Постанова № 12048517, 19.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.10.10Справа №2а-11568/10/15/0170 (19:02) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л. , при секретарі Маляр К.В. за участю:

представників позивача - Гладій О.М.,

представника відповідача Чечель Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС («Eindustries» Limited Liability Company)

до Кримської митниці

про визнання протиправним і скасування рішення та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулася з адміністративним позовом Компанія з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС («Eindustries» Limited Liability Company) (далі позивач)до Кримської митниці(далі відповідач) про визнання повністю протиправним та скасування рішення № 02-23/6076 Кримської митниці від 26 серпня 2010р; зобов'язанні Кримську митницю прийняти рішення, яким надати дозвіл Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС на тимчасове ввезення транспортного засобу (№ 685ТВК; рік випуску/модель: 2007/Меrz; колір: blak; № кузова: НОМЕР_1: власник: EINUSTRIES LLC, 21200 NE 38АVE #2405. АVENTURA, FL 33180) для приватного використання представництвом Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС в Україні із загальним умовним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення № 02-23/6076 від 26 серпня 2010р., позивачу відмовлено в наданні дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу, власником якого є Компанія з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС, з умовним повним звільненням від оподаткування, з зазначенням підстав для прийняття рішення, а саме: відсутністю підстав для застосування у даному випадку Додатку С Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 26.06.1990р) та ст. 206 МК України; невиконання вимог п. 2 Порядку прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року №1855; невиконання вимог п. 5 та 7.4. Правил заповнення заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів, затвердженого наказом Держмитслужби України від 09.08.2005 року №735 та п. 2 розділу ІІ Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого наказом Держмитслужби України від 28.03.2009 року №173. Вказане рішення позивач вважає таким, що прийнято з порушень норм діючого законодавства, які регламентують спірні правовідносини, є протиправним, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.09.2010 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2010 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, зазначених в позовної заяві, та поясненнях до позовної заяві.

Представник позивача зазначив, що відповідно до Конвенції про тимчасово ввезення на позивача та його Представництво розповсюджуються положення цієї Конвенції, тобто позивач має право отримати дозвіл на тимчасове ввезення транспортного засобу для приватного використання Представництвом позивача в Україні із загальним умовним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.

Представник позивача вказує, що в заяві про надання дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу позивач зазначив всі відомості у відповідності з вимогами п. 5 «Правил заповнення заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів» з наданням зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення). Відповідачу були надані всі документи, необхідні для отримання дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу на представництво іноземної компанії відповідно до вимог Наказу № 173 ДМС від 28 березня 2000р. «Про затвердження Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення)».

У судовому засіданні, яке відбувалося 18.10.2010 року, представником позивача було заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, розгляд якого був призначений 19.10.2010 року. Але у судовому засіданні 19.10.2010 року представник позивача відмовився від заявленого клопотання, про що надав письмову заяву, у звязку з чим це клопотання не розглядалося.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, зазначив, що згідно зі статтею 5 Додатка С до Конвенції, для того, щоб можливо було скористатись правами на пільги, які надаються цим Додатком, транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території. Представник відповідача зазначив, що право на тимчасове ввезення транспортних засобів приватного використання можуть використовувати лише особи нерезиденти, тобто які постійно проживають за межами митної території України, до яких не відноситься Представництво позивача.

Представник відповідача вказує, що всупереч вимогам пункту 2 Порядку прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1855, заяву було подано позивачем у одному примірнику.

Представник відповідача зауважує, що в заяві не зазначено чіткої мети переміщення, тобто не зазначено ким саме буде використовуватись транспортний засіб, а також не обґрунтовані підстави встановлення строку тимчасового ввезення на 3 роки, тоді як згідно зі статтею 298 Митного кодексу України встановлено - товари, що не підлягають відчуженню на території України та призначені для службового використання представництв іноземних фірм, декларуються митним органам па строк до трьох років з моменту акредитації цих представництв. Представник відповідача також зазначає, що текст зобов'язання, наведений в розділі 3 Заяви, не відповідає тому, який встановлений п. 7.4 Правил від 09.08.2005 № 735.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.39-43) та додаткові заперечення (а.с.76-78).

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд зазначає, що у пункті 17 частини 1 статті 1 Митного кодексу України митні органи визначено як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Статтею 37 Митного Кодексу України встановлено, що переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) приймається митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 207 Митного кодексу України).

Таким чином, Кримська митниця наділена повноваженнями митного оформлення транспортних засобів в режимі тимчасового ввезення та прийняття рішення щодо надання дозволу на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування.

Отже, органи митної служби, в даному випадку Кримська митниця, є субєктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Кримської митниці є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування рішення про відмову позивачу в наданні дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу з умовним повним звільненням від оподаткування, суд зобовязаний перевірити, чи прийнято рішення на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом.

Судом встановлено, що Компанія з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС («Eindustries» Limited Liability Company), зареєстрована державним департаментом, Штату Нью-Йорк, у місті Олбані 16.10.2003.

Представництво Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС представництво Ііндустріс, ЛЛС зареєстроване Міністерством економіки України 15.07.2009 року, реєстраційний №ПІ-4354, про що видано відповідне Свідоцтво про реєстрацію, та зареєстровано в єдиному реєстрі підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 26609371. (а.с. 31,32).

Судом встановлено, що 21.08.2010 року представник Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС звернувся до Кримської митниці із заявою (вх. № 13496 від 21 серпня 2010р.) з проханням надати дозвіл на тимчасове ввезення транспортного засобу - № 685ТВК; рік випуску/модель: 2007/Меrz; колір: blak; № кузова: НОМЕР_1: власник: EINUSTRIES LLC, 21200 NE 38АVE #2405. АVENTURA, FL 33180 для приватного використання представництвом позивача в Україні із загальним умовним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру (а.с. 11).

Листом № 02-23/6076 від 26 серпня 2010р. відповідач повідомив представника позивача, що Кримською митницею прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу з умовним повним звільненням від оподаткування з зазначенням підстав для прийняття рішення, а саме: відсутністю підстав для застосування у даному випадку Додатку С Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 26.06.1990р) та ст. 206 МК України; невиконання вимог п. 2 Порядку прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року №1855; невиконання вимог п. 5 та 7.4. Правил заповнення заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів, затвердженого наказом Держмитслужби України від 09.08.2005 року №735 та п. 2 розділу ІІ Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого наказом Держмитслужби України від 28.03.2009 року №173 (а.с.10).

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність прийнятого відповідачем рішення про відмову в наданні дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу з умовним повним звільненням від оподаткування, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що транспортний засіб № 685ТВК; рік випуску/модель: 2007/Меrz; колір: blak; № кузова: НОМЕР_1: власник: EINUSTRIES LLC, 21200 NE 38АVE #2405. АVENTURA, FL 33180, зареєстрований за межами території України - в США, за Компаній з обмеженою відповідальністю Ііндустріс (а.с.12-14, 58).

Рішенням № 2 від 05.01.2010 року позивач передав Представництву «Ііндустріс,ЛЛС» вказаний транспортний засіб з метою здійснення представництва інтересів Компанії з обмеженою відповідальністю «Ііндустріс» (а.с. 71-72).

Відповідно до ст. 37 Митного Кодексу України переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Режим тимчасового ввезення регулюється главою 34 Митного Кодексу України.

Відповідно до ст. 204 Митного кодексу України тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Статтею 206 Митного Кодексу України визначено перелік товарів, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування. Цією статтею не передбачено транспортних засобів приватного використання, але таке право надається міжнародними актами, а саме: Конвенцією про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), до якої приєдналася Україна 24 березня 2004 р., яка набула чинності 22 вересня 2004 р (далі Конвенції).

Відповідно до частини 2 ст. 211 Митного кодексу України у разі тимчасового ввезення товарів на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) гарантування їх перебування у митному режимі тимчасового ввезення здійснюється відповідно до положень зазначеної Конвенції.

Статтею 2 Конвенції Конвенцією про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) (далі Конвенція) встановлено, що відповідно до положень цієї Конвенції, кожна із Договірних Сторін зобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції.

Не впливаючи на положення Додатка E, режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру (частина 2 ст. 2 Конвенції).

При цьому, відповідно до ст. 2 Додатка С до Конвенції правом на тимчасове ввезення відповідно до ст. 2 конвенції користуються транспортні засоби комерційного чи приватного використання.

Для цілей цієї Конвенції Додатки, чинні стосовно Договірної Сторони, становлять невід'ємну частину цієї Конвенції; стосовно такої Договірної Сторони, будь-яке посилання на Конвенцію включає в себе також і посилання на такі Додатки (ст. 28 Конвенції).

Згідно зі ст. 1 Додатка С до Конвенції під терміном «приватне використання» розуміється перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання («комерційне використання» платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів).

Відповідно до пункту "і)" ст. 1 Конвенції термін «особа» означає як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом.

Статтею 5 Додатку С до Конвенції встановлено, що пільги, які надаються цим Додатком - а саме режимом тимчасового ввезення із загальним умовним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру поширюються лише на:

а) транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території;

b) транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 7 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.

Якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином посилання представника відповідача на ст. 206 Митного кодексу України, як на підставу для відмови в наданні дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу, оскільки, як зазначає представник відповідача, ст. 206 Митного кодексу України не передбачено надання дозволу на тимчасово ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування транспортного засобу, суд вважає необґрунтованим.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача на нерозповсюдження на позивача положень Конвенції з цих підстав, що представництво позивача, яке буде здійснювати користування транспортним засобом, не відноситься до нерезидентів, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 20 ст. 1 Митного кодексу України нерезиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкті підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України; розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх філії, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництв інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють підприємницьку діяльність відповідно д законодавства України.

Позивач - Компанія з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС, є нерезидентом згідно цього визначення.

Відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» N 959-XII від 16.04.1991р. всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.

Відповідно до п. 11 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» N 959-XII від 16.04.1991р. іноземні суб'єкті господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію представництв інших іноземних суб'єкті господарської діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію.

На виконання вищезазначеного Закону Міністерством економіки України розроблено Інструкцію про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні (далі - Інструкція № 30), яка затверджена наказом N 30 Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996р.

Відповідно до п. 12 Інструкції № 30 представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно і законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві.

Відповідно до п. 13 Інструкції № 30 у разі здійснення представництвом господарської діяльності на території України таке представництво повинно стати на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку установленому центральним податковим органом України, та набути статусу постійного представництва.

Відповідно до пункту 1.17 ст. 1, п. 2.5 ст. 2 та п. 22.20 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994р. встановлено, що постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України.

Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі зі своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України.

У зв'язку з введенням обов'язкової реєстрації постійних представництв нерезидентів в якості платники податку податковими органами України, державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів не застосовується ні у Міністерстві економіки України, ні в інших органах державної влади.

У п. 1.3 Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затвердженого Наказом N 293 Державної податкової адміністрації України від 12.08.1997р., встановлено єдиний порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток. Дія цього Положення не поширюється на представництва іноземних організацій та фірм, які не здійснюють господарську діяльність в Україні.

Таким чином, Міністерство економіки України згідно з п. 2 Інструкції № 30 за бажанням іноземного суб'єкта господарської діяльності відкриває представництва без наміру здійснення господарської діяльності на території України.

Державна податкова адміністрація України реєструє постійні представництва нерезидентів в Україні, як здійснюють господарську діяльність.

Представництво Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС зареєстроване Міністерством економіки України у відповідності до вимог Інструкції № 39, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію від 15 липня 2009р., реєстраційний № ПІ-4354.

Виходячи з наведених норм законодавства та відповідно до Наказу №08/12-09/01 від 08.12.2009 року про затвердження порядку здійснення представництва, Представництво Ііндустріс, ЛЛС здійснює свою діяльність від імені та в інтересах Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС та не здійснює господарську діяльність.

З аналізу зазначених норм законодавства та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що на Позивача розповсюджуються положення Конвенції про тимчасове ввезення, тобто Позивач має право отримати дозвіл на тимчасове ввезення вказаного вище транспортного засобу для приватного використання Представництвом Позивача в Україні із загальним умовним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.

Щодо посилання представника відповідача на ту обставину, що в заяві позивача не зазначено чіткої мети переміщення, та текст зобов'язання, наведений в розділі 3 Заяви, не відповідає тому, який встановлений п. 7.4 Правил від 09.08.2005 № 735, суд зазначає наступне.

Судом досліджена заява представника позивача від 21.08.2010 року та встановлено, що зміст заяви відповідає вимогам п. 5 та 7.4. Правил заповнення заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів», затвердженого наказом Держмитслужби України від 09.08.2005 року №735.

Зокрема в заяві зазначено найменування товару транспортний засіб, його основні характеристики, мета чи характер його переміщення для приватного використання Представництва Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС в Україні; підстави для обрання конкретного митного режиму ч. 2 ст. 211 Митного кодексу України, п. b) ст. 5 додатку С Конвенції про тимчасово ввезення. В заяві також зазначені гарантії повернення транспортного засобу, зміст яких відповідає п. 7.4. Правил заповнення заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів», затвердженого наказом Держмитслужби України від 09.08.2005 року №735.

Суд не бере до уваги ствердження представника відповідача, що в порушення п. 2 розділу ІІ Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення)», затвердженого наказом Держмитслужби України від 28.03.2009 року №173, заява надана в одному примірнику, та строк тимчасового ввезення в порушення ст. 298 Митного кодексу України встановлений 3 роки, оскільки відповідно до норм законодавства, яки регулюють спірні правовідносини, це не є підставою для прийняття спірного рішення про відмову у наданні дозволу позивачу на тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування транспортного засобу.

Суд звертає увагу представника відповідача, що відповідно до ч. 2 ст. 207 Митного кодексу України - митні органи не допускають товари до переміщення в режимі тимчасового ввезення (вивезення), якщо немає можливості встановити надійність їх ідентифікації, а також у разі відсутності гарантій їх повернення.

Виходячи зі ст. 207 Митного кодексу України інших підстав для відмови в наданні дозволу на тимчасово ввезення товарів, не встановлено.

Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд зазначає, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу з умовним повним звільненням від оподаткування, які встановлені ст. 207 Митного Кодексу України, є вичерпаними та не підлягають розширеному тлумаченню, тому зазначення в рішенні інших підстав, ніж ті, яки передбачені ч. 2 ст. 207 Митного кодексу України, суд вважає необґрунтованим.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У звязку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для відмови у наданні дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу з умовним повним звільненням від оподаткування, а відтак були відсутні підстави для прийняття спірного рішення.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірне рішення про відмову у наданні дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу з умовним повним звільненням від оподаткування не може бути визнане таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Отже позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного рішення є законними та підлягають задоволенню.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено відсутність підстав для відмови у наданні дозволу позивачу на тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування транспортного засобу, суд вважає за можливим для повного захисту прав позивача задовольнити позовні вимоги про зобовязання Кримську митницю прийняти рішення, яким надати дозвіл Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС на тимчасове ввезення транспортного засобу - № 685ТВК; рік випуску/модель: 2007/Меrz; колір: blak; № кузова: НОМЕР_1: власник: EINUSTRIES LLC, 21200 NE 38АVE #2405. АVENTURA, FL 33180 для приватного використання представництвом Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС в Україні із загальним умовним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.10.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 25.10.2010 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення Кримської митниці про відмову в наданні дозволу на тимчасове ввезення транспортного засобу з умовним повним звільненням від оподаткування Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС («Eindustries» Limited Liability Company), оформлене листом від 26.08.2010 року № 02-23/6076.

3.Зобовязати Кримську митницю прийняти рішення, яким надати дозвіл Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС («Eindustries» Limited Liability Company) на тимчасове ввезення транспортного засобу № 685ТВК; рік випуску/модель: 2007/Меrz; колір: blak; № кузова: НОМЕР_1: власник: EINUSTRIES LLC, 21200 NE 38АVE #2405. АVENTURA, FL 33180 для приватного використання представництвом Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС в Україні із загальним умовним звільненням від сплати ввізного мита та податків й без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру

4.Сягнути на користь позивача Компанії з обмеженою відповідальністю Ііндустріс, ЛЛС («Eindustries» Limited Liability Company) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.