Рішення № 120538539, 02.07.2024, Франківський районний суд м. Львова

465/1333/24

2-а/465/175/24

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючої - судді Марків Ю.С.,

за участі секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

представника позивача Самборської Ю.Л.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта Клодзінського Ю.О. про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_2 - адвокат Самборська Ю.Л. звернулася до суду із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02.02.2024 ОСОБА_2 зупинили працівники поліції та повідомили про порушення ним п.8.7.2.е. Правил дорожнього руху та винесено постанову серії ЕНА №1357411 від 02.02.2024 року, накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП. Вважає дану постанову безпідставною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не вчиняла вказаного правопорушення. Окрім цього, зазначає, що відеозапис працівником поліції здійснювався на особистий телефон, який згідно відповіді УПП у Львівській області від 07.02.2024 року №75 аз/41/12/03-2024 на адвокатський запит від 02.02.2024 року, не перебуває на обліку Департаменту патрульної поліції. Зазначає, що на вищевказаний адвокатський запит УПП у Львівській області були надані відеозаписи події, яка відбулася 02.02.2024 року, однак вважає такі неналежними, недопустимими та недостовірними доказами, оскільки через низьку якість відеозапису неможливо встановити факт проїзду ОСОБА_2 на червоний сигнал світлофора. Також, в оскаржуваній постанові відсутні відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, а отже через відсутність належних і допустимих доказів, вищевказана постанова підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1357411 від 02.02.2024 та закрити провадження у справі.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити повністю у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого.

Відзив мотивує тим, що твердження позивача про те, що наданий відеозапис низької якості, а також щодо незазначення у постанові відомостей про технічний засіб є безпідставною, оскільки інспектор чітко спостерігав факт порушення позивачем ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відреагував на факт вчинення правопорушення. Окрім цього, зазначила, що з відеозапису зі службового патрульного автомобіля вбачається, що на 24 секунді фіксується, як автомобіль позивачки повертає ліворуч, при цьому ігнорує червоний сигнал світлофора. Відтак, на думку представника відповідача, постанова у справі про адміністративне правопорушення є обгрунтована та винесена на підставі та у порядку, передбаченому законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила такий задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, хоча й була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення такого, однак у відзиві на позовну заяву просила проводити розгляд справи без їх участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - інспектор УПП у Львівській області ДПП Клодзінський Ю.О. в судовому засіданні вказав, що зйомка на особистий мобільний телефон проводилась, як додатковий захід для оцінки загальної ситуації. Щодо задоволення позову заперечив, просив відмовити у такому.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що постановою інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Клодзінського Ю.О. серії ЕНА №1357411 від 02.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

За змістом даної постанови, 02.02.2024 року о 10:00 год., у м.Львів на вул.Городоцька, 355, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "Toyota Corolla", д.н.з. НОМЕР_1 , проїхала перехрестя на заборонений "червоний" сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.е. ПДР України, за що передбачена відповідальність, передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

Предметом оскарження у даній справі є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 8.7.3.е. Правил дорожнього руху України передбачено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.

Частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтями 31, 40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII визначено, що поліція може застосовувати як превентивний захід застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису для забезпечення публічної безпеки і порядку з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Таким чином, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Разом з тим, наданий представником відповідача відеозапис з портативного відеореєстратора зі службового транспортного засобу працівників поліції не дає чіткої змоги суду встановити факт порушення позивачкою ПДР України, а саме: проїзд транспортного засобу позивачки на заборонений "червоний" сигнал світлофора.

Щодо наданого відеозапису з особистого мобільного телефону інспектора УПП у Львівській області, як доказу порушення позивачкою ПДР України, судом зазначається, що такий слід визнати як неналежний доказ, виходячи з наступного.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, передбачено чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію, та не надає право поліцейським здійснювати відеофіксацію власними мобільними пристроями.

Ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

Ця Інструкція не поширюється на здійснення працівниками поліції фото- і кінозйомки, відеозапису процесуальних дій відповідно до вимог статті 107 Кримінального процесуального кодексу України, негласних слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових заходів, застосування в системі фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року№ 833 «Про функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі».

Застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», з метою забезпечення організації застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 затверджена Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка передбачає застосування поліцейськими відеореєстраторів; портативних відеореєстраторів, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського, інших приладів, але не передбачає застосування мобільних телефонів.

Отже, як вбачається з наведеного, жодною нормою матеріального права не передбачено застосування працівником патрульної поліції мобільного телефону для фіксації факту порушення Правил дорожнього руху, оскільки така зйомка може робитись лише на пристрій, який закріплений на однострій, у/на службових транспортних засобах або встановлений стаціонарно.

Поліції дозволяється застосовувати портативні відеореєстратори на форменому поліцейському одязі, встановлені відеореєстратори на службових транспортних засобах, стаціонарні відеокамери в цілодобовому режимі. У списку є системи відеозапису на безпілотних літальних апаратах.

Разом з тим, у цьому списку немає таких пристроїв, як мобільні телефони або смартфони, тим паче особисті. Таким чином, Інструкція №1026 не дає поліцейським право здійснювати відеофіксацію порушень правил дорожнього руху чи процедуру розгляду адміністративних справ особистими мобільними телефонами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Враховуючи вищевикладене, докази надані суду, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, не фіксують, що позивачка порушила п.п. 8.7.3.е. ПДР України, а відтак не підтверджують факт вчинення позивачкою зазначеного правопорушення.

За даних обставин, відповідачем при винесені постанови не дотримано вимог КУпАП та Інструкції, та не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували, що позивач порушила Правила дорожнього руху, та відповідно, в її діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами ч. 2 ст. 122 КУпАП України, що є його обов`язком відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України.

Відтак, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1357411 від 02.02.2024 року винесена інспектором без додержання вимог законності, а відтак підлягає скасуванню.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону, відсутність посилання у ній на докази, які були предметом дослідження свідчать про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Оскільки в ході розгляду справи встановлено відсутність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, як і не встановлено можливості отримання доказів протилежного, зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивачки закриттю.

Окрім цього, згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати по справі в розмірі 605,60 грн. необхідно стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області на користь позивача.

Керуючись ст.2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі задоволити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1357411 від 02.02.2024 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. судових витрат на відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Інспектор 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старший лейтенант ОСОБА_1 , адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19.

Повний текст рішення виготовлено 05.07.2024.

Cуддя Марків Ю.С.