Постанова № 12054247, 18.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.08.10Справа №2а-7711/10/8/0170 (16:50 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Криммолоко"

до Територіальної державної інспекції праці в АР Крим

про визнання протиправними висновків, протиправними та скасування приписів,

за участю представників сторін:

від позивача Александрова Кристина Олександрівна, довіреність № 23 від 12.01.10 р.;

від відповідача не зявився;

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправними висновків відповідача, оформлених актами перевірок № 01-01-61/197 від 19.02.10 р., №01-01-61/644 від 17.05.10 р.; про визнання протиправним та скасування приписів відповідача від 19.02.10 р. № 01-01-61/197-156, від 17.05.10 р. №01-01-61/644-530, №01-01-61/644-531.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.10 відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.10 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з висновками, викладеними в актах перевірок не згодний, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а складені на їх підставі приписи є невірними, та зазначив, що позивачем не було порушено вимоги ст. 110, 115, 32, 47, 116, 21,24,ч.2 ст.23 КЗпП та посилався на те, що рішення про виплату заробітної плати один раз на місяць було прийнято позивачем за згодою працівників ВАТ «Криммолоко», та за необхідністю, робітники за їх бажанням та заявою можуть отримувати заробітну платню більше ніж один раз на місяць; позивач заздалегідь повідомив працівників про істотні зміни умови праці; позивач у відповідності до вимог чинного законодавства повідомляє працівників про дані заробітної плати, визначені ст. 110 КЗпП України; кінцеві розрахунки із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були здійснені позивачем у день їх звільнення не з вини позивача та ОСОБА_2 самостійно відмовилась від отримання трудової книжки у день звільнення, контракти, укладені з робітниками насправді є трудовими договорами, та робітники приймались на роботу на підставі наказу позивача.

У судовому засіданні 28.08.10 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання 28.08.10 р. відповідач не забезпечив явку свого представника, хоча про час, дату та місце судового розгляду був сповіщений належним чином.

Відповідач надіслав на адресу суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що актами перевірок № 01-01-61/197 від 19.02.10 р., №01-01-61/644 від 17.05.10 р. підтверджується порушення позивачем ст. 110, 115, 32, 47, 116, 21,24,ч.2 ст.23 КЗпП та відповідач правомірно виніс приписи від 19.02.10 р. № 01-01-61/197-156, від 17.05.10 р. №01-01-61/644-530, №01-01-61/644-531 з вимогою усунути, встановлені в акті перевірки порушення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Криммолоко» 15.05.96 р. зареєстровано у якості юридичної особи, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності юридичної особи, виданим Виконкомом Сімферопольської ради народних депутатів 15.05.1996 р. (а.с.9), Статутом ВАТ «Криммолоко», затвердженим у новій редакції протоколом загальних зборів від 17.03.2006 року №14, із змінами та доповненнями до статуту ВАТ «Криммолоко», затвердженими протоколом загальних зборів від 16.04.2008 року №16 (а.с.10-19) та Довідкою з ЄДРПОУ Головного управління статистики в АРК № 05-3-06-19/706 від 22.06.07 р. (а.с.20).

Головою правління ВАТ «Криммолоко» на підставі протоколу загальних зборів правління ВАТ «Криммолоко» від 17.03.2006 року є ОСОБА_4, що також підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ Головного управління статистики в АРК № 05-3-06-19/706 від 22.06.07 р. (а.с.20).

19.02.2010 року державним інспектором праці Бекіровим Н.Ф. на підставі виконання службових обовязків згідно з Положенням про Держнаглядпраці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року №50 на підставі звернень ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 проведена первинна перевірка додержання законодавства про працю, загальнообовязкове державне соціальне страхування на Відкритому акціонерному товаристві «Криммолоко», за результатами якої складено акт перевірки №01-01-61/197 від 19.02.2010 року (а.с.186-188).

Даною перевіркою встановлено наступні порушення:

- статті 115 Кодексу законів про працю України а саме, заробітна плата не виплачується два раза на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів;

- статті 32 Кодексу законів про працю України наказом від 02.03.09 р. № 44 скасовані доплати та надбавки за якісне виконання робіт, за додаткову роботу, за розширення зон обслуговування. Заробітна плата працівникам з травня 2009 р. нараховується та виплачується без розрахунку вищенаведених доплат та надбавок;

- статті 110 Кодексу законів про працю України - працівники при кожній виплаті заробітної плати не повідомляються про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, сума заробітної плати, що належить до виплати;

- статті 116 Кодексу законів про працю України остаточний розрахунок ОСОБА_2 виплачено 11.12.2009 та 14.12.2009, остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_6 не виплачено в день звільнення, остаточний розрахунок проведений 07.08.09;

- статті 47 Кодексу законів про працю України ОСОБА_2 не видано трудову книжку в день звільнення;

- статей 21, 24, ч.2 ст. 23 Кодексу законів про працю України наказом від 29.09.2008 №134 ОСОБА_7 на підставі поданої заяви переведено на роботу за контрактом з оплатою праці у відповідності до умов контракту, наказом від 13.10.2008 №142 ОСОБА_6 на підставі поданої заяви переведено на роботу за контрактом з оплатою праці у відповідності до умов контракту.

На підставі акту перевірки державним інспектором праці Бекіровим Н.Ф. було винесено припис №01-01-61/197-156 від 19.02.2010 року, яким приписано ВАТ «Криммолоко» у строк до 18.03.10 р.:

1. Трудові правовідносини з робітниками ВАТ «Криммолоко» привести у відповідність до статей 21, 24, ч. 2 ст. 23 КЗпП України.

2. Нарахування та виплату заробітної плати привести у відповідності до ст. 115 КЗпП України, заробітну плату виплачувати 2 раза на місяць, через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів.

3. Здійснення остаточного розрахунку при звільненні працівників привести у відповідність до ст. 116 КЗпП України;

4. Зміни істотних умов праці привести у відповідність до ст. 32 КЗпП України;

5. Повідомлення працівників про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, сума заробітної плати, що належить до виплати привести у відповідність до ст. 110 КЗпП України;

6. Видачу трудових книжок при звільненні працівників привести у відповідність до ст. 47 КЗпП України (а.с.190-192).

17.05.2010 державним інспектором праці Бекіровим Н.Ф. на підставі виконання службових обовязків згідно з Положенням про Держнаглядпраці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року №50 проведена перевірка ВАТ «Криммолоко» на предмет виконання останнім припису №01-01-61/197-156 від 19.02.2010 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2010 року №01-01-61/644 (а.с.189), у відповідності до якого встановлено, що:

-п.п. 3, 5, 6 припису №01-01-61/197-156 від 19.02.2010 року прийняті до уваги, приведені у відповідність.

Крім того в ході перевірки дотримання законодавства про працю виявлено порушення ст. 188-6 КЗпП України: невиконання вимог посадової особи державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України про усунення порушень законодавства про працю, а саме:

-п. 1 припису №01-01-61/197-156 від 19.02.2010 року не виконано. У порушення статей 21, 24, ч.2 ст. 23 Кодексу законів про працю України наказ про визнання контрактів з комірниками недійсними, розірвання контрактів не надано. В папці наказів за період з 18.02.10 р. по 17.05.10 р. такий наказ відсутній;

-п.2 припису №01-01-61/197-156 від 19.02.2010 року не виконано. У порушення статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата не виплачується два раза на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Відповідно до наданих відомостей, встановлено, що заробітна плата на підприємстві виплачується один раз на місяць, на час проведення перевірки заробітна плата за квітень 2010 р. не нарахована та не сплачена;

- згідно п. 4 припису №01-01-61/197-156 від 19.02.2010 року та ст. 32 Кодексу законів про працю України надано наказ №274 від 24.12.2008, яким скасовано доплати та надбавки за якісне виконання робіт, за додаткову роботу, за розширення зон обслуговування. Заробітна плата робітникам з травня 2009 р. нараховується та сплачується без розрахунку вищенаведених доплат та надбавок.

На підставі акту перевірки державним інспектором праці Бекіровим Н.Ф. винесені приписи від 17.05.2010 року №01-01-61/644-531 та №01-01-61/644-530, якими ВАТ «Криммолоко» (а.с.193-194) приписано у строк до 17.06.10 р.:

1. Трудові правовідносини з робітниками ВАТ «Криммолоко» привести у відповідність до статей 21, 24, ч. 2 ст. 23 КЗпП України.

2. Нарахування та виплату заробітної плати привести у відповідність до ст. 115 КЗпП України, заробітну плату виплачувати 2 рази на місяць, через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів.

Позивач не погодившись із висновками актів перевірок № 01-01-61/197 від 19.02.10 р., №01-01-61/644 від 17.05.10 р., а також із винесенням відповідачем на підставі цих актів приписів від 19.02.10 р. № 01-01-61/197-156, від 17.05.10 р. №01-01-61/644-530, №01-01-61/644-531, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.1 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 18.01.2003 року №50 (із змінами та доповненнями) Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці і підпорядковується йому.

Відповідно до п.3 Положення № 50 завданням Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці)

Пунктом 9 Положення №50 визначено, що для виконання покладених на Держнаглядпраці завдань утворюються за погодженням з Мінпраці територіальні державні інспекції праці в межах граничної чисельності працівників Держнаглядпраці.

У відповідності до п. 1.1 Положення про Територіальну державну інспекцію праці в Автономній Республіці Крим, затвердженого директором Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю 01.02.2006 року, Територіальна державна інспекція праці в Автономній Республіці Крим є територіальним органом Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю.

Згідно з п.1.2 Положення, Територіальна державна інспекція праці в АР Крим підпорядковується Держнаглядпраці, а також Міністерству праці та соціальної політики України.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що відповідач - Територіальна державна інспекція праці в АР Крим - під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень,

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України N 322-VIII від 10.12.1971 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 1 КЗпП України Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

22.04.05 р. між головним заводом Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» в особі голови правління та трудовим колективом в особі голови профспілкового комітету був укладений Колективний договір, зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту, населення Центрального району міста Сімферополь за №899 від 22.04.2005 року (а.с.110).

Відповідно до ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 11 КЗпП України колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

Відповідно до ч.1 ст. 12 КЗпП України колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

зміни в організації виробництва і праці;

забезпечення продуктивної зайнятості;

нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

умов і охорони праці;

забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до ст. 14 КЗпП України укладенню колективного договору передують колективні переговори. Строки, порядок ведення переговорів, вирішення розбіжностей, що виникають під час їх ведення, порядок розробки, укладення та внесення змін і доповнень до колективного договору, відповідальність за його виконання регулюються Законом України "Про колективні договори і угоди".

Відповідно до ст. 15 КЗпП України колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади. Порядок реєстрації колективних договорів визначається Кабінетом Міністрів України.

1)Щодо правомірності висновків відповідача про порушення позивачем статті 115 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки від 19.02.2010 року № 01-01-61/197 вбачається, що у порушення статті 115 Кодексу Законів про працю України заробітна плата не виплачується два рази на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Згідно наданих відомостей встановлено, що заробітна плата на підприємстві виплачується один раз на місяць, на момент проведення перевірки не видана заробітна плата за січень 2010 р.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

З матеріалів справи вбачається, що на засіданні правління ВАТ «Криммолоко» 04 квітня 2006 року обговорювалось питання про внесення змін до Колективного договору головного підприємства ВАТ «Криммолоко», а саме до п. 5 розділу 5 «оплата та нормування праці» колективного договору головного підприємства ВАТ «Криммолоко», підписаного 25.03.2005р. у частині строків оплати заробітної плати, а саме виплати заробітної плати один раз на місяць. Рішення правління з цього питання було прийнято одноголосно та оформлено у вигляді протоколу №4 від 04.04.2006 року, в якому зазначено : «Узгодити з трудовим колективом та внести зміни до п. 5 розділу 5 «оплата та нормування труда» колективного договору головного підприємства ВАТ «Криммолоко», підписаного 25.03.2005р. у частині строків оплати заробітної плати, тобто дозволити виплату заробітної плати один раз на місяць (а.с.160).

05.04.2006 року відбулася конференція трудового колективу головного підприємства ВАТ «Криммолоко», де розглядалось питання щодо узгодження трудовим колективом виплати заробітної плати один раз на місяць не пізніше 30 числа кожного місяця, нарахованої за попередній місяць. Рішенням, оформленим у вигляді протоколу №1 від 05.04.2006р., була надана згода трудовим колективом головного підприємства ВАТ «Криммолоко» на виплату заробітної плати один раз на місяць та конференцією було вирішено виплачувати заробітну плату один раз на місяць не пізніше 30 числа кожного місяця, нарахованої за попередній місяць, з 11.04.2006 року (а.с.154-156,157-158).

На підставі протоколу засідання правління ВАТ «Криммолоко» №4 від 04.04.2006р. та протоколу конференції трудового колективу ВАТ «Криммолоко» №1 від 05.04.2006 р. були внесені відповідні зміни №1 до п.5 розділу 5 «Оплата та нормування праці» Колективного договору головного підприємства ВАТ «Криммолоко»(а.с.159).

В ході судового розгляду представник позивача посилався в обгрунтування позовних вимог на вищенаведені протоколи та зміни внесені до Колективного договору та зазначив, що питання виплати заробітної плати вирішувалось самим трудовим колективом, у звязку із чим було внесено відповідні зміни в колективний договір підприємства, а отже ВАТ «Криммолоко» не змушує працівників отримувати заробітну плату лише один раз на місяць. Представник позивача крім того пояснив, що за певною заявою працівники ВАТ «Криммолоко» можуть отримувати заробітну плату необмежену кількість разів на місяць, у разі потреби, а отже позивачем не було порушено ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до ст. 16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» N 3356-XII від 01.07.1993 умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Із змісту вищенаведених норм вбачається, що умови колективного договору не повинні погіршувати становище працівників порівняно з чинним законодавством, яким, в свою чергу, імперативно передбачено виплату заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми права, суд вважає висновки відповідача в частині порушення позивачем статті 115 Кодексу законів про працю України обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

2) Щодо правомірності висновків відповідача про порушення позивачем статті 32 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки від 19.02.2010 року № 01-01-61/197 вбачається, що у порушення статті 32 Кодексу законів про працю України наказом ВАТ «Криммолоко» №44 від 02.03.09 скасовано доплати та надбавки за якісне виконання робіт, за додаткову роботу, за розширення зон обслуговування. Заробітна плата працівникам з березня 2009 року нараховується та виплачується без урахування вищевказаних доплат та надбавок.

Судом в ході судового розгляду було встановлено, що 22.12.08 р. на засіданні правління ВАТ «Криммолоко» одноголосно було прийнято рішення такого змісту: «у звязку з виробничою необхідністю (погіршенням фінансового стану підприємства, зниженням обємів виробництва) клопотати перед первинною профспілкою про надання дозволу на скасування з 01.03.09 р. по головному підприємству ВАТ «Криммолоко» доплат та надбавок за якісне виконання робіт, за додаткову роботу, та розширення зон обслуговування», яке було оформлено у вигляді протоколу засідання правління ВАТ «Криммолоко» від 22.12.2008 року №25 (а.с.35).

23.12.08 р. на засіданні профспілкового комітету первинної профспілки ВАТ «Криммолоко» було розглянуто подання правління ВАТ «Криммолоко» від 22.12.08 р. № 25, на якому вирішено надати згоду правлінню ВАТ «Криммолоко» у звязку з погіршенням фінансового стану підприємства, зниженням обємів виробництва, несвоєчасними розрахунками за поставлену продукцію, з 01.03.2009 року на скасування доплат, надбавок за якісне виконання робіт, за додаткову роботу, та розширення зон обслуговування по головному підприємству ВАТ «Криммолоко», яке було оформлено у вигляді Протоколу первинної профспілкової організації №211 від 23.12.2008 (а.с.36).

На підставі Протоколу первинної профспілкової організації №211 від 23.12.2008 головою правління ВАТ «Криммолоко» було видано Наказ №274 від 24.12.2008 року «Про скасування надбавок та доплат», відповідно до якого з 01.03.09 р. скасовано доплати, надбавки за якісне виконання робіт, за додаткову роботу, та розширення зон обслуговування, з яким працівники ВАТ «Криммолоко» були ознайомлені, про що свідчать матеріали справи (а.с.37-38).

Крім того судом в ході судового розгляду були досліджені наступні накази, надані позивачем:

- наказ №207 від 29.09.2008 року «Про оплату праці», яким встановлено оклад старшому комірнику комерційної служби ОСОБА_8 з 10.09.08 р. у розмірі 700, 00 грн. та доплату за якісне виконання робіт з 28.08.2008 по 28.02.2009 у розмірі 1250 грн. (а.с.183),

- наказ №222 від 20.10.2008 року «Про оплату праці», яким встановлено оклад вантажнику комерційної служби ОСОБА_7 з 10.09.08 р. у розмірі 700, 00 грн. та доплату за якісне виконання робіт з 10.09.08 по 28.02.2009 у розмірі 1340грн. та 50% окладу за вантажно-розвантажувальні роботи (а.с.181).

З вищенаведених наказів, суд вбачає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були повідомлені про встановлення доплат та надбавок лише на певний час.

Наказом №26 від 11.02.2009 року «Про оплату робітникам комерційної служби» з метою матеріальної зацікавленості у збільшенні реалізації виготовленої підприємством продукції, поліпшення трудової дісципліни робітників, сумлінне відношення до праці, встановлені розміри окладів та доплати на період з 01.01.2009 по 28.02.2009 року для працівників комерційної служби (а.с.184). Оскільки, ОСОБА_2 була прийнята на посаду з 06.06.2009, встановлені раніше доплати та надбавки на неї не розповсюджувались.

Відповідно до ст. 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Таким чином, при зміні істотних умов праці на підприємстві працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяця.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що керівництво ВАТ «Криммолоко» заздалегідь Наказом №274 від 24.12.2008 року «Про скасування надбавок та доплат», з яким працівники ВАТ «Криммолоко» були ознайомлені, про що свідчать матеріали справи, та іншими вищенаведеними наказами, повідомило працівників про істотні зміни умови праці у строки, як того вимагає ст.ст. 32, 103 КЗпП України, у тому числі і тих працівників, на підставі звернень яких було проведено перевірку, що свідчить, на думку суду, про те, що висновки відповідача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та у цій частині є не обґрунтованими, а отже позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

3) Щодо обґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем статті 110 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки № 01-01-61/197 від 19.02.10 р. вбачається, що працівники при кожній виплаті заробітної плати не повідомляються про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, суму заробітної плати, що належить до виплати.

В ході судового розгляду було встановлено, що на засіданні правління 04.04.06 р. одноголосно було прийнято наступне рішення: «у звязку із переведенням виплат заробітної плати працівникам головного підприємства ВАТ «Криммолоко» на картки рахунків в Райффайзен Банк Аваль та з метою економії матеріальних ресурсів, надати дозвіл надавати інформацію кожному співробітнику про нараховану заробітну плату з його особового рахунку за його запитом, у його присутності з монітору компютера без роздрукування даних», яке було відображено у протоколі засідання правління ВАТ «Криммолоко» № 4 від 04.04.06 р. (а.с.30).

Представник позивача у ході судового розгляду справи пояснила, що ознайомлення працівників із розрахунком заробітної плати проводиться на підприємстві в електронному вигляді за допомогою компютерної техніки, тобто з монітору компютеру.

Відповідно до ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Враховуючи, що законом не передбачено певного порядку та форми надання працівнику інформації про нараховану заробітну плату, а саме не встановлено у письмовій, усній, електронній формі чи під підпис повинен бути ознайомлений працівник з інформацією про нараховану заробітну плату, суд приходить до висновку, що не є порушенням ст. 110 КЗпП України, ознайомлення працівників з такими даними як : загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати у електронному вигляді без роздрукування цих даних на паперовому носії.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач помилково дійшов висновку стосовно порушення позивачем норм ст. 110 КЗпП, та такі висновки є не обґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та підлягають визнанню протиправними, а позовні вимоги у цій частині правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того суд вважає заперечення відповідача, в яких він зазначає, що повідомлення працівника повинно бути оформлено тільки у письмовій та у усній формі і ні у якій іншій формі не допускається є не спроможними та такими, що не підтверджуються нормою закону, а отже не приймаються судом до уваги.

4) Щодо висновків перевірки про порушення позивачем статей 116, 47 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки № 01-01-61/197 від 19.02.2010 року вбачається, що перевіркою встановлено порушення:

- статті 116 КЗпП України, а саме кінцевий розрахунок з ОСОБА_2 здійснений 11.12.2009 р. у сумі 534,76 грн. та 14.12.2009 року в сумі 1282,82 грн.; кінцевий розрахунок з ОСОБА_3 не був здійснений у день звільнення, повний розрахунок був проведений 07.08.2009 року;

- статті 47 КЗпП України, а саме ОСОБА_11 не видана трудова книжка у день звільнення.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.09 р. співробітниками ВАТ «Криммолоко» було встановлено факт розкрадання старшим комірником комерційної служби ОСОБА_2 молочної продукції, про що свідчать відповідні акти, рапорти, доповідні записки, звіт про роботу комісії, яка була скликана наказом ВАТ «Криммолоко» № 173 від 10.12.09 р. для встановлення підстав та умов, які сприяли розкраданню ОСОБА_2 матеріальних цінностей, а також встановлення всіх обставин скоєного (а.с.49-56).

Наказом ВАТ «Криммолоко» № 156 від 11.12.09 р. ОСОБА_2, старшого комірника комерційної служби звільнено з роботи за п.2 ст. 41 КЗпП України 11.12.09 р., у звязку з винними діями робітника, який безпосередньо обслуговував грошові та товарні цінності, що є підставою для втрати довіри до нього власником або уповноваженим ним органом (а.с.44).

Представник позивача в ході судового розгляду пояснив, що ОСОБА_2 отримала заробітну плату за листопад 2009 року зранку 11.12.2009 року, наказ про звільнення був підписаний після обіду після проведення комісією перевірки щодо встановлення підстав та умов спроби ОСОБА_2 здійснити розкрадання матеріальних цінностей на підприємстві та 11.12.2009 року ОСОБА_2 було запропоновано ознайомитись з наказом про звільнення, отримати трудову книжку та кінцевий розрахунок, на що вона відповіла відмовою.

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт відмови ОСОБА_2 11.12.09 р. ознайомитись з наказом № 156 від 11.12.09 р., отримати трудову книжку і кінцевий остаточний розрахунок, про що було складено відповідний акт комісією у складі Чернишової Н.Б., Демиденко С.А., Тішенко Л.В., затверджений заступником голови правління Ермак Н.В. (а.с.39).

Крім того з матеріалів справи вбачається, що :

-14.12.09 р. комісією у складі Чернишової Н.Б., Демиденко С.А., Тішенко Л.В., був складений акт, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 відмовилась від проставлення підпису у наказі № 156 від 11.12.09 р. про ознайомлення та відмовилась отримати трудову книжку, акт був затверджений заступником голови правління Ермак Н.В.(а.с.40),

-18.12.09 р. комісією у складі Нестерова О.А., Демиденко С.А., Щербіною В.Н., були складені акти, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 в процесі ознайомлення її з наказом № 156 від 11.12.09 р., відмовилась від поставлення підпису про ознайомлення з ним та відмовилась отримати трудову книжку, акти були затверджені заступником голови правління Ермак Н.В.(а.с.42-43),

- ВАТ «Криммолоко» направляло ОСОБА_2 телеграми з повідомленням з проханням зявитись до ВАТ «Криммолоко» для отримання трудової книжки та розрахунку у звязку зі звільненням (а.с.41).

Крім того судом були досліджені пояснення ОСОБА_1., ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_2., ОСОБА_3., які підтвердили факти, викладені у вищенаведених актах від 11,14,18 грудня 2009 р.(а.с.202-208, 210-214).

Судом встановлено, та не оскаржується сторонами, що кінцевий розрахунок зі ОСОБА_11 було здійснено 14.12.2009року, що підтверджується копією видаткового касового ордеру (а.с.178).

У відповідності до п. 4 Наказу Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкціїпро порядок ведення трудових книжок працівників» власник або уповноваженого ним орган несе відповідальність за затримку трудової книжки тільки тоді, коли ця затримка відбулась з його вини.

Наказом ВАТ «Криммолоко» № 96 від 05.08.09 р. ОСОБА_18, старшого комірника комерційної служби звільнено з роботи за ст. 38 КЗпП України 05.08.09 р., за власним бажанням (а.с.167).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_18 у день звільнення відмовилась отримати кінцевий розрахунок з особистих підстав, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом комісії від 05.08.2009р., складеним Чернишовою Н.Б., Гнутовою Л.О., Тіщенко Л.В., затвердженого заступником голови правління Ермак Н.В. та поясненнями цих осіб з приводу складання акту (а.с.61,201,209,215).

Кінцевий розрахунок з ОСОБА_18 було здійснено 07.08.2009 року, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 07.08.2009 року (а.с.177).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем було прийнято всі необхідні дії для здійснення кінцевого розрахунку із звільненими ОСОБА_11 та ОСОБА_18 в день їх звільнення, але вони відмовлялись від ознайомлення з наказами про звільнення, отримання кінцевого розрахунку, у звязку із чим позивач не міг здійснити кінцеві розрахунки зі ОСОБА_11 та ОСОБА_18 у відповідності до ст. 116 КЗпП України не з його вини, а з вини ОСОБА_11 та ОСОБА_18

Суд також прийшов до висновку, що ВАТ «Криммолоко» було прийнято усі необхідні заходи для виконання норм ст. 47 КЗпП України та позивач неодноразово намагався видати ОСОБА_11 трудову книжку, але ОСОБА_11 самостійно відмовлялась від одержання трудової книжки, а отже вини ВАТ «Криммолоко» у невидачі трудової книжки ОСОБА_11 у день її звільнення не має.

З вищенаведеного вбачається, що висновки відповідача з приводу порушення позивачем норм ст. 116, 47 КЗпП України є не обґрунтованими, адже відповідачем не було досліджено всіх обставин, що стосуються цих питань, тому суд вважає що, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

5) Щодо правомірності висновків перевірки про порушення позивачем статей 21, 24, ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки № 01-01-61/197 слідує, що у порушення ст.ст. 21, 24, ч.2 ст. 23 КЗпП України, наказом від 29.09.2008 року №134 ОСОБА_7 на підставі поданої заяви було переведено на роботу за контрактом з оплатою праці у відповідності до контракту; наказом від 13.10.2008 року №142 ОСОБА_18 на підставі поданої заяви переведено на роботу за контрактом з оплатою праці згідно контракту.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2008 наказом ВАТ «Криммолоко» №121 ОСОБА_7 було прийнято на роботу вантажником комерційного відділу (а.с.163).

Наказом ВАТ «Криммолоко» № 126 від 15.09.2008 року «По особовому складу» ОСОБА_7, 16.09.08 р. вантажника комерційної служби було переведено на посаду комірника комерційної служби за його згодою за строковим трудовим договором по 28.09.08 р., з повною матеріальною відповідальністю (а.с.164).

08.09.09 р. ОСОБА_7 було ознайомлено з посадовою інструкцією «комірник комерційного відділу» (а.с.174-176).

29.09.2008 року між ВАТ «Криммолоко» та ОСОБА_7 було укладено контракт №79, строком дії з 29.09.08 р. по 29.09.09 р. (а.с.98-101) та 29.09.08 р. комірника комерційної служби ОСОБА_7 за його заявою від 29.09.2008, наказом ВАТ «Криммолоко» від 29.09.2008 року №134 переведено на роботу за контрактом (а.с.63).

Також з матеріалів справи вбачається, що 10.09.08 наказом ВАТ «Криммолоко» №127 ОСОБА_21 було прийнято на роботу на посаду старшого комірника комерційного відділу(а.с.166).

10.09.09 р. ОСОБА_18 було ознайомлено з посадовою інструкцією «старшого комірника комерційного відділу» (а.с.171-173).

13.10.08 року між ВАТ «Криммолоко» та ОСОБА_18 було укладено контракт №84, строком дії з 13.10.08 р. по 13.10.09 р. (а.с.102-105) та 13.10.08 р. старшого комірника комерційної служби ОСОБА_18 за її заявою, наказом ВАТ «Криммолоко» від 13.10.08 року №142 переведено на роботу за контрактом (а.с.58).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

У відповідності до ч. 2 статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Суд зазначає, що від письмової форми трудового договору слід відрізнати особливий вид трудового договору контракт, який укладається за спеціальними правилами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_18 звернулись до позивача з заявами про укладання контракту (а.с. 57,62) та позивач за їх заявами уклав з ними угоду під назвою «контракт», за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Ця угода була укладена у письмовій формі, та працівників було прийнято до роботи на підставі відповідних наказів позивача та їх було ознайомлено з посадовими інструкціями.

Проводячи аналіз вищенаведених норм та матеріалів справи суд прийшов до висновку, що позивач уклав з фізичними особами (працівниками) угоди, які за змістом та формою є трудовими договорами та вони були укладені у відповідності до правил укладання трудових договорів, встановлених КЗпП України, але не правильно визначив назву цієї угоди, зазначивши її як «контракт», тоді як насправді уклав трудовий договір.

Суд зазначає, що угоди, які уклав позивач з ОСОБА_7 та ОСОБА_18, що мають назви «контракт», не є контрактами у розумінні ч. 3 ст. 21 КЗпП України та не укладені позивачем за спеціальними правилами, а є трудовими договорами, укладеними у відповідності до ст. 21, 24, ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки перевірки з цього приводу необґрунтованими, та, такими, що підлягають визнанню протиправними.

Згідно з частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАС України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Але відповідач, будучи субєктом владних повноважень не надав суду доказів порушення позивачем ст. 32,110,116,47,21,24,ч.2 ст.23 КЗпП України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що відповідач неправомірно та необґрунтовано зазначив у акті перевірки №01-01-61/197 від 19.02.2010 року порушення позивачем ст. 32,110,116,47,21,24,ч.2 ст.23 КЗпП України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

У звязку із чим суд вважає необхідним визнати протиправними висновки, викладені у акті перевірки відповідача №01-01-61/197 від 19.02.2010 року стосовно порушення позивачем ст. 32,110,116,47,21,24,ч.2 ст.23 КЗпП України.

Крім того суд зазначає, що пункт 2 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року №50, встановлює, що Держнаглядпраці в своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінпраці.

У відповідності до п.1.4 п. 1.1 Положення про Територіальну державну інспекцію праці в Автономній Республіці Крим, затвердженого директором Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю 01.02.2006 року, ТДІП у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Мінстрів України, іншими нормативно правовими актами, зареєстрованими у встановленому порядку, Положенням про державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 №50, наказами Мінпраці та Держнаглядпраці.

Пункт 3.2 Положення встановлює, що посадові особи ТДІП при здійсненні перевірок зобовязані забезпечувати якісне проведення перевірок, обєктивність результатів.

У відповідності до п. 4.1 Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затверджений Наказ Міністерства праці та соціальної політики України 21.03.2003 N 72, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003 р. за N 432/7753 (надалі Порядок № 72) встановлено, що за результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки (додаток 1), а в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - припис (додаток 2) щодо їх усунення.

Акт - документ, складений посадовою особою Держнаглядпраці чи ТДІП, що підтверджує будь-які встановлені факти порушення законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Припис - документ органів Держнаглядпраці про усунення виявлених порушень, що можуть призвести до шкідливих наслідків.

У відповідності до п. 3.3.2 цього Порядку № 72, при оформленні акту фіксуються виявлені порушення та отримання підтвердних документів і необхідних пояснень від роботодавця або працівника.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 72 у приписі вказуються порушення відповідно до висновків акту, і в резолютивній частині окремо встановлюється термін усунення кожного із порушень із зазначенням строку письмового повідомлення щодо їх усунення. У разі, якщо термін усунення порушень перевищує календарний місяць, установлюються вимоги подання щомісячного письмового повідомлення на визначену дату до повного усунення зазначеного порушення. Припис оформляється днем підписання акта.

Відповідно до п. 4.4 Порядку № 72 контроль за виконанням припису є обов'язковим у діяльності інспектора праці. По закінченні терміну, визначеного приписом для усунення виявлених порушень, виникає право на проведення інспектором праці повторної контрольної перевірки виконання припису. В акті за наслідками контролю виконання припису фіксуються результати виконання кожної вимоги припису. При встановленні не усунутих порушень обов'язково вноситься повторний припис.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за результатами проведення перевірки додержання законодавства про працю, загальнообовязкового державного соціального страхування на Відкритому акціонерному товаристві «Криммолоко», було складено акт перевірки №01-01-61/197 від 19.02.2010 року. Порушення позивачем вимог КЗпП України, визначені в акті перевірки №01-01-61/197 від 19.02.2010 р., визнані судом частково необґрунтованими та недоведеними, а саме суд прийшов до висновку, що позивачем не було порушено норми ст. 32,110,116,47,21,24,ч.2 ст.23 КЗпП України, та в ході судового розгляду було підтверджено порушення позивачем ст. 115 КЗпП України.

На підставі акту перевірки №01-01-61/197 від 19.02.2010 року, відповідачем було винесено припис №01-01-61/197-156 від 19.02.2010 року із вимогою до 18.03.10 р. усунути встановлені в ході перевірки порушення ст. 32,110,116,115,47,21,24,ч.2 ст.23 КЗпП України.

По закінченні строку, до якого позивача було зобовязано усунути, встановлені в ході перевірки порушення норм КЗпП України, посадовою особою відповідача на підставі п. 4.4 Порядку № 72 17.05.10 р. було проведено повторну контрольну перевірку виконання припису №01-01-61/197-156 від 19.02.2010 року, за результатами якої було встановлено часткове усунення порушень КЗпП України, які позивач був зобовязаний усунути на підставі вищенаведеного припису, про що було складено акт перевірки № 01-01-61/644 від 17.05.10 р. У звязку із чим посадовою особою відповідача було винесено нові приписи №01-01-61/644-531 від 17.05.2010 року, №01-01-61/644-530 від 17.05.2010, якими було зобовязано позивача усунути у строк до 17.06.10 р. встановлені порушення КЗпП України.

Отже з вищенаведеного вбачається, що припис №01-01-61/197-156 від 19.02.2010 було складено на підставі акту перевірки №01-01-61/197 від 19.02.2010 року, висновки якого визнані судом протиправними у частині встановлення порушення позивачем норм ст. 32,110,116,47,21,24,ч.2ст.23 КЗпП України, а отже і припис №01-01-61/197-156 від 19.02.2010 у частині зобовязання позивача усунути порушення ст. 32,110,116,47,21,24,ч.2 ст.23 КЗпП України є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Враховуючи також, що акт перевірки № 01-01-61/644 від 17.05.10 року та приписи №01-01-61/644-531 від 17.05.2010 року, №01-01-61/644-530 від 17.05.2010 були складені посадовою особою відповідача на підставі первинного акту перевірки №01-01-61/197 від 19.02.2010 року та в результаті здійснення контролю за виконанням підприємством припису №01-01-61/197-156 від 19.02.2010, суд вважає необхідним частково визнати протиправними висновки відповідача, викладені у акті перевірки № 01-01-61/644 від 17.05.10 року стосовно усунення та не усунення позивачем порушень ст. 32,110,116,47,21,24,ч.2ст.23 КЗпП України, а також визнати протиправними та скасувати приписи відповідача №01-01-61/644-531 від 17.05.2010 року, №01-01-61/644-530 від 17.05.2010 у частині зобовязання позивача усунути порушення ст. 21,24,ч.2 ст.23 КЗпП України, які були винесені на підставі акту перевірки № 01-01-61/644 від 17.05.10 року.

Крім того, суд звертає увагу і на те, що приписи щодо порушення ВАТ «Криммолоко» статей 21, 24, ч. 2 ст. 23 КЗпП України, статей 47, 116 КЗпП України у правовідносинах зі ОСОБА_2, ОСОБА_18, ОСОБА_7 були винесені Територіальною державною інспекцією праці в АРК після їх звільнення, що, на думку суду, унеможливлює виконання таких приписів.

Суд зазначає, що перевірка відповідачем повинна проводитись якісно та обєктивно, результати повинні підтверджуватись відповідними документами, натомість посадовою особою відповідача перевірка позивача була проведена поверхнево, без зясування всіх обставин справи, що є порушенням з боку відповідача частини 2 статті 19 Конституції України, Положення про департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, Положення про Територіальну державну інспекцію в АРК.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи викладене, оцінюючи правомірність складених актів та винесених на підставі них приписів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки: порушення ВАТ «Криммолоко» статей 32, 110, 116, 47, 21, 24, ч.2 ст. 23 Кодексу законів про працю України не знайшли свого підтвердження, тоді як порушення статті 115 Кодексу Законів про працю України підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Частиною 3 статті 94 КАС України встановлено : якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи, що пропорційність стягнення судових витрат не поширюється на правовідносини, повязані з немайновими вимогами, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 03,40 грн.

У звязку зі складністю справи судом 18.08.10 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 25.08.10 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати противоправними висновки Територіальної державної інспекції праці в АРК, оформлені актом перевірки додержання ВАТ «Криммолоко» законодавства про працю, загальнообовязкове державне соціальне страхування №01-01-61/197 від 19.02.2010р., в частині встановлених порушень статей 32, 110, 116, 47, 21, 24, ч.2 ст. 23 Кодексу законів про працю України.

3. Визнати противоправними висновки Територіальної державної інспекції праці в АРК, оформлені актом перевірки додержання ВАТ «Криммолоко» законодавства про працю, загальнообовязкове державне соціальне страхування №01-01-61/644 від 17.05.2010р., в частині встановлених порушень статей 32, 21, 24, ч.2 ст. 23 Кодексу законів про працю України.

4. Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3, 4, 5, 6 Припису Територіальної державної інспекції праці в АРК від 19.02.2010 №01-01-61/197-156 про усунення порушень статей 32, 110, 116, 47, 21, 24, ч.2 ст. 23 Кодексу законів про працю України.

5. Визнати протиправними та скасувати пункт 1 Припису Територіальної державної інспекції праці в АРК від 17.05.2010 №01-01-61/644-530 про усунення порушень статей 21, 24, ч.2 ст. 23 Кодексу законів про працю України.

6. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 Припису Територіальної державної інспекції праці в АРК від 17.05.2010 №01-01-61/644-531 про усунення порушень статей 21, 24, ч.2 ст. 23 Кодексу законів про працю України.

7. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

8. Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства "Криммолоко" (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 35, код ЄДРПОУ 00450693, інші відомості не відомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.