Рішення № 12053107, 05.11.2010, Господарський суд Чернігівської області

05.11.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

04 листопада 2010р. справа №14/140

За позовом: Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі» Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України», вул. Шолуденка,1, м. Київ 04116

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АМК»,

вул. 8-го Березня, 19, м. Мена, 15600

Про стягнення 4208грн. 65коп.

                                                   Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Іванов П.О., головний юрисконсульт, довіреність №277П від 15.09.2010р.

Від відповідача: Костін С.С., представник, довіреність від 18.10.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3810,94грн. за поставлений природний газ згідно договору №Чг-464 від 01.02.10р., 337,29грн. пені за період з 03.04.10р. по 01.10.10р., 60,42грн. три відсотки річних за період з 11.03.10р. по 01.10.10р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву від 04.11.10р., в якому проти позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 3810,94грн., пені в сумі 337,29грн., 3% річних в сумі 60,42грн. не заперечував та зазначив, що заборгованість виникла внаслідок скрутного фінансового стану товариства.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до Положення про Чернігівську філію Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»остання є відокремленим підрозділом ДП «Нафтогазмережі»та не є юридичною особою. За зобов’язаннями філії відповідальність несе ДП «Нафтогазмережі». Філія має право укладати договори та додаткові угоди до них на постачання, розподіл, реалізацію, транспортування природного газу, реалізовувати іншу продукцію та товари.

01.02.10 року між Чернігівською філією ДП «Нафтогазмережі»та відповідачем було укладено договір поставки природного газу №Чг-464, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник (позивач по справі) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу по справі), а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст.2 договору.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що постачальник передає покупцеві в період з 01.02.10р. по 31.03.10р. газ в обсязі до 2,3тис.куб.м, в тому числі по місяцях: лютий –0,800тис.куб.м, березень –0,500тис.куб.м.

15.03.10р. сторони підписали Договір про внесення змін та доповнень №1 до договору поставки природного газу Чг-464 від 01.02.10р., якою виклали п.2.1 договору в такій редакції: постачальник передає покупцю в період з 01.04.10р. по 31.12.10р. газ в обсязі до 2,65тис.куб.м, в тому числі по місяцях: квітень –0,5тис.куб.м, травень –0,05тис.куб.м., червень – 0,05тис.куб.м, липень –0,05тис.куб.м, серпень –0,05тис.куб.м, вересень –0,1тис.куб.м, жовтень - 0,5тис.куб.м, листопад - 0,8тис.куб.м, грудень –1,0тис.куб.м.

У п. 5.1. договору сторони обумовили, що ціна за 1000 кубічних метрів газу становить 2020,25грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ за ставкою 2% - 40,41грн.; податок на додану вартість за ставкою 20% - 412,13грн., тариф на послуги з транспортування 1000куб.м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 122,00грн., крім того ПДВ 20% - 24,4грн. До сплати за 1000куб.м природного газу –2619,19грн., в т.ч. ПДВ 436,53грн.

Відповідно до п. 11.1. договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №1 від 15.03.10р.) сторони встановили, що він набирає чинності з 01.02.10р. та діє до 31.12.10р.

За умовами п.4.4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.06р. №605, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 28.01.09р. №36) та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у лютому –березні 2001р. природний газ в обсязі – 1,455тис.куб.м. на загальну суму 3810,94грн., що підтверджується двостороннім актом передачі-приймання природного газу №ОУ-0000174 від 28.02.10р. на суму 2501,33грн., зведеним Реєстром фактично реалізованих обсягів природного газу комунально-побутовим та промисловим споживачам у лютому 2010 року по Чернігівській філії ДП «Нафтогазмережі»(з ресурсу НАК «Нафтогаз України») по газорозподільним мережам ВАТ «Чернігівгаз», зведеним Реєстром фактично реалізованих обсягів природного газу по газорозподільним мережам ВАТ «Чернігівгаз»у березні 2010р.

Згідно п.6.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Як свідчать матеріали справи та не спростовує відповідач, останній свої зобов’язання щодо оплати отриманого природного газу своєчасно та в повному обсязі не виконав. У відповідності до приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем на день розгляду справи в суді не подано належних та допустимих доказів, стосовно виконання зобов’язання по оплаті отриманого природного газу.

Відповідно до ст. 22 ч. 5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст. 78 ч. 5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач визнав позовні вимоги в повній сумі.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що борг за отриманий природний газ у сумі 3810,94грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 60,42грн. три відсотки річних за період з 11.03.10р. по 01.10.10р.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого природного газу, суд, дослідивши наведений позивачем розрахунок, доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 60,42грн.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Згідно п.9.3 договору строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача 337,29грн. пені за період з 03.04.10р. по 01.10.10р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що позивач звернувся до суду за захистом порушених відповідачем прав 15.10.2010р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позову до суду, а тому з огляду на приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та умови договору –п.9.3, суд доходить висновку, що пеня за порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу підлягає стягненню за період з 15.04.10р. по 01.10.10р. у сумі 317,30грн.

          Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання своєчасно не виконав, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 3810,94грн., в частині стягнення пені в сумі 317,30грн., в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 60,42грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 102,00грн. та 234грн.88коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, ч.5 ст.78, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АМК»(вул. 8-го Березня,19, м. Мена, п/р 26001060189863 в ЧРУ «Приватбанк»МФО 353586, ідентифікаційний код 36274217) на користь Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Шолуденка,1, м. Київ, п/р 260093011122 в Філії ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, ідентифікаційний код 34821777) 3810грн.94коп. боргу, 317грн.30коп. пені, 60грн.42коп. три відсотки річних, 102грн. 00коп. державного мита та 234грн.88коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 05.11.2010р.