Постанова № 12052936, 19.10.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2010 р. м.Чернівці Справа № 10/278

11-10 год.

За позовом державної податкової інспекції у м. Чернівці

до 1) приватного підприємства “Ольвія-Кан”, м. Чернівці

2) товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Агронафтохімпром-Плюс”, м. Київ

про стягнення коштів за нікчемним правочином на суму 2120000,00 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання Сушинський І.І.

За участю представників:

Позивача –Швець О.І., Ткач Д.Б.

Відповідачів: 1) не з’явився

2) не з’явився

У засіданні приймали участь –прокурор Балицька Р.С.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення в доход держави з кожного відповідача по 1060000 грн. коштів, отриманих за нікчемними угодами щодо надання послуг з маркетингових досліджень.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 23.12.2008 р.

Листом від 11.02.2009 р. № 05/1-140вих-09 прокуратура Чернівецької області повідомила про вступ прокурора в справу для представництва інтересів держави.

Ухвалою від 28.05.2009 р. провадження у справі було зупинено до вирішення Шевченківським районним судом м. Чернівці кримінальної справи № Я-080479 по звинуваченню Канівця Л.А. за ст.ст. 212 ч. 3 та 366 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Ухвалою від 14.09.2010 р. провадження у справі поновлено.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачі 23.12.2007 р. уклали між собою договір № 12 про надання послуг з маркетингових досліджень, відповідно до якого за вказані послуги ПП “Ольвія-Кан” перерахувало ТОВ “ТК “Агронафтохімпром-Плюс” 1120000 грн., однак під час проведення позапланової документальної перевірки ПП “Ольвія-Кан” було виявлено, що вказаний договір укладений з метою ухилення від оподаткування, тобто з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, внаслідок чого цей договір є нікчемним, а все одержане за ним стягується в доход держави.

Відповідач ПП “Ольвія-Кан” надало заперечення, в яких позов не визнало з тих підстав, що санкція у вигляді конфіскації усього одержаного за право чинами, вчиненими з метою, завідомо суперечною інтересам держави, є адміністративно-господарською і у відповідності до ст. 250 Господарського кодексу України може бути застосована протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше з одного року з дня його вчинення, проте цей строк позивач пропустив, тому у позові належить відмовити.

Відповідач ТОВ “ТК “”Агронафтохімпром-Плюс” пояснень на позов не надав.

Після поновлення провадження у справі ухвалою від 14.09.2010 р. представники відповідачів у судові засідання 30.09.2010 р. та 19.10.2010 р. не з’явилися, ПП “Ольвія-Кан” про причини неявки представника не повідомило, відповідачем ТОВ “Торгова компанія “Агронафтохімпром-Плюс” ухвали від 14.09.2010 р. та від 30.09.2010 р. не отримані у зв’язку з відсутністю за зазначеною адресою.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців а фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Таким чином, ухвали від 14.09.2010 р. та від 30.09.2010 р. вважаються такими, що вручені відповідачам, тому неявка їх представників не перешкоджає розгляду справи.

Представники позивача і прокурор в судовому засіданні 19.10.2010 р. просили задовольнити позов, пояснили, що укладення і виконання відповідачами договору з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, доведена під час розгляду Шевченківським районним судом м. Чернівці кримінальної справи за обвинуваченням керівника ПП “Ольвія-Кан” Канівця Л.А. в ухиленні від сплати податків.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

23.12.2007 р. ПП “Ольвія-Кан” (Відповідач-1) в особі директора Канівця Л.А. та ТОВ “Торгова компанія “Агронафтохімпром-Плюс” (Відповідач-2) в особі директора Зубачової Н.С. уклали між собою договір № 12, предметом якого визначено надання платних послуг з проведення маркетингових досліджень постачальників та споживачів світлих нафтопродуктів Росії, України та СНД (а.с. 5).

За умовами вказаного договору Відповідач-1 виступив замовником цих послуг, а Відповідач-2 –їх виконавцем, загальна вартість послуг за договором визначена в розмірі 1060000,00 грн.

29.02.2008 р. відповідачами складено акт про виконання робіт послуг за договором № 12 від 23 грудня 2007 р., згідно якого Відповідач-2 передав, а Відповідач-1 прийняв виконані ТОВ “ТК “Агронафтохімпром-Плюс” маркетингові послуги загальною вартістю 1060000 грн., цього ж дня Відповідачем-2 на ім’я Відповідача-1 виписано податкову накладну № 130 щодо господарської операції з проведення маркетингових досліджень на загальну суму 1060000 грн., у тому числі ПДВ 176666,87 грн. (а.с. 6, 31).

У червні 2008 року працівниками державної податкової інспекції у м. Чернівці проведено виїзну позапланову документальну перевірку приватного підприємства “Ольвія-Кан” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.12.2007 року по 31.05.2008 року, результати якої оформлено актом № 2504/23-3/35583142 від 14.07.2008 р. (а.с. 15-29).

Під час перевірки працівники податкової інспекції встановили, зокрема, що договір № 12 від 23.12.2007 р. укладений Відповідачами з метою ухилення від сплати податків, тобто суперечить інтересам держави і суспільства, і в межах цього договору Відповідач-1 перерахував Відповідачеві-2 кошти в сумі 1060000,00 грн., податок на додану вартість від цієї суми в розмірі 176666,67 грн. неправомірно відніс до податкового кредиту, тим самим занизивши податкове зобов’язання з ПДВ за відповідний період.

Підставами для такого висновку послугували одержані податковим органом відомості, що ТОВ “ТК “Агронафтохімпром-Плюс” за юридичною адресою не знаходиться, зареєстроване громадянкою Зубачовою Н.С. за винагороду без мети здійснювати господарську діяльність, договір № 12 від 23.12.2007 р., акт про виконання робіт послуг за цим договором та податкову накладну № 130 вона як директор ТОВ “ТК “Агронафтохімпром-Плюс” не підписувала.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

17.08.2010 р. набрав законної сили вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21.06.2010 р. у кримінальній справі № 1-31 відносно Канівця Леоніда Анатолійовича, засудженого за ст.ст. 212 ч. 3, 366 ч. 2 КК України (а.с. 102-108, 110).

У даній кримінальній справі судом, зокрема, встановлено, що Канівець Л.А. від імені ПП “Ольвія-Кан” уклав з ТОВ “ТК “Агронафтохімпром-Плюс” серед інших договір № 12 від 23.12.2007 р. про надання послуг з маркетингових досліджень по визначенню постачальників світлих нафтопродуктів Росії, України та СНД, а також споживачів світлих нафтопродуктів Росії та України.

У вироку суду зазначено, що Канівець Л.А. на підставі нікчемних правочинів, у тому числі договору № 12 від 23.12.2007 р., протягом лютого-червня 2008 року відображав у бухгалтерському та податковому обліку ПП “Ольвія-Кан” неіснуючу господарську діяльність з отримання маркетингових послуг згідно підроблених не встановленими слідством особами податкових накладних від фіктивного підприємства ТОВ “ТК “Агронафтохімпром-Плюс”.

Маючи право підпису банківських документів, Канівець Л.А. з поточного рахунку ПП “Ольвія-Кан” протягом лютого-квітня 2008 року перерахував ТОВ “ТК “Агронафтохімпром-Плюс” за послуги грошові кошти в сумі 2060000 грн. (у тому числі 1060000 грн. в межах договору № 12 від 23.12.2007 р.) без мети реального настання передбачених ним правових наслідків, з ціллю незаконного формування податкового кредиту внаслідок заниження об’єкту оподаткування та ухилення від сплати податків.

Також у вироку суду зазначено, що Канівець Л.А., достовірно знаючи про те, що ним від імені ПП “Ольвія-Кан” вчинено з ТОВ “ТК “Агронафтохімпром-Плюс” нікчемні правочини по проведенню маркетингових послуг, дані з яких не використовувались у господарській діяльності підприємства, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість в порушення пп. 7.2.6., пп. 7.3.1., пп. 7.4.1, пп. 7.4.4. Закону України “Про податок на додану вартість” незаконно включив в податкові декларації суми з податку на додану вартість, в результаті чого занизив податкове зобов’язання з ПДВ та ухилився від сплати податків в особливо великих розмірах.

Таким чином, Шевченківським районним судом м. Чернівців у згаданій кримінальній справі установлено, що Канівець Л.А. як директор ПП “Ольвія-Кан” та не встановлена особа, яка діяла від імені ТОВ “ТК “Агронафтохімпром-Плюс”, з метою ухилення від оподаткування, тобто з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, уклали і виконали договір № 12 від 23.12.2007 р., який не відповідає вимогам закону, суперечить моральним засадам суспільства, відтак, є нікчемним.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вина юридичної особи виражається у винній поведінці її працівників, які діяли від імені юридичної особи, в її інтересах при виконанні своїх трудових (службових, посадових) обов’язків.

Вина ПП “Ольвія-Кан” в укладенні нікчемного правочину –договору № 12 від 23.12.2007 р., яка виразилася в умислі його директора Канівця Л.А. на вчинення дій, спрямованих на ухилення від сплати податків, доведена судом у межах кримінальної справи № 1-31.

Умисел ТОВ “ТК “Агронафтохімпром-Плюс” на укладення нікчемного правочину з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, також доводиться матеріалами справи.

Так, дане підприємство було створено Зубачовою Н.С. за винагороду без мети здійснювати господарську діяльність, тобто з самого початку на меті малося здійснення даним товариством операцій, які суперечать інтересам держави і суспільства (а.с. 7,8-10,15-29, 102-108).

Той факт, що не встановлено особу, яка підписувала договір № 12 від 23.12.2007 р,. акт про виконання робіт до нього від 29.02.2008 р. та податкову накладну № 130 від 29.02.2008 р. від імені ТОВ “ТК “Агронафтохімпром-Плюс”, зазначаючи прізвище Зубачової Н.С., не спростовує, а навпаки підтверджує висновок суду про наявність у діях цієї особи, та відповідно, у діях ТОВ “ТК “Агронафтохімпром-Плюс” умислу на укладення зазначеного договору з порушенням закону та всупереч інтересам держави і суспільства.

Згідно зі ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін, а вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою (ч.ч. 4, 5 ст. 216 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст.ст. 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним. Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за право чинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Оскільки в судовому засіданні установлено, що обидва відповідачі як сторони нікчемного правочину –договору № 12 від 23.12.2007 р. вчинили його метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і кожний з них виконав передбачене цим договором зобов’язання (Відповідач-1 перерахував Відповідачеві-2 кошти в сумі 1060000 грн., а Відповідач-2 передав Відповідачеві-1 маркетингові послуги на таку ж суму), згідно з положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України з кожного з них належить стягнути по 1060000 грн. у доход держави.

Суд відхиляє доводи Відповідача-1, що позивачем пропущено установлений ст. 250 Господарського кодексу України строк для застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій як конфіскація, якою по своїй суті є стягнення у доход держави коштів, одержаних за нікчемним правочином.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Нікчемний договір № 12 було укладено відповідачами 23.12.2007 р., порушення виявлене 14.07.2008 р. (зафіксоване в акті перевірки № 2504/23-3/35583142), а з позовом до господарського суду ДПІ у м. Чернівці звернулася 22.12.2008 р., тобто з дотриманням установлених строків.

У зв’язку із задоволенням позову з відповідачів належить стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 160-163, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства “Ольвія-Кан” (м. Чернівці, вул. Комарова, 3/1, код ЄДРПОУ 35583142) в дохід держави 1060000 грн. як вартість послуг за нікчемним правочином та 10600 грн. судового збору (стягувач –ДПІ у м. Чернівці, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 200-А, код ЄДРПОУ 21432838).

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Агронафтохімпром-Плюс” (м. Київ, вул. Володимирівська, 7, офіс 1, код ЄДРПОУ 35253180) 1060000,00 грн. коштів, отриманих за нікчемним правочином, та 10600 грн. судового збору (стягувач –державна податкова інспекція у м. Чернівці, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 200-А, код ЄДРПОУ 21432838).

Порядок апеляційного оскарження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст підписано 19.10.2010 р.

Суддя Т.І.Ковальчук