Ухвала суду № 12053973, 19.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2010 р.                               м. Київ                                        К-21346/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову господарського суду Полтавської області від 29 лютого 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року

у справі № 3/331

за позовом Закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»(надалі –ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»)

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі –Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)

третя особа Державна екологічна інспекція в Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -           

встановив:

У грудні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000073510/0/1237 від 12.05.2006 року, №0000073510/1/1790 від 19.07.2006 року, №0000073510/2/2429 від 12.10.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, а підставі якого відповідачем прийняті оспорюванні повідомлення-рішення, не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Постановою господарського суду Полтавської області від 29 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними з моменту винесення податкові повідомлення-рішення №0000073510/0/1237 від 12.05.2006 року, №0000073510/1/1790 від 19.07.2006 року, №0000073510/2/2429 від 12.10.2006 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн. та витрати по сплаті судово-економічної та будівельно-технічної експертизи у розмірі 12019,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі доказів дійшли висновку, що висновки Кременчуцької ОДПІ Полтавської області, викладені в акті перевірки, та винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають законодавству, оскільки ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»не порушувало констатованих в акті перевірки вимог природоохоронного, водного законодавства та законодавства в сфері поводження з відходами, тому нарахування відповідачем підприємству податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища та штрафних санкцій є неправомірним.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та другої інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000073510/0/1237 від 12.05.2006 року, №0000073510/1/1790 від 19.07.2006 року, №0000073510/2/2429 від 12.10.2006 року про донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у зв’язку з відсутністю ліміту на розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп та акумуляторних батарей та інших відходів на звалищі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Представник позивача у письмовому запереченні на касаційну зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову виїзну комплексну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року, про що складено акт №147/23-120/00152307 від 25.04.2006 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено, позивачем ряд порушень, зокрема, п.5.5 розділу 5 «Ліміти скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів», п.6.1, п.6.2 розділу 6 «Порядок обчислення збору»«Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року №162/3837 на виконання постанови КМУ «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»від 1 березня 1999 року №303, внаслідок чого було донараховано збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 4103798,93 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000073510/0/1237 від 12.05.206 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем «інші збори за забруднення навколишнього природного середовища»у розмірі 7592028,03 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –3488229,10грн. За результатами апеляційного узгодження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000073510/0/1 від 19.07.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем «інші збори за забруднення навколишнього природного середовища»у розмірі 7592028,03 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –3488229,10грн. та №0000073510/2/2429 від 12.10.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем «інші збори за забруднення навколишнього природного середовища»у розмірі 7592028,03 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –3488229,10грн.

Як вбачається з тексту касаційної скарги, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними вищезазначених податкових повідомлень-рішень про донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у зв’язку з відсутністю ліміту на розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп та акумуляторних батарей та інших відходів на звалищі, що складає 686122,75грн., в т.ч. штрафні санкції –304943,46грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

На думку податкового органу порушення, якого допустилось товариство полягає в розміщенні люмінесцентних ламп та акумуляторних батарей на території інших підприємств, а також інших відходів на власному звалищі без затверджених лімітів на таке розміщення та дозволів на розміщення відходів.

Отже, відповідно до п.5.5 розділу 5 «Ліміти скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів», у разі відсутності у платників затверджених у встановленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п’ятикратному розмірі.

Однак, слід зазначити, що судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «Фірма ДІОЛА»було укладено договір №21913/10/2109 від 10.08.2005 року (а.с.40 т.1) про передачу відпрацьованих люмінесцентних ламп для їх вивезення та утилізації та договір з ТОВ «Полтавкольормет»№1817/3/2109 від 09.09.2005 року, про передачу лому свинцю у вигляді відпрацьованих акумуляторних батарей.

Відповідно до п.8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року №1218, власники відходів, що уклали договір на розміщення відходів. Звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Тобто, у випадку, якщо платник податків уклав договір на розміщення відходів з іншими суб’єктами господарювання він звільняється від необхідності отримання дозволу на розміщення відходів.

Слід зазначити, що у зв’язку з неотриманням лімітів на розміщення відходів в 2005 році позивачем було сплачено суму збору за забруднення навколишнього природного середовища за понадлімітні обсяги в сумі 316145,58грн., відповідно до податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2005 рік, який долучений товариством до заперечень на касаційну скаргу.

Крім того, при розгляді справи судами попередніх інстанцій були враховані висновки судово-економічної та будівельно-технічної експертизи.

З вищевикладеного вбачається, що у податкового органу немає правових підстав для донарахування податкового зобов’язання за порушення п.5.5 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.99 №162/3837.

Отже, суди попередніх інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу в частині оскарження у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 29 лютого 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року в частині оскарження, а саме, задоволення позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000073510/0/1237 від 12.05.2006 року, №0000073510/1/1790 від 19.07.2006 року, №0000073510/2/2429 від 12.10.2006 року про донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища у зв’язку з відсутністю ліміту на розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп та акумуляторних батарей та інших відходів на звалищі –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.