Ухвала суду № 12054141, 07.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2010 року м. КиївК-28238/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е. (доповідач у справі),

Усенко Є.А.

Бившева Л.І.

Маринчак Н.Є.

Костенко М.І. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 липня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Господарського суду м. Києва від 15 листопада 2006 року у справі № 25/112-А позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої податків державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 01.12.2005р. № 0000621604/0 в частині донарахування 232728,78 грн. (в тому числі 77576,26 грн. основний платіж, 155152,52 грн. штрафні санкції). Стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»200 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 липня 2010 року змінено постанову Господарського суду м. Києва від 15 листопада 2006 року, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 01.12.2005р. № 0000621604/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»203 грн. судових витрат. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»42,50 грн. витрат по сплаті держаного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного висновку.

На підставі акту № 661/16-4/24584661 від 17.11.2005р. про результати планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р. відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000621604/0 від 01.12.2005р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 112941,02 грн. та застосовано штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181 -III у розмірі 225882,04 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Державним «Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»та акціонерним товариством «ТВЕЛ»Росія, м. Москва було укладено Ліцензійний договір від 12.07.2000 року №34-04/1л (426/19-НАЕК) на купівлю прав користування ліцензійною програмою «КАСКАД»та відповідно у період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р. підприємствами російської Федерації для ВП ЮУАЕС були надані послуги типу «інжиніринг».

Згідно акту виконаних робіт від 27.02.2002р. № 2 ДП «НАЕК «Енергоатом»отримало Програму і Документацію, а 05.03.2002р. перерахувало 75 000,00 дол. США на рахунок ВАТ «ТВЕЛ», що складає 399292,50 грн. згідно курсу Нацбанку України на 05.03.2002р. За послуги типу «інжиніринг»на користь підприємств-нерезидентів ВП ЮУАЕС у 2002-2004р. перераховано 16 909942,79 російських рублів, що складає 4388393,01 грн. згідно курсу Нацбанку України станом на час перерахування коштів.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

03.08.1999р. набула чинності для України Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (далі по тексту - Угода).

Відповідно до ст. 7 Угоди прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.

Також, ч. 1 ст. 12 Угоди передбачає, що доходи від авторських прав і ліцензій (роялті), які виникають в одній Договірній державі і сплачуються резиденту другої Договірної держави, можуть оподатковуватися у цій другій Державі. Ч. 2 ст. 12 Угоди передбачає, що ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що сплачується, не може перевищувати 10 процентів загальної суми доходів.

Тобто, вищезазначені норми ст. 12 Угоди формують інші правила, ніж передбачені п.13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а, отже, не можна погодитись з висновком господарського суду м. Києва про те, що угода не встановлює інших правил, ніж ті, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», за виключенням ставки податку - 10 відсотків, оскільки він є справедливим лише у контексті ч. 2 ст. 12 Угоди і без врахування її частини першої.

Відповідно до ст. 7 та ч. 1 ст. 12 Угоди оподаткування доходів від авторських прав і ліцензій, виплачених підприємствам Російської федерації, може провадитись не лише в Україні, а й у Російській Федерації, що підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи у господарській справі №25/112-А, складеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Так, після дослідження обставин справи експерти зробили висновок, що сума податкового зобов'язання ДП «НАЕК «Енергоатом», визначеного податковим повідомленням-рішенням СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 01.12.05 № 0000621604/0, нормативно та документально не підтверджується. А у ДП «НАЕК «Енергоатом»в період, в який здійснювалась перевірка - з 01.01.02 по 31.12.04, за ліцензійним договором № 34-04/1л від 12.07.00 не виникає податкових зобов'язань з доходів, перерахованих нерезиденту - ЗАТ «ТВЕЛ»(Росія), із джерелом їх походження з України.

Відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.01 № 407, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Отже, можливість для застосування положень Угоди платник доходу з джерелом походження з України набуває через статус нерезидента у підприємства, на користь якого проведені виплати, що відповідно не змінюється від наявності чи відсутності відповідної довідки. Під час розгляду даної справи в першій інстанції ДП НАЕК «Енергоатом»було надано на розгляд господарського суду шість нотаріально завірених довідок Федеральної податкової служби Російської Федерації від 10.11.05 про те, що ВАТ «ТВЕЛ»дійсно є резидентом Російської Федерації (довідки видані по рокам з 2000 по 2005 роки).

Щодо статусу підприємств, на користь яких було сплачено кошти за отримані послуги типу «інжиніринг»в період з 01.01.02 до 31.12.04, та Відповідач у самому акті перевірки від 17.11.05 (стор. 84) зазначає, що «перевіркою встановлено, що за період з 01.01.02 до 31.12.04 низкою підприємств Російської Федерації для ВП ЮУ АЕС були надані послуги типу «інжиніринг», а, отже, проти статусу зазначених у акті підприємств, як підприємств Російської Федерації, Відповідач у акті перевірки не заперечує.

Відповідно до п.п. 15.1.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Як встановлено у акті перевірки від 17.11.05 ДП НАЕК «Енергоатом»перерахувало на користь нерезидента ВАТ «ТВЕЛ»75 000,00 дол. СІЛА за право тимчасового користування інтелектуальною власністю 05.03.02, тобто у податковому періоді 2002 року, перший квартал.

Відповідно до п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Перший квартал податкового періоду у 2002 році закінчився 01.04.02р. Відповідно граничний строк подання декларації про прибуток закінчився 10.05.02р.(01.04.02 + 40 днів = 10.05.02). Строк давності відповідно до п.п.15.1.1 п. 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»сплинув 13.05.05. При цьому, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняло оспорюване податкове повідомлення рішення 01.12.05, тобто після спливу строку давності, передбаченого п.п. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»для донарахування податку за епізодом, що стосується виплати роялті на користь ВАТ «ТВЕЛ», про що правомірно зробив висновок господарський судм. Києва у постанові від 15.11.06. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що доводи СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про незастосування у наведеному вище випадку строків давності на підставі п.п. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у зв'язку з неподанням ДП НАЕК «Енергоатом»до органу державної податкової інспекції звіту про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету порядку на доходи нерезидентів не заслуговують на увагу, оскільки згідно із п.п. 15.1.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 пункту 15.1, у разі коли за період, у якому виникло податкове зобов'язання, не було подано податкову декларацію, а не звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету порядку на доходи нерезидентів. Щодо донарахування податку за епізодами оплати підприємствам Російської Федерації послуг типу «інжиніринг»від 16.12.2002 та протягом лютого-листопада 2003 року.

02.12.2003р. Господарським судом м. Києва порушено провадження по справі № 43/167 про банкрутство ДП НАЕК «Енергоатом»та відповідно до ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Донарахування податку та нарахування штрафних санкцій за епізодами оплати підприємствам Російської Федерації послуг типу «інжиніринг»від 16.12.2002р. та протягом лютого-листопада 2003 року, враховуючи вищенаведене підпадає під дію мораторію. Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що прийняте рішення судом апеляційної інстанції є законними, обґрунтованими, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 липня 2010 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства.

Суддя С.Е. Острович