Постанова № 12053280, 26.08.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 серпня 2010 року Справа № 5020-12/120 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

відповідача: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 26 липня 2010 року у справі №5020-12/120

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Севастополь,99057)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2,Севастополь,99006)

про стягнення заборгованості у розмірі 80322,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 80322,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконував договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару (обладнання), який був відпущений позивачем згідно накладної.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26 липня 2010 року у справі № 5020-12/120 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 80 322,00 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 803,22 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до провадження суду апеляційну скаргу та призначити по справі почеркознавчу експертизу, постановою апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 26 липня 2010 року у справі № 5020-12/120 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були обмежені процесуальні права заявника апеляційної скарги та порушено принцип рівності та змагальності сторін, що спричинило неправильну оцінку судом доказів наданих позивачем.

25 серпня 2010 року до Севастопольського апеляційного господарського суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було подано заяву про припинення провадження по справі в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду міста Севастополя від 26 липня 2010 року у справі № 5020-12/120 та припинити провадження по справі на підставі того, що спір між сторонами вже врегульований мирним шляхом, рішення суду виконано відповідачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами та відсутній предмет спору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2010 року розгляд справи призначено на 26 серпня 2010 року.

У судове засідання сторони не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Між позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 була укладена усна угода купівлі продажу за якою відповідач зобовязується передати відповідачу товар, а відповідач зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а саме 84222,00 грн.

Підтвердженням укладання угоди є наявність у справі видаткових накладних №Пл-0000295 від 13 грудня 2009 року на суму 84 222.00 грн. та №П-00000007 від 11 лютого 2010 року на суму 2 000,00 грн. (а.с. 10).

Факт отримання відповідачем зазначеного у накладних товару підтверджується підписами обох сторін, які завірені печаткою.

Отриманий товар був частково сплачений відповідачем в сумі 5900,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 11-161А/1 від 11 лютого 2010 року на суму 2000,00 грн. (а.с. 13); меморіальним ордером № 27-161 G/1 від 16 лютого 2010 року на суму 1000,00 грн. (а.с. 12); меморіальним ордером № 6-161М/1 від 22 лютого 2010 року на суму 2400,00 грн. (а.с. 11) та копією товарного чеку за № П-00000002 від 28 лютого 2010 року на суму 500,00 грн. (а.с. 14).

Також в матеріалах справи міститься копія акту звірки взаєморозрахунків від 19 березня 2010 року (а.с. 15), підписаного позивачем та відповідачем, з акту вбачається, що сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 80322,00 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини .

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 205 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Усно можуть вичинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (стаття 206 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (стаття 639 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи діюче законодавство та наявні в матеріалах справи докази, встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу в усній формі.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З метою урегулювання відносин з відповідачем, на підставі видаткової накладної №Пл-0000295 від 13 грудня 2009 року та факту не оплати відповідачем зазначеного в накладній товару на суму 84 222.00 грн. 25 червня 2010 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з вимогою про погашення боргу (а.с. 16). У зазначеній вимозі, позивач уточнює, що відповідачем здійснена оплата за переданий товар лише на суму 3 900,00 грн. Сума, що залишилася неоплаченою складає 80 322,00 грн.

Посилаючись на частину 2 статті 530 Цивільного кодексу України позивач просить сплатити відповідачем зазначену суму на протязі 7 днів з дня предявлення вимоги або повернути неоплачений товару в той же термін.

Позивач стверджує, що вказана вимога відповідачем була отримана (акт №2987960 від 25 червня 2010 року, а.с. 18), але дій щодо погашення заборгованості відповідачем не здійснено.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем визнається наявна заборгованість, яка підтверджується актом звірення взаєморозрахунків сторін (а.с.15). Доказів погашення вказаної суми боргу відповідач суду не надав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, сума боргу належним чином підтверджена на час прийняття рішення, а тому підлягала стягненню з відповідача.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що сторони, на момент вирішення спору в суді апеляційної інстанції, дійшли згоди у спірних питаннях, відповідачем сплачено борг у повному обсязі.

До заяви про припинення провадження по справі від 25 серпня 2010 року в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду міста Севастополя від 26 липня 2010 року у справі № 5020-12/120 та припинити провадження по справі були додані копії відповідних документів, які підтверджують факт оплати боржником боргу, а саме, лист від 20 серпня 2010 року за вх. №20/1 про погашення заборгованості, накладна (про повернення) №3 від 20 серпня 2010 року, накладна за №2 від 20 серпня 2010 року, акт передачі обладнання №1 від 20 серпня 2010 року, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2010 року по 20 серпня 2010 року, товарні чеки за №П-00000024, №П00000025 від 20 серпня 2010 року.

Також сторонами по справі були надані акт про добровільне виконання судового рішення та згода про порядок добровільного виконання судового рішення від 20 серпня 2010 року.

Усі додані документи підписані позивачем та відповідачем по справі та скріплені печаткою.

Оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача. (стаття 44, 49 Господарського процесуального кодексу України)

З огляду на викладене суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Факт здійснення відповідачем розрахунків після прийняття судового рішення не може бути підставою для скасування судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Оскільки судове рішення відповідачем виконано добровільно, то воно не підлягає виконанню у примусовому порядку.

Судова колегія також не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки підписи відповідача у наданих до суду документах завірені його печаткою.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у проведенні почеркознавчої експертизи.

2. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 26 липня 2010 року у справі № 5020-12/120 (суддя Харченко І.А.) залишити без змін.

Головуючий суддя

Судді