Рішення № 12052027, 15.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2010 р. Справа № 10/092-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/092-10

за позовом                     товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»,

                              м. Київ

до                               приватного підприємства «Приватна аптека № 5», м. Біла Церква

про                               стягнення 31482,47 грн.

Представники:

від позивача:           Тарасенко О.В. - довіреність №22 від 21.04.2010 р.;

від відповідача:           Мозговий О.П. - довіреність б/н від 17.05.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Приватна аптека № 5»(далі-відповідач) про стягнення з останнього 31482,47 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих не себе зобов’язань згідно умов Договору поставки № 0066/06 від 07.02.2006 р., у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 30457,15 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 305,61 грн. пені, 44,71 грн. 3 % річних, 675,00 грн. збитків, понесених позивачем для захисту та відноваленню свого порушеного права, а також просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 26.04.2010 р. порушено провадження у справі № 10/092-10 та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні 20.05.2010 р. представником позивача надано суду клопотання № 2722 від 18.05.2010 р., на підставі ст. 22 ГПК України, яким позивач зменьшуючи розмір позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 305,61 грн. пені, 44,71 грн. 3 % річних, 675,00 грн. збитків, понесених позивачем для захисту та відноваленню свого порушеного права.

В судовому засіданні 20.05.2010 р. представником відповідача надано суду відзив на позов № 205 від 20.05.2010 р., яким останній заперечуючи проти позову посилається на недоведенність заборгованості відповідача перед позивачем, у зв’язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, в судовому засіданні 20.05.2010р. під час дослідження матеріалів справи було встановлено, що існує два договори, укладені між сторонами 07.02.2006р. за № 0066/06, і що договір, на який, в обґрунтування свого позову посилається позивач, різниться за своїм змістом від договору наданим відповідачем.

Ухвалою суду від 20.05.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи; зобов’язано позивача надати пояснення з приводу існування між сторонами двох різних за своїм змістом договорів.

В судовому засіданні 10.06.2010 р. представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2010 р. надано пояснення, якими позивач зазначив, що редакція договору, наявна у відповідача, є його першою редакцією, яка не погоджена останнім, у зв’язку з чим відповідачем була запропонована інша редакція договору із зазначенням тієї ж дати та номеру (№0066/06 від 07.02.2010р.), який і був підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб. Крім того, позивачем пояснено, що перша редакція договору не підписана зі сторони відповідача, а отже договір вважається неукладеним.

Також, позивачем надано заперечення на відзив, якими останній вказує, що в повному обсязі надав докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем.

В судовому засіданні 10.06.2010 р. представником відповідача надано суду заперечення на клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 09.06.2010 р., яким останній зазначає, що позивачем неправомірно нараховані пеня, 3 % річних, збитки, понесених позивачем для захисту та відноваленням свого порушеного права, а також судові витрати пов’язані з розглядом справи.

В судовому засіданні 15.06.2010 представнкиом позивача надано суду заперечнння на відзив відповідача № 2803 від 14.06.2010 р., яким останній стверджує, що суми пені, 3 % річних, збитків та судові витрати нараховані позивачем правомірно та підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Також, представником позивача надані суду копії банківських виписок з особистого рахунку позивача, які підтверджують повну сплату відповідачем суми основного боргу.

Представником відповідача підтримані заперечення надані в судовому засіданні 10.06.2010 р.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2006 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 0066/06, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця лікарські засоби і товари медичного призначення, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору.

Позивачем на підставі накладних № 2659410 від 08.02.2010 р. на суму 58,60 грн., № 2659400 від 08.02.2010 р. - 313,50 грн., № 2659377 від 08.02.2010 р. - 12165,21 грн., № 2660476 від 15.02.2010 р. - 207,72 грн., № 2660475 від 15.02.2010р. - 16235,64 грн., № 2660507 від 15.02.2010 р. - 1219,74 грн., № 2660506 від 15.02.2010 р. - 291,42 грн., № 2660938 від 17.02.2010 р. - 23,34 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 30515,17 грн.

Для отримання товару відповідачем видана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНД № 739208/15 від 01.02.2010 р. на ім’я Сушко Наталії Романівни.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вищезазначеними накладними встановлений граничний термін оплати товару.

Так, за накладними № 2659410 від 08.02.2010 р. № 2659400 від 08.02.2010 р., № 2659377 від 08.02.2010 р. покупець зобов’язаний здійснити оплату товару до 10.03.2010 р., за накладними № 2660476 від 15.02.2010 р., № 2660475 від 15.02.2010р., № 2660507 від 15.02.2010 р., № 2660506 від 15.02.2010 р. - 17.03.2010 р., № 2660938 від 17.02.2010 р. - 19.03.2010 р.

Проте, пунктом 3.1 договору встановлено, що покупець проводить оплату з відстроченням платежу протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару.

Частиною першою ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з аналізу змісту Договору поставки № 0066/06 від 07.02.2006 р. він містить умов щодо оплати відповідачем товару в іншій термін ніж встановлено договором, а тому оплата товару повинна здійснюватись протягом 40 днів з моменту оплати.

Крім того, судом встановлено, що накладні, на підставі яких було здійснено поставку товару містять посилання на Договір поставки № 0066/06 від 07.02.2006 р. в порушення умов якого і звернувся позивач.

Вартість товару, поставленого позивачем на підставі накладних № 2659410 від 08.02.2010 р., № 2659400 від 08.02.2010 р., № 2659377 від 08.02.2010 р., № 2660476 від 15.02.2010 р.,№ 2660475 від 15.02.2010р., № 2660507 від 15.02.2010р., № 2660506 від 15.02.2010 р., № 2660938 від 17.02.2010 р. та отриманого відповідачем на підставі довіреності серії ЯНД № 739208/15 від 01.02.2010 р., у встановлений договором строк, сплачена останнім лише частково у сумі 58,02 грн., залишок вартості товару у сумі 30457,15 грн. залишений відповідачем не сплаченим.

В судовому засіданні 20.05.2010 р. представником позивача надано клопотання № 2722 від 18.05.2010 р., на підставі ст. 22 ГПК України, яким позивач зменьшує розмір позовних вимог, у зв’язку із сплатою відповідачем суми заборгованості в повному обсязі, на підтвердження чого позивачем надано копії банківських виписок з особистого рахунку позивача.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що на час прийняття рішення відповідачем повністю сплачена сума заборгованості, то провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 30457,15 підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач, на підставі 8.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 305,61 грн., яка нарахована від сум заборгованості, за період з 10.03.2010 р. по 01.04.2010 р.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Умовами пункту 8.2 договору передбачено, що у випадку затримки покупцем оплати замовлення більш ніж на 14 календарних днів, покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент сплати за кожен день такої затримки більше встановленого строку, згідно з п. 3.1 договору.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені здійснюється останнім з дати визначеної в накладних, як строк для оплати відповідачем товару.

Проте, пунктом 3.1 договору встановлено, що покупець проводить оплату з відстроченням платежу протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару.

Отже, договір не містить посилання на оплату відповідачем товару в іншій термін ніж встановлено договором, а тому оплата товару повинна здійснюватись протягом 40 днів з моменту поставки, а для нарахування пені, відповідно до п. 8.2 договору додаючи ще 14 днів.

Оскільки, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, яка нарахована за період з 10.03.2010 р. по 01.04.2010 р., а перебіг строку для нарахування пені в зазначений позивачем період ще не настав, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 305,61 грн. задоволенню не підлягає.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 44,71 грн., які нараховані за період з 10.03.2010 р. по 17.03.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 19,70 грн., які нараховані судом за період з 21.03.2010 р. - 01.04.2010 р. по кожній накладній окремо з додержанням умов п. 3.1 договору, а саме:

За накладними №№ 2659400, 2659410, 2659377 від 08.02.2010 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

12479.2921.03.2010 - 01.04.2010123 %12.31 За накладними №№ 2660506, 2660476, 2660475, 2660507 від 15.02.2010 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

17954.5228.03.2010 - 01.04.201053 %7.38 За накладною № 2660938 від 17.02.2010 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

23.3430.03.2010 - 01.04.201033 %0.01 Також, суд розглянув вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 675,00 грн. витрат за юридичні послуги по поверненню заборгованості, за класифікацією позивача - збитки, та встановив що зазначена вимога позивача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Між тим, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 675,00 грн., витрачена ним у зв’язку з отриманням юридичних послуг від іншої юридичної особи безпосередньо, не може розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за іншим договором. (додатково див. пост. ВСУ від 04.03.2002р. у справі № 2/217).

Таким чином, віднесення до збитків витрат позивача на правове обслуговування суперечить закону, зокрема положенням ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. 22 ЦК України. При цьому, вимоги в частині стягнення 675,00 грн. не можуть бути відшкодовані позивачеві і на підставі ст. 44 ГПК України, оскільки статтею 44 ГПК України, передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Отже, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представникам (додатково див. пост. ВСУ від 01.10.2002р. у справі № 30/63).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 11, 22, 202, 509, 599, 623, 625, 626, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 216, 217, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Приватна аптека № 5»(09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченко, 146; код ЄДРПОУ 30253500) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон» (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29; код ЄДРПОУ 30263519) 19,70 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 104,20 грн. державного мита та 78,10 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 30457,15 грн. заборгованості припинити.

4. В задоволені позову в частині стягнення з відповідача 305,61 грн. пені, 25,01 грн. 3 % річних та 675,00 грн. витрат пов’язаних із захистом та відновленням порушеного права відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А.І. Привалов