Постанова № 12054924, 07.10.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 року <Текст >Справа № 2а-5140/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Сподіновій А.М,,

за участю представників:

позивача Горбаня С.Ю. (довіреність від 15.09.2010 №02/553);

відповідача Мастерова О.В. (довіреність від 11.01.2010 №43/8/10/017)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Державного підприємства «Азовський центр ПівденНІРО», м.Бердянськ Запорізької області

до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Державне підприємство «Азовський центр ПівденНІРО» (далі ДП «Азовський центр ПівденНІРО», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі суд) із позовом до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі Бердянська ОДПІ, відповідач), в якому визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 04.12.2009 №0002032310/0, від 04.12.2009 №0002042310/0, від 17.02.2010 №0000152310/1, від 17.02.2010 № 0002032310/1, від 11.05.2010 №000152310/2, від 11.05.2010 № 0002032310/2, від 14.07.2010 №0000152310/3, від 14.07.2010 №0002032310/3.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат у І кварталі 2009 року вартість робіт, які пов'язані з придбанням основних фондів, а саме робіт по укладці кабелю систем відеонагляду в траншею. Також пояснює, що оскільки вартість основних фондів позивача станом на 01.01.2009 становила 314020,00грн., то витрати у сумі 7000,00грн., які виникли внаслідок встановлення прожекторів, не перевищують встановленого ліміту та правомірно віднесені до складу валових витрат. Вказує, що в декларації за півріччя 2009 року витрати по установці прожекторів помилково віднесені у стр.04.1 декларації, а не у стр. 04.10, проте на кінцеві податкові зобов'язання по податку на прибуток ця помилка не вплинула. Крім того, представник позивача не погоджується із висновком відповідача про неправомірне віднесення до складу валових витрат витрат за договором перевезення протягом півріччя 2009 року у розмірі 17958,00грн., оскільки такі витрати підтвердженні первинними документами бухгалтерського обліку, що дає позивачу законні підстави на їх віднесення до валових витрат. Також позивач не погоджується із висновками податкового органу щодо порушення ним постанови КМУ від 26.02.1999 №271, оскільки постановою передбачено, що залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, кошти перераховується до державного бюджету. ДП «Азовський центр ПівденНІРО» витратило залишки коштів акумульованих на рахунку за 2008 рік в лютому 2009 року, а тому підприємство не зобовязане перераховувати кошти до державного бюджету. Кошти у розмірі 18852,00 грн, які знаходилися станом 01.03.2009 на рахунку були перераховані на нього 19.02.2009 та акумульовані на рахунку у 2009 році, а тому вилученню до державного бюджету не підлягають. Ураховуючи вище викладене, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що позивачем неправомірно віднесено до валових витрат у І кварталі 2009 року вартість робіт у розмірі 39800,00грн., які пов'язані з придбанням основних фондів, а саме робіт по укладці кабелю систем відео нагляду в траншею, оскільки вартість придбаної системи відеонагляду та прожекторів була відображена підприємством по бухгалтерським рахункам Д-т 152 «Придбання основних фондів» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», а вартість виконаних робіт по укладенню кабелю відеонагляду в розмірі підприємство відобразило по бухгалтерським рахункам Д-т 91 «Загально виробничі витрати» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Також зазначає, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість встановлення прожекторів у сумі 7000,00 грн., оскільки вартість придбаних прожекторів була відображена підприємством як придбання основних фондів, а вартість установки прожекторів в розмірі 7000,00 грн підприємством віднесено до загальновиробничих витрат. Вказує, що позивачем неправомірно віднесено до скоригованих валових витрат за півріччя 2009 року вартість автотранспортних послуг по перевезенню вантажів, по яким не надано для перевірки первинну документацію, яка підтверджує отримання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. Крім того, зазначає, що позивач не повернув до державного бюджету кошти, які знаходились на спецрахунку станом на 01.03.2009, чим порушнив приписи постанови КМУ від 26.02.1999 №271. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши та дослідивши надані документів, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.

Посадовими особами Бердянської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП «Азовський центр ПівденНІРО». За результатами якої складений акт від 20.11.2009 №205/23-306/32298061 про результатми планової виїзної перевірки ДП «Азовський центр ПівденНІРО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з01.07.2006 по 30.06.2009 (далі - акт). Проведеною перевіркою встановлені порушення позивачем:

п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону У країни «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94 (далі Закон №334/94), а саме: заниження податку на прибуток, у періоді, що перевірявся на загальну суму 32722,00грн., у тому числі за 2008 рік на 16533,00грн. та за півріччя 2009 року на 16189,00грн.;

абз. 2 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» від 26.02.1999 №271, а саме неперерахування до бюджету залишків котів у розмірі 18852,00грн.

З урахуванням виявлених порушень та на підставі акту відповідачем винесені податкові повідомлення-ріщення від 04.12.2009 №0002032310/0 (нараховано 48588,00грн. податкового зобовязання з податку на прибуток, у тому числі 32722,00грн. за основним платежем та 15866,00грн. штрафних (фінансових) санкцій) та від 04.12.2009 №0002042310/0 (нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 18852,00грн.).

Не погоджуючись із указаними рішеннями, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку. За результатом розгляду скарги позивача відповідачем винесено рішення від 05.02.2010 №1176/10/25-017, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовані та винесені податкові повідомлення-рішення, а саме, від 17.02.2010 №0002032310/1 (нараховано 20482,000грн. податкового зобовязання з податку на прибуток, у тому числі 16 189рн. за основним платежем та 4 293грн. штрафних (фінансових) санкцій) та від 17.02.2010 №0000152310/1 (нараховано штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 18852,00грн.).

Не погодившись із результатами розгляду скарги, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до ДПА України у Запорізькій області та до ДПА України, проте, відповідними рішення від 16.04.2010 №1664/10/25-020 та від 02.07.2010 №6308/6/25-0515 скарги позивача залишення без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 04.12.2009 (із урахуванням рішень від 17.02.2010) залишені без змін. За результатами адміністративного оскарження щодо позивача прийняті податкові повідомлення-рішення, аналогічні рішенням Бердянської ОДПІ від 17.02.2010 №0002032310/1 та від 17.02.2010 №0000152310/1, а саме: від 11.05.2010 №000152310/2, від 11.05.2010 № 0002032310/2, від 14.07.2010 №0000152310/3, від 14.07.2010 №0002032310/3.

Вважаючи такі рішення протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із ст. 8 і 9 та пп. 7.9.4 цього Закону.

У відповідності до пп. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР амортизація основних фондів і нематеріальних активів це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею

Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати, зокрема, на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 встановлено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат, зокрема, з інших витрати, безпосередньо пов'язаних з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Із матеріалів справи вбачається, що ДП «Азовський центр ПівденНІРО» мало взаємовідносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, з якою згідно договору від 05.02.2009 № б/н виконано укладення кабелю відеонагляду в траншею на прудовому господарстві, розташованому в проймі р. Корсак на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області. Указаний факт підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт від 31.03.2009 на загальну суму 39800,00 грн.

Вартість придбаної системи відеонагляду та прожекторів була відображена підприємством по бухгалтерським рахункам Д-т 152 «Придбання основних фондів» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», а вартість виконаних робіт по укладенню кабелю відеонагляду в розмірі 39800,00 грн. підприємство відображає по бухгалтерським рахункам Д-т 91 «Загально виробничі витрати» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Суд вважає, що метою проведення робіт по укладці кабелю у траншею є забезпечення роботи системи відеонагляду, оскільки використання такої системи неможливе без кабелю, а тому подальші витрати позивача по укладанню кабелю у траншею є витратами, повязаними з доведенням системи відеонагляду до стану, придатного для використання із запланованою метою та мають відноситися до витрат вартості обєкта основних засобів.

Із урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем помилково відображені витрати по укладці кабелю в траншею як загально виробничі витрати, а тому неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на такі роботи у розмірі 39800,00грн.

Щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартість встановлення прожекторів у сумі 7000,00грн., судом установлені наступні обставини.

Позивачем укладений договір від 30.03.2009 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3. , на виконання умов якого останній встановив позивачу прожектора КА-41 в кількості 6 шт. за ціною установки 875, 00 грн. та прожектора КА-25 в кількості 2 шт. за ціною установки 875,00 грн. Указана операція підтверджується актом виконаних робіт від 30.06.2009. Вартість робіт по даному договорі склала 7000,00 грн. та відображена ДП «Азовський центр ПівденНІРО» по бухгалтерським рахункам Д-т 152 «Придбання основних фондів» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Вартість установки прожекторів позивач відображає по бухгалтерським рахункам Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

У відповідності до пп. 5.2.10 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених пп. 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст.8 цього Закону.

Проте, суд вважає посилання позивача на вище указану норму як підставу віднесення до складу валових витрат на встановлення прожекторів у сумі 7000,00грн помилковою, оскільки прожектори відносяться до системи відеонагляду, яка є основним фондом. Вказана система не була віднесена до основних фондів на кінець перевіряємого періоду - 30.06.2009, а придбання прожекторів та проведення цих операцій по податковому обліку здійснено позивачем до 30.06.2009. З урахуванням викладеного, «поліпшення основних фондів» у вигляді встановлення прожекторів не було, оскільки системи відеонагляду як основного фонду ще не існувало.

Згідно пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із ст. 8 і 9 та пп. 7.9.4 цього Закону.

Ураховуючи викладене, суд вважає позицію відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості встановлення прожекторів у сумі 7000,00грн. обґрунтованою та доведеною.

Щодо завищення позивачем вартості скоригованих валових витрат по перевезенню вантажів у розмірі 17958,00грн.

Приписами п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст 5 цього Закону).

Проте, як свідчать вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із матеріалів справи вбачається та представником позивача не заперечується, що виконання послуг на перевезення здійснювалось на підставі цивільного договору перевезення від 15.10.2008, укладеного між ДП «Азовський центр ПівденНІРО» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Приписами ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

В порушення приписів ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, позивачем не оформлені транспортні накладні, які б підтверджували виконання послуг по перевезенню на загальну суму 17958,00грн. Указаний факт представником позивача не заперечується, а тому висновки відповідача щодо завищення позивачем вартості скоригованих валових витрат є обгрунтованими.

Пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.07.1997 №168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97) зупинено до 01.01.2009 дію п. 7.7 ст. 7, п.п. 10.1, 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого визначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону №168/97 постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271 затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок). Указана постанова була чинною до 01.01.2009.

Відповідно до п.5 Порядку кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку. Залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, перераховується до державного бюджету.

Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі підписаний у м.Женеві 05.02.2008 та ратифікований Законом України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі»від 10.04.2008 №250.

З урахуванням п.5 Порядку, залишки коштів, акумульованих на спецрахунках станом на 01.03.2009 підлягають перерахуванню до бюджету.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що п.5 Порядку чітко встановлено, що всі кошти у вигляді ПДВ, які знаходились на відповідному рахунку станом на 01.03.2009 підлягають спрямуванню до Державного бюджету України, при цьому чинне законодавство не передбачає жодних виключень з огляду на час, протягом якого кошти надійшли та такий рахунок.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 01.03.2009 на спецрахунку позивача знаходилися кошти у розмірі 18852,00грн., а тому відповідач правомірно нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 18852,00 грн.

Аналізуючи вище викладене, суд вважає, що висновки відповідача, зроблені у Акті та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обгрутованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства винесені спірні рішення, а тому позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис)О.С.Янюк