 29.09.2010 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України для наданян можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом та за заявою сторін у справі.

У судовому засіданні 29.09.2010 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в які просить суд стягнути 25283,24 грн. основного боргу, 455,49 3% річних, 1665,57 грн. інфляційних втрат у зв’язку із частковою сплатою відповідачем основного боргу, яка прийнята судом до розгляду, а отже суд розглядає заявлені позовні вимоги в мажах зазначеної в заяві про зменшення позовних вимог ціни позову.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням умов договору поставки №197П-03.02 від 22.12.2008 року щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим утворилася заборгованість.

Представник відповідача у судове засідання 29.09.2010 року з’явився, проте відзиву на позов не надав.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №197П-03/02, відповідно до якого позивач зобов’язався поставити відповідачу товар в кількості і асортименті згідно із відповідними видатковими накладними, а відповідач зобов’язався прияти і оплатити товар в строки та на умовах даного договору і додаткових угод, до є невід’ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.2.4. 1. цього договору відповідач здійснює оплату вартості товару на наступних умовах, а саме: позивач встановлює для відповідача максимальних розмір заборгованості за поставлений товар у розмірі відповідно до специфікації №1, ліміт заборгованості встановлюється на строк дії даного договору, який набуває чинності з моменту його підписання та діє до 1 березня 2009 року.

Згідно з п.3.6. даного договору перехід права власності на товар до відповідача відбувається в день підписання відповідачем товарно-транспортних накладних, що засвідчують момент прийняття продукції.

Відповідно до п. 4.2. зазначеного договору відповідач зобов’язався придбати товар за цінами, обумовленими в цьому договорі та оплатити його відповідно до умов даного договору..

Згідно з специфікацією №1 від 22.12.2008 року вартість товару складає 23512,00 грн.

На виконання умов договору в межах погодженої ціни відповідачу було поставлено товар на суму 23215,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОПР-РП-27124 від 23.12.2008 року на суму 14 495,00 гривень, товарно-транспортною накладною №3522 від 23.12.2008 року, довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯОС № 838655 від 23.12.2008 року; видатковою накладною № ОПР-РП-27125 від 23.12.2008 р. на суму 9 017,00 гривень, товарно-транспортною накладною № 3523 від 23.12.2008 року.

Поза межами договору відповідачу було поставлено товар на суму 11 771,24 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1312 від 05.03.2009 року на суму 11 771,24 гривень, товарно-транспортною накладною №АБ-00001312 від 05.03.2009 року та довіреністю № 838655 від 04.03.2009 року.

Таким чином позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35283,24 грн.

18.06.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію №217 в якій просив останнього погасити заборгованість в розмірі 35283, 24 грн. основного боргу, яку суд оцінює як вимогу про оплату поставленого товару по видатковій накладній № 1312 у порядку ст. 530 ЦК України.

Відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості за поставлений товар у сумі 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 08.07.09р. (копія виписки по рахунку в матеріалах справи).

20.11.2009 року позивач повторно направив на адресу відповідача претензію № 427 в якій просив останнього сплатити заборгованість в розмірі 30283,24 грн.

23.06.2009 року відповідач направив позивачу лист №77 в якому зобов’язався погасити заборгованість в липні-серпні 2009 року.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2009 року по 18.08.2010 року, підписаного сторонами та скріпленого мокрими печатками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем складає 30283,24 грн.

30.08.2010 року відповідач направив позивачу лист №48 в якому підтвердив наявність заборгованості в розмірі 30283,24 грн. та зобов’язався погасити дану заборгованість протягом 6 місяців згідно зазначено в листі графіку.

Відповідач 20.09.10р. (після порушення провадження у справі) частково погасив заборгованість в розмірі 5000,00 грн. платіжним дорученням № 21 від 20.09.10р., що підтверджується копією банківської виписки, наявної в матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в межах зменшених позовних вимог з наступних підстав.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Як встановлено судом, відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем у зв’язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача в межах зменшених позовних вимог про стягнення 25283,24 грн. основного боргу, 455,49 грн. 3% річних, 1665,57 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аратта Тур Карпати»(01004, м. Київ, вул. А. Барбюса, 5, оф.65; код ЄДРПОУ 33457318) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок»(01103, м. Київ, вул. Кіківідзе, 18; 02140, м. Київ, проспект Бажана, 14-а; код ЄДРПОУ 34840150) 25283 (двадцять п’ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 24 коп. основного боргу, 455 (чотириста п’ятдесят п’ять) грн. 49 коп. 3% річних, 1665,57 грн. інфляційних втрат, 274,43 (двісті сімдесят чотири) 43 грн. 04 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 04.10.2010 року