Рішення № 120546547, 22.07.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5793/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Крюківська виправна колонія (29)" про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги:

визнати протиправною та скасувати постанову начальника Державної установи "Крюківська виправна колонія (29)" Довженка С.П. від 26.03.2024 про накладення стягнення у вигляді поміщення в ДІЗО.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Крюківська виправна колонія (29)" (далі також відповідач, ДУ "Крюківська виправна колонія (29)") про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників; відстрочено сплату судового збору /а.с. 24/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що згідно рапорту №20, 17.03.2024 його було виявлено працівниками установи в умивальній кімнаті гуртожитку СПС №2, де ОСОБА_1 не проживає, після чого позивача було доставлено до чергової частини для надання письмових пояснень.

17.03.2024 ОСОБА_1 були надані письмові пояснення відповідно до яких, своє перебування в умивальній кімнаті гуртожитку СПС №2 позивач обґрунтував станом крайньої необхідності.

Однак, як позивач стверджував, на засіданнях дисциплінарної комісії від 25.03.2024 та від 26.03.2024 його пояснення були повністю проігноровані та не прийняті до уваги.

На підставі вказаних обставин начальником Державної установи "Крюковська виправна колонія (№29)" Довженко С.П. 26.03.2024 було винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді поміщення до ДІЗО терміном на 14 діб.

На думку позивача, рішення дисциплінарної комісії та постанова від 26.03.2024 не відповідає фактичним обставинам справи, прийняті без повного та всебічного з`ясування обставин справи.

На усне звернення позивача, його було ознайомлено частково із документами, що стосувалися справи про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; з документами, які складались на усунення недоліків після виявлення25.03.2024 неточностей у рапортах молодших інспекторів ВНіБ, позивача не ознайомлювали.

Оскільки 17.03.2024 позивач діяв у стані крайньої необхідності, що відповідно до статті 132-2 КВК України виключає дисциплінарну відповідальність, то за твердженнями ОСОБА_1 , постанова начальника Державної установи "Крюковська виправна колонія (№29)" Довженка С.П. від 26.03.2024 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення у вигляді поміщення до ДІЗО терміном на 14 діб, є протиправною та підлягає скасуванню.

03.06.2024 до суду надійшов відзив, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначав, що 17.03.2024 близько 13 години 20 хвилин ОСОБА_1 було виявлено в гуртожитку СПС №2, в якому він не проживає, дозволу адміністрації на перебування на відділенні СПС №2 не мав. Після чого засудженому ОСОБА_1 була дана вказівка слідувати до чергової частини для надання письмового пояснення. При прибутті до чергової частини позивач відмовився від надання письмового пояснення та про що був складений відповідний акт. Після чого даний засуджений вийшов з чергової частини і цілеспрямовано пішов до гуртожитку СПС №2, проігнорував зауваження, які йому були зроблені у черговій частині. Молодший інспектор відділу нагляду і безпеки разом зі заступником чергового помічника начальника установи видвинулися до гуртожитку СПС №2, де був виявлений засуджений ОСОБА_1 в умивальній кімнаті. Засудженого знову було доставлено до чергової частини для надання пояснення. У своїй пояснювальній записці засуджений ОСОБА_1 не зазначив жодної причини перебування у відділенні СПС №2. Відповідно засуджений ОСОБА_1 порушив абзац 11 п. 4 розділу II Правил.

Відповідач стверджував, що своїми діями та вчинками засуджений ОСОБА_1 подає негативний приклад іншим засудженим, що спонукає їх до протиправної поведінки, невиконання законних вимог адміністрації установи, що випливає на погіршення оперативної обстановки в установі відповідача.

Було встановлено, що засуджений ОСОБА_1 не діяв у стані крайньої необхідності, не перебував під дією психологічного або фізичного примусу, не виконував будь-чий наказ або розпорядження. Обставин, які відповідно до ст. 131-2 КВК України виключають його дисциплінарну відповідальність, не встановлено.

Також із засудженим ОСОБА_1 проводилися заходи виховного характеру, роз`яснювались порядок і умови відбування покарання, зокрема, неодноразово доводилося засудженому про заборону перебувати без дозволу адміністрації на іншому відділенні, проте, незважаючи на всі застосовані до нього заходи виховного впливу, він вперто, свідомо продовжує порушувати встановлений порядок відбування покарання.

На думку відповідача, наведені позивачем доводи щодо обґрунтування позовних вимог в частині відсутності факту протиправної поведінки та порушеної норми законодавча базуються на помилковому, довільному та суб`єктивному тлумаченні норм КВК України, Правил та інших підзаконних актів.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У період з 17.07.2024 по 19.07.2024 включно суддя Шевяков І.С. перебував на лікарняному, 20.07.2024 та 21.07.2024 вихідні, внаслідок чого справа розглянута судом 22.07.2024.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що в Державній установі "Крюківська виправна колонія (29)" відбуває покарання у вигляді позбавлення волі до 4 років засуджений за ст. 286 ч.2 КК України ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу №12 від 25.03.2024 засідання дисциплінарної комісії державної установи "Крюківська виправна колонія (29)" /а.с. 18/ слухали: адвоката Ігора Павлюка, який доповів по суті допущеного порушення засудженим ОСОБА_1 , 17.03.2024 перебував на іншому відділенні без дозволу адміністрації та зазначив, що дане порушення не підпадає під вказаний абзац ПВР, а саме вказаний абзац 12 розділу 2 пункту 4, але дане порушення не значиться в цьому абзаці, тому не доцільно застосовувати захід стягнення до засудженого ОСОБА_1 .

Постановили: провести перевірку за фактом виявлення неточностей в рапортах молодших інспекторів ВНіБ та перенести засідання комісії на 26.03.2024 на 14 годину 30 хвилин.

Висновком за фактом допущеної помилки в матеріалах відносно порушення засудженим ОСОБА_1 від 25.03.2024 комісією, крім іншого, встановлено:

1) факт перебування засудженого ОСОБА_1 в гуртожитку СПС №2 зафіксовано на відео з відеокамери гуртожитку СПС №2;

2) описка в рапортах в частині зазначення абзацу 12 розділу 2 пункту 4 (замість абзацу 11) допущена помилково та є технічною.

Відповідно до витягу з протоколу №13 від 26.03.2024 засідання дисциплінарної комісії державної установи "Крюківська виправна колонія (29)" /а.с. 20/ судом встановлено, що слухали начальника відділу СВПР, який доповів по суті допущеного порушення ОСОБА_1 за його особистої присутності, а саме: 17.03.2024 близько 13 години 20 хвилин ОСОБА_1 було виявлено в гуртожитку СПС №2, в якому він не проживає, дозволу адміністрації на перебування на відділені СПС №2 не мав. Після чого засудженому ОСОБА_1 була дана вказівка слідувати до чергової частини для надання письмового пояснення. При прибутті до чергової частини позивач відмовився від надання письмового пояснення та про що був складений відповідний акт. Після чого даний засуджений вийшов з чергової частини і цілеспрямовано пішов до гуртожитку СПС №2, проігнорував зауваження, які йому були зроблені у черговій частині. Після чого молодший інспектор відділу нагляду і безпеки разом із заступником чергового помічника начальника установи видвинулися до гуртожитку СПС №2, де був виявлений засуджений ОСОБА_1 в умивальній кімнаті. Засудженого знову було доставлено до чергової частини для надання пояснення. У своїй пояснювальній записці засуджений ОСОБА_1 не зазначив жодної причини перебування у відділенні СПС №2.

Також, згідно цього ж протоколу, слухали адвоката Павлюка Ігоря з приводу захисту інтересів засудженого ОСОБА_4 , який пропонував дисциплінарній комісії не застосовувати до засудженого суворий захід стягнення.

З урахуванням вказаних обставин комісія вирішила: наслідком вищевказаних дій засудженого ОСОБА_1 стало невиконання ним покладених на засуджених обов`язків та порушення встановлених вимогами Правил внутрішнього розпорядку розділ 2 пункт 4 абзац 11.

Враховуючи причини, обставини і мотиви вчинення порушення засудженим, його поведінку до вчинення проступку, пояснення засудженого ОСОБА_1 , а також те, що засуджений раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення режиму відбування покарання доцільно застосувати до нього крайній захід стягнення, а саме помістити до ДІЗО терміном на 14 діб.

За - 6 голосів, проти - 0, утримався - 0.

З урахуванням вище викладених обставин відповідачем була прийнята оскаржувана постанова 26.03.2024 про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор установи виконання покарань /а.с.21/.

Вважаючи протиправною постанову від 26.03.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам що виникли між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого Кодексу України (далі - КВК України), кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Статтею 5 КВК України визначено, що кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.

Відповідно до частини першої статті 9 КВК України, засуджені зобов`язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

Частиною другою статті 9 КВК України встановлено, що невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Статтею 107 КВК України визначено права і обов`язки засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 107 КВК України встановлено, що засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії. Засудженим забороняється, серед іншого, самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації колонії у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об`єктах, на яких вони не працюють.

Наказом Міністерства юстиції від 28.08.2018 №2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов`язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що засуджені зобов`язані, серед іншого: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань; ввічливо ставитись до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил встановлено, що засудженим забороняється самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації установи виконання покарань у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об`єктах, на яких вони не працюють

Відповідно до частини першої статті 102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Згідно із статтею 70 КВК України, правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 67 і 68 цього Кодексу, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Статтею 131-1 КВК України, визначено поняття дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Відповідно до частини першої статті 132 КВК України, за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Статтею 134 КВК України передбачено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно статті 135 КВК України, питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов`язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов`язки. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.

Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги. Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Відповідно до частини шостої статті 135 КВК України матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.

Згідно частини сьомої статті 135 КВК України рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.

Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.

Правом застосовувати в повному обсязі заходи заохочення і стягнення (за винятком переведення до ПКТ (ОК)) до засуджених користується начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов`язки. За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи стягнення у виді догани або поміщення в карцер строком до десяти діб. Інші посадові особи установ виконання покарань не мають права застосовувати заходи заохочення і стягнення щодо засуджених. Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим - більш м`яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення у разі, якщо посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею за відсутності порушення з боку засудженого. При накладенні стягнення на засудженого адміністрація установи виконання покарань надає йому змогу повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (пункт 1 Розділу ХХІ Правил).

Пунктом 2 Розділу ХХІ Правил встановлено, що застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення установи виконання покарань.

Перед накладенням стягнення на засудженого, який відбуває покарання у виправній колонії, дисциплінарною комісією установи вирішується питання про доцільність застосування стягнення у порядку, визначеному статтями 134, 135 КВК України.

Результати розгляду дисциплінарною комісією питання про доцільність застосування стягнення до засудженого оформлюється відповідним письмовим рішенням.

Висновки щодо правозастосування

Узагальнюючи приписи процитованих вище нормативно-правових актів, засуджений має неухильно дотримуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, та, у випадку їх порушення, нести за це дисциплінарну відповідальність. Порушення встановленого розпорядку дня, а також недотримання правил перебування в установі виконання покарань, має наслідком притягнення винної особи, за умови доведеності вчення останнім проступку, до дисциплінарної відповідальності.

Позивач не заперечує допущення ним порушення - перебування на іншому відділенні без дозволу адміністрації.

Однак позивач вважає, що за дане порушення він, ОСОБА_1 , не підлягав притягненню до відповідальності, оскільки діяв у стані крайньої необхідності, що відповідно до статті 132-2 КВК України виключає дисциплінарну відповідальність.

Надаючи правову оцінку цьому аргументу позивача, суд зазначає таке.

Статтею 1312 КВК передбачено, що особа, яка діяла у стані крайньої необхідності, під дією психологічного або фізичного примусу, виконувала наказ або розпорядження, не підлягає дисциплінарній відповідальності.

Стверджуючи про перебування у стані крайньої необхідності, ОСОБА_1 не пояснює, яка саме подія призвела до такого стану. Досліджені судом пояснення ОСОБА_1 від 17.03.2024 /а.с. 17/, крім іншого, містять повідомлення позивача про те, що "...стосовно свого перебування на відділенні №2 можу пояснити наступне, що діяв в стані крайньої необхідності відповідно до статті 132-2 КВК України".

Однак, в чому саме полягала крайня необхідність у випадку, що стався 17.03.2024, ОСОБА_1 не конкретизував, ані в поясненнях, ані в позовній заяві.

На противагу доводам позивача про те, що його пояснення залишені відповідачем поза увагою, суд зазначає, що саме по собі зазначення про стан крайньої необхідності, без жодної конкретики та аргументації, не може бути беззаперечною підставою для звільнення від відповідальності.

Таким чином, позивачем не доведено, а відповідачем під час розгляду дисциплінарної справи та судом під час розгляду даної адміністративної справи не встановлено перебування ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності 17.03.2024 під час знаходження у відділенні №2.

Щодо аргументу ОСОБА_1 про те, що на усне звернення позивача, його було ознайомлено частково із документами, що стосувалися справи про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, з документами, які складались на усунення недоліків після виявлення 25.03.2024 неточностей у рапортах молодших інспекторів ВНіБ позивача не ознайомлювали, суд зазначає таке.

Дійсно, частиною п`ятою статті 135 КВК передбачено право засудженого ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження.

Однак, з дослідженого протоколу засідання від 26.03.2024 судом не виявлено висловлювань адвокатом позивача будь-яких зауважень щодо відмови у наданні для ознайомлення матеріалів дисциплінарної справи чи її частини ОСОБА_1 чи його захиснику.

Таким чином, суд визнає непідтвердженим матеріалами справи аргумент позивача про неознайомлення ОСОБА_1 з документами, які складались на усунення недоліків після виявлення 25.03.2024 неточностей у рапортах.

Щодо помилковості зазначення у рапортах працівників відповідача абзацу 12, суд зазначає, що зі змісту рапортів можливо встановити, яке саме порушення допустив позивач. Позивач визнає факт свого перебування без дозволу адміністрації у відділені СПС №2. Тому недолік зазначення номеру абзацу 12 (замість вірного 11) пункту 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не є таким, з якого неможливо встановити суть порушення та його кваліфікацію. Тим більш, у подальшому він був виправлений. Аналогічно, позивач у поясненнях від 17.03.2024 та представник позивача у позовній заяві посилаються на статтю132-2 КВК України, зазначаючи про крайню необхідність, у той час, як КВК України взагалі не містить статті 132-2, а обставини, що виключають дисциплінарну відповідальність, визначає стаття 131-2 КВК України. Однак, зазначене не завадило та вплинуло на можливість відповідача та суду зрозуміти, що саме мали на увазі позивач та його представник, посилаючись на статтю 132-2 КВК України.

Інших підстав для скасування спірної постанови від 26.03.2024 позивачем та його представником не зазначено, а судом не встановлено.

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду і його право не може бути обмежене; заявлені ОСОБА_1 вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи відсутність протиправності у діях відповідача під час накладення стягнення, підстави для задоволення позову відсутні.

Розподіл судових витрат

Ухвалою суду від 20.05.2024 відстрочено позивачу сплату судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на відстрочку сплати судового збору позивачем до ухвалення рішення у справі, суд визнає за доцільне стягнути належний за подання цього позову судовий збір у розмірі 1211,20 грн з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса перебування: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи "Крюківська виправна колонія (29)" (вул. Миру, 4, с. Божківське, Полтавська область, 38734, код ЄДРПОУ 08564328) про визнання протиправним та скасування постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса перебування: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков