Постанова № 12054892, 11.10.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2010 року <Текст >Справа № 2а-7205/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Гнідой А.В.

за участю представників:

позивача: Деревянка Д.В.,

відповідач: Крючек К.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євронафта»

до: Державної податкової інспекції у

Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про: визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євронафта» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Ухвалою суду від 20.09.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7205/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.10.2010. В судовому засіданні 05.10.2010 було оголошено перерву, судове засідання призначено на 11.10.2010.

В позовній заяві вказано, що дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо відмови у прийнятті податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2010 року є протиправними, мотивуючи тим, що контролюючий орган зобовязаний прийняти податкову декларацію та відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просить позов задовольнити та визнати дії відповідача протиправними.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення від 04.10.2010 № 25842/10-014. Крім того, зазначив, що Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі діяла у межах встановлених п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон - № 2181-ІІІ), яка передбачає, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Також представник відповідача вказав на те, що подана декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року в полі 03 декларації «звітний (податковий) період, за який виправляються помилки» є періодом, за який звітність не надавалася, внаслідок чого декларація не визнана ДПІ як податкова звітність.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

ТОВ «Компанія «Євронафта» (код ЄДРПОУ 37020512) зареєстрована виконавчим комітетом Запорізької міської ради 09.03.2010 за адресою: вул. Рекордна, 20-а, кімн. 91, м.Запоріжжя, 69037.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія «Євронафта» 18.08.2010 року направлено до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, додатки №1К та №5К до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, диск з реєстром виданих та отриманих податкових накладних за липень 2010 року, податковий розрахунок комунального податку за липень 2010 року.

25.08.2010 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя направила лист №22872/10/28-231/2 про невизнання як податкової звітності. Як вбачається з даного листа ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя повідомляє, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій. В поданій податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року вказаний звітний (податковий) період, за який виправляються помилки, такий, за який звітність не надавалась, внаслідок чого декларація не визнана ДПІ, як податкова звітність.

Закон № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пп. 4.1.2 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. № 213), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за №702/10982 (Порядок № 166).

Пунктом 1.1 Порядку № 166 визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону № 2181-III. Пунктом 1.2 визначено, що декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 166 декларація складається із вступної частини, службових полів та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Згідно пп. 3.1 декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.

Згідно п.4.3 Порядку №166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналізуючи зміст частини третьої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону N 2181-III суд зауважує на тому, що відповідач має право, а не обов'язок не визнавати податкову декларацію. При цьому зазначене обумовлює обґрунтоване безстороннє, добросовісне та розсудливе рішення. Як випливає з зазначеного підпункту закону підставою для не визнання податкової декларації є наступні критерії: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Оцінюючи ряд зазначених підстав, перелік яких є вичерпним, суд вважає, що зміст цих підстав визначає умови за яких здійснити належне оброблення декларації податковій службі є неможливим. При цьому така неможливість фактично має об'єктивний характер як по суті (відсутність чисел, рядків та іншого, що унеможливлює фактичну обробку декларації по суті) так і за правосуб'єктним аспектом (юридичних наслідків) оформлення і подання платником податків відповідної декларації. Представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити, яким чином інспектором під час прийняття податкової звітності без попередньої перевірки зазначених у ній показників було встановлено, що в поданій податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року вказаний звітний (податковий) період, за який виправляються помилки, такий, за який звітність не надавалась.

Суд враховуючи, що відповідач зобов'язаний діяти лише у відповідності до вимог статті 19 Конституції України та з дотриманням принципів, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вказати на непослідовність та упередженість дій відповідача.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (N 254к/96-ВР від 28.06.96 р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності та наявність законних підстав для невизнання декларацїї з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо невизнання декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства. Таким чином, позовні вимоги про визнання дій щодо відмови у прийнятті вищевказаної податкової декларації з податку на додану вартість є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 17, 19, 52, 94, 160, 163 КАС України, суд. -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євронафта» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання дій службових осіб податкової інспекції щодо відмови у прийнятті податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2010 року - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії службових осіб Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо відмови у прийнятті податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євронафта» (ідентифікаційний номер - 37020512) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 18 жовтня 2010 року.

Суддя О.О. Артоуз