Ухвала суду № 12053952, 12.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2010 р.                               м. Київ                                        К-17318/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року

у справі №2а-2077/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»(надалі –ВАТ «Дніпроенерго»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (надалі –СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі)

за участю прокуратури Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -          

встановив:

У березні 2009 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання, про скасування податкових повідомлень-рішень №0000030805/0 від 17.02.2009 року та №0000030805/1 від 17.03.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а саме, вважає, що п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»на ВАТ «Дніпроенерго»не розповсюджується. Також, зазнана чає, що сума ПДВ, сплачена продавцям товарів (послуг) використаних при виробництві теплової енергії, підлягає включенню до податкового кредиту, а отримання субвенцій не є операцією з продажу товарів (послуг) і придбання товарів (послуг) за якими ПДВ був зарахований до податкового кредиту, здійснено з метою продажу теплової енергії, а не з метою отримання субвенцій. Також позивач вказує на те, що укладання договорів про надання юридичних послуг не суперечить чинному законодавству України та відповідає статутним документам ВАТ «Дніпроенерго».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року, позовні вимоги задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення №0000030805/0 від 17.02.2009 року та №0000030805/1 від 17.03.2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що податковий кредит, відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх і платника податку. Крім того, відповідно до вимог п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. При цьому, вичерпний і витрат, що не відносяться до складу валових, наведено у пунктах 5.3-5.7 тієї ж статті їж статті 5.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Дніпроенерго»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2008 року по 30.11.2008 року, про що складено акт №22/08-05/00130872 від 06.02.2009 року.

Відповідно до акту перевірки, податковим органом підтверджено відображене позивачем у декларації за листопад 2008 року бюджетне відшкодування у сумі 12783220,00грн. Однак, на думку відповідача, позивачем було порушено п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року у розмірі 1870164,00грн. Також, за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року суму 1706616,00грн., що пов’язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000030805/0 від 17.02.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1870164,00грн. В результаті апеляційного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000030805/1 від 17.03.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1870164,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Дніпроенерго»є суб’єктом господарської діяльності, який надає житлово-комунальні послуги першої та другої груп, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

У зв’язку з необхідністю покриття понесених ВАТ «Дніпроенерго»витрат на надання населенню послуг з теплопостачання та відшкодування збитків підприємства, які є різницею між встановленим для позивача органами місцевого самоврядування тарифом та собівартістю збуту тепло енергії, підприємству була надана субвенція.

Між позивачем та Головним управлінням Державного казначейства в Дніпропетровській області, Головним фінансовим управлінням Дніпропетровської облдержадміністрації, Управлінням житлово-комунального господарства Дніпропетровської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Дніпропетровської міської ради, Управлінням комунальної господарства Дніпропетровської міської ради, ДП «Свердловантрацит»було укладено договір №1865/1-08 від 18.08.2008 року (а.с.52-55), щодо організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року №440.

За умовами вищезазначеного договору, а саме, п.п.2.7 Фінансове управління і Апостолівської райдержадміністрації перераховує ВАТ «Дніпроенерго»кошти в сумі 5493827,47грн. для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію. Відповідно до п.п.2.8. цього договору, ВАТ «Дніпроенерго»перераховує ДП «Свердловантроцид»кошти в сумі 5493827,47 грн., в т.ч. ПДВ 915637,91 грн. для погашення заборгованості за вугілля, що підтверджується банківською випискою (а.с.107).

Тобто, перерахування субвенції здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, а тому субвенції не є продажем товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств до державного бюджету та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, з місцевих бюджетів може здійснюватись за рахунок належних їм додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року №440 затверджено Порядок перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії. Послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об’єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робот, послуг) на митній території України, а тому поставка підприємством –платником податку електричної і теплової енергії за регульованим тарифом є оподатковуваною операцією.

Згідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок а додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

При цьому, відповідно до п.1.18 ст. 1 Закону України «Про податок а додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, відповідно до п.п.1.20.5 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вартість поставки виробленої енергії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість незалежно від того, за рахунок яких джерел вона компенсується. Базою оподаткування таких поставок є затверджений органами місцевої влади чи органами місцевого самоврядування тариф. А одержувані субсидії є лише часткою плати за ці послуги в межах регульованого тарифу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Слід зазначити, що витрати на юридичне обслуговування не визначені чинним законодавством як витрати, що не підлягають віднесенню до валових витрат. Будь-яких обмежень чи заборон віднесення витрат на юридичне обслуговування до валових витрат підприємства чинним законодавством, в тому числі і п.п.5.3-5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не передбачено.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі –залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.