Рішення № 12056187, 23.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/39923.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпомтехенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕНЕРГІЯ"

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОПРОМ"

Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЮРАН"

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВИНС-КОМ"

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАВІТА"

про визнання договорів недійсними

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Скачко А.А.- довіреність б/н від 22.09.2010;

від відповідача-1: Рибченко О.Г.- довіреність б/н від 05.01.2010;

від відповідача-2: Самотохіна О.Г.- довіреність б/н від 17.09.2010;

від відповідача-3: не з»явилися;

від відповідача-4: не з»явилися;

від відповідача-5: не з»явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом до відповідачів про визнання недійсними укладених між ним та відповідачем-1 а також між відповідачем-1 та відповідачами 2, 3, 4, 5 договорів про надання послуг експедирування.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідачів відсутня акредитація на «Укрзалізниці»в якості осіб, що надають послуги експедирування вантажів залізницею, в оскаржуваних договорах експедирування договірна ціна на послуги експедирування розрахована виходячи з обсягу нафтопродуктів, що експедирувались, а за твердженням позивача повинна розраховуватись виходячи з відстані перевезення вантажів. Позивач також стверджує, що відсутність у відповідачів акредитації на «Укрзалізниці»та визначене в договорах експедирування ціноутворення не дають позивачу право на відображання в податковому обліку відповідних валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість з вартості послуг експедирування. Крім того, під час судового засідання представник позивача додатково зазначив, що відповідачами при наданні транспортно-експедиторських послуг не здійснювалась сплата залізничного тарифу, що, на думку позивача, є додатковою правовою підставою для визнання укладених відповідачами договорів транспортного експедирування недійсними.

Відповідачі проти позовних вимог заперечили, вважаючи, що оспорюванні договори про надання послуг експедирування укладені між учасниками судового процесу у відповідності до вимог законодавства України, підстав для визнання договорів експедирування недійсними не існує.

Відповідно до отриманих судом листів, відповідачі 3, 4, 5 просять суд слухати справу у відсутності їх представників.

Всі учасники судового процесу про день та час слухання справи повідомлені належним чином.

Об’єднання позивачем в одній позовній заяві позовних вимог до кількох відповідачів про визнання недійсними договорів транспортного експедирування суд вважає підставним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1, укладаючи з позивачем договір транспортного експедирування, фактично виступав в якості генерального підрядника з надання послуг транспортного експедирування, а укладені між відповідачем-1 та відповідачами 2, 3, 4, 5 договори транспортного експедирування стосуються вантажів, транспортне експедирування яких доручалось позивачем відповідачу-1. Таким чином, вимоги про визнання договорів транспортного експедирування недійсними зв’язані між собою однією підставою виникнення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що прийняли участь у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, відповідно до представленого суду статуту, займається підприємницькою діяльністю з оптової торгівлі нафтопродуктами. Одним з видів підприємницької діяльності відповідача-1, відповідно до п.2.3. представленого відповідачем-1 статуту, є надання транспортно-експедиторських послуг юридичним та фізичним особам.

Між позивачем та відповідачем-1 укладений договір № 2709-07 від 27.09.2007р. про надання послуг експедирування.

Відповідно до п.п.1.1. та 2.1. договору № 2709-07 від 27.09.2007р. відповідач-1 прийняв на себе зобов’язання надати послуги з експедирування перевезення світлих та темних нафтопродуктів на території України, а саме: здійснювати контроль за проходженням вантажу при прийнятті вантажу залізницею до перевезення, на транзитних станціях проходження вантажу, при прибутті вантажу на станції призначення, надавати за письмовим запитом позивача інформацію про місце й час знаходження вантажів під час транспортування; проводити інспектування вантажу, як то перевірка цілісності пломбування, відповідності кількості, ваги та інших параметрів, які свідчать про відповідність вантажу супроводжувальним документам; нести матеріальну відповідальність в повному обсязі при виявлені невідповідності кількості та якості отриманого вантажу товарно-супровідній документації; при виникненні необхідності заміни рухомого складу бути присутнім при зливі та перевантажені вантажу; в разі виявлення невідповідності вантажу супроводжувальним документам оформляти відповідний акт.

Вартість послуг відповідача-1 з експедирування вантажів була узгоджена між позивачем та відповідачем-1 шляхом укладання відповідних протоколу узгодження договірної ціни № 1 від 25.09.2007р. та додаткової угоди № 1 від 09.02.2009р.. Із зазначених документів вбачається, що вартість послуг експедирування вантажів обраховувалась виходячи з обсягу нафтопродуктів, що експедирувались.

Пункти відправлення та призначення вантажів визначались у відповідних заявках позивача, що надсилались відповідачу-1.

З представлених позивачем документів вбачається, що фактично відповідач-1 виконував функцію генерального підрядника з надання послуг експедирування вантажів, а саме –передоручав послуги з експедирування вантажів територією України кінцевим виконавцям –відповідачам 2, 3, 4, 5.

Можливість залучення експедитором для виконання власних зобов’язань за договором транспортного експедирування інших осіб прямо передбачено положеннями ст.9 Закону України від 01.07.2004р. № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність», причому у відносинах із залученими особами експедитор може виступати як від власного імені, так і від імені замовника послуг експедирування.

Відповідачем-1 з іншими відповідачами у даній справі були укладені наступні договори про надання послуг експедирування: з відповідачем-2 - договір № 29/09/08е від 29.09.2008р., з відповідачем-3 –договір № 31/03-тр від 31.03.2008р., з відповідачем-4 –договір № 811-07 від 25.09.2007р., з відповідачем-5 –договір № 27/06/08-ТР від 27.06.2008р..

Після фактичного надання позивачу послуг експедирування, підписання між позивачем та відповідачем-1 актів приймання послуг експедирування, отримання від позивача коштів за послуги експедирування, відповідач-1 здійснював відповідні фінансові розрахунки з іншими відповідачами, які фактично послуги експедирування надавали та оформлював з ними відповідні первинні документи.

Проаналізувавши чинне законодавство України, що регулює відповідні правовідносини, що склались між сторонами спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Зазначеного висновку суд дійшов виходячи з наступного.

Щодо обґрунтування позивача в якості підстави для визнання договорів експедирування недійсними відсутністю у відповідачів акредитації на «Укрзалізниці»в якості осіб, що надають послуги експедирування вантажів залізницею слід зазначити наступне.

На виконання вимог §2 ст.15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) наказом Міністерства транспорту України від 23.04.2001р N 229, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за N 490/5681 була затверджена «Інструкція про порядок надання, використання та захисту кодів експедиторських організацій».

Відповідно до п.1.1. вищезазначеної Інструкції вбачається, що вона визначає порядок надання, використання та захисту кодів експедиторських організацій, які здійснюють транзитні перевезення вантажів залізницями України.

Відповідно до ст.1 Закону України від 20.10.1999р. N 1172-XIV «Про транзит вантажів» під транзитом вантажів розуміється перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про транзит вантажів»під транзитними вантажами розуміються насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України.

Відповідно до п/п 2) ст.15 Митного кодексу України під «транзитом через територію України»розуміється переміщення товарів та інших предметів під митним контролем через територію України між двома або в межах одного пункту на митному кордоні України.

З вищевикладеного аналізу законодавства України вбачається, що підприємницька діяльність експедиторських організацій, які не надають послуги у сфері здійснення саме транзитних перевезень вантажів територією України, не підпадає під регулювання вищенаведеної «Інструкції про порядок надання, використання та захисту кодів експедиторських організацій».

Будь-якої акредитації на «Укрзалізниці»експедиторських організацій, які надають експедиторські послуги, що пов’язані із ввезенням товарів на митну територію України та пропуску через митний кордон України в режимі «вільного використання», чи вивезення товарів з митної території України із здійсненням відповідних експортних митних процедур, чи експедиторські послуги, що пов’язані із переміщенням товарів залізницями України (внутрішні перевезення), чинним законодавством України не передбачено.

Таким чином, посилання позивача в якості підстави визнання недійсними визначених в позовній заяві договорів експедирування на відсутність у експедиторських організацій акредитації (кодів) на «Укрзалізниці»є таким, що не ґрунтується на законодавстві України, яке регулює зазначену сферу правовідносин.

Посилання позивача в якості підстави для визнання експедиторських договорів недійсними на той факт, що визначена в оскаржуваних договорах експедирування договірна ціна на послуги експедирування розраховувалась експедиторськими організаціями не виходячи з відстані перевезення нафтопродуктів, а виходячи з обсягу нафтопродуктів, що експедирувались,спростовується наступним.

Статтею 9 Закону України від 04.07.1996р. N 273/96-ВР «Про залізничний транспорт»передбачено, що розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Статтею 8 Закону України від 03.12.1990р. N 507-XII «Про ціни і ціноутворення»встановлено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Статтею 4 Закону України від 03.12.1990р. N 507-XII «Про ціни і ціноутворення»до компетенції Кабінету Міністрів України у галузі ціноутворення віднесено:

1)          забезпечення здійснення державної політики цін;

2)          визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення;

3)          визначення повноважень органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

На виконання повноважень, що передбачені у ст.4 Закону України «Про ціни і ціноутворення»Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.1996р. N 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»затвердив «Повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг»(додаток № 1 до постанови КМУ).

Відповідно до п/п а) ч.2 вищезазначених «Повноважень…»до компетенції Мінтрансзв'язку за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном віднесені питання щодо встановлення тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг.

На виконання делегованих постановою КМ України від 25.12.1996р. N 1548 повноважень Міністерство транспорту та зв'язку України наказом від 26.03.2009р. N 317 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за N 340/16356затвердило «Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги».

Відповідно до п.31 розділу II вищезазначеного «Збірника тарифів…»під державне цінове регулювання віднесені тарифи за охорону та супроводження вантажів особовим складом і засобами відомчої воєнізованої охорони залізничного транспорту України.

Відповідно до розділу III вищезазначеного «Збірника тарифів…»державне цінове регулювання розповсюджується на нижчеперелічені роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, шляхом встановлення наступних фіксованих зборів: збір за подачу й забирання рейкового рухомого складу локомотивом залізниці; збір за зберігання вантажів на місцях загального користування; вартості перевізних документів, запірно-пломбувальних пристроїв, пломб та пристроїв для пломбування; збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за участь працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу; збір за накочування й викочування вагонів на/з пором(а); збори за перестановку вагонів і контейнерів та виконання інших додаткових операцій на прикордонних станціях; збори за оформлення переадресування; збір за оголошення вартості вантажу; збори за інші додаткові операції, що перелічені у таблиці 3.

До «Переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України»затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20.01.1997р. N 18 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1997р. за N 36/1840 нафтопродукти не віднесені.

З аналізу законодавства України, що регулює питання державного регулювання цін та ціноутворення при наданні послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом України вбачається, що вартість послуг з експедирування вантажів не підпадає під державне цінове регулювання, у зв’язку із чим, відповідно до ст.9 Закону України від «Про залізничний транспорт», ціноутворення послуг з експедирування проводиться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін.

Таким чином, твердження позивача щодо обов’язковості формування договірних цін на послуги з експедирування вантажів, що переміщуються залізничним транспортом України, виходячи з відстані перевезення таких вантажів, не ґрунтується на чинному законодавстві України з питань державного регулювання цін.

Суд також вважає хибним твердження позивача, що відсутність акредитації (кодів) відповідачів на «Укрзалізниці»та ціноутворення вартості послуг з експедирування вантажу за договірними цінами не дає позивачу право на відображання в податковому обліку позивача відповідних валових витрат та податкового кредиту з ПДВ з вартості послуг експедирування.

Пунктом 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат виробництва та обігу відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 11.2.1. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу вищезазначеного законодавства України суд дійшов до висновку, що у разі наявності у відповідачів - експедиторських організацій належним чином оформлених первинних облікових документів, оформлених відповідно до вимог ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документів, що підтверджують оплату послуг з експедирування вантажів, належним чином оформлених податкових накладних, як позивач, так і відповідач-1 в якості генерального підрядника з надання позивачу послуг експедирування вантажів, мають право на відображення у податковому обліку валових витрат та податкового кредиту з вартості послуг з експедирування вантажів.

Стосовно твердження позивача про несплату відповідачами при наданні послуг транспортного експедирування залізничного тарифу суд зазначає наступне.

Ст.8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначає види транспортно-експедиторських послуг, одним з яких є здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.

Транспортно-експедиторські послуги, відповідно до положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», надаються транспортно-експедиторськими організаціями за дорученням їх замовників.

Таким чином, здійснення грошових розрахунків із транспортною організацією за послуги з перевезення вантажів є одним з опціонних видів транспортно-експедиторських послуг, необхідність замовлення якого визначається виключно замовником експедиторських послуг. Розрахунки з транспортними організаціями за надані транспортні послуги можуть проводитись будь-яким учасником перевезень, у тому числі здійснення такої оплати може доручатись експедиторській організації за домовленістю сторін договору на транспортне експедирування. За поясненнями представника відповідача-1, позивач послугу щодо здійснення розрахунків за перевезення вантажів із «Укрзалізницею», відповідачу-1 не доручав.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вищенаведеними частинами ст.203 ЦК України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивачем не доведено суду, що при укладанні оспорюваних договорів експедирування вантажів, сторонами даних договорів не були додержані визначені ст.203 ЦК України вимоги, які є необхідними для чинності даних договорів. Суд також не вбачає визначених законодавством України ознак нікчемності оспорюваних позивачем договорів про надання послуг експедирування.

При правовому аналізі представлених позивачем до суду договорів транспортного експедирування судом встановлена відповідність даних договорів вимогам, що визначені для договорів транспортного експедирування положеннями ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Щодо позовних вимог до відповідача-1:

У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору № 2709-07 від 27.09.2007р. про надання послуг експедирування, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромтехенерго»(код 32347569) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія»(код 31628650) відмовити повністю.

2. Щодо позовних вимог до відповідачів -1, -2, -3, -4, -5:

У задоволенні позовних вимог про визнання недійсними укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія»(код 31628650) з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕОПРОМ»(код 35981582) договору № 29/09/08е від 29.09.2008р., з Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЮРАН»(код 34343063) договору № 31/03-тр від 31.03.2008р., з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУДВИНС-КОМ»(код 34574671) договору № 811-07 від 25.09.2007р., з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАВІТА»(код 33993994) договору № 27/06/08-ТР від 27.06.2008р. відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко