Рішення № 12051776, 27.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.10 р. Справа № 15/224

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

При секретарі судового засіданні Гутевич С.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Лутугине, Луганська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк Фьюіл Компані”, м.Донецьк

про стягнення 4266грн.00коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4 представник (за довіреністю №127 від 12.01.2009р.);

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Лутугине, Луганська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк Фьюіл Компані”, м.Донецьк, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 4266грн.00коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3042грн.86коп., пені в розмірі 534грн.33коп., штрафу в розмірі 314грн.29коп., 3% річних в розмірі 61грн.30коп. та інфляційних витрат в розмірі 313грн.22коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №11/102 від 30.11.2007р., видаткову накладну №11/1967 від 25.11.2008р., податкову накладну №11/128 від 25.11.2008р., претензії №67 від 20.02.2009р., вих.№06 від 30.07.2009р.

Заявою №307 від 12.10.2009р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 4338грн.64коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3042грн.86коп., пені в розмірі 605грн.31коп., штрафу в розмірі 314грн.29коп., 3% річних в розмірі 69грн.05коп. та інфляційних витрат в розмірі 307грн.13коп.

Одночасно, заявою №326 від 26.10.2009р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 4409грн.85коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3042грн.86коп., пені в розмірі 644грн.62коп., штрафу в розмірі 314грн.29коп., 3% річних в розмірі 76грн.61коп. та інфляційних витрат в розмірі 331грн.47коп.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що товар за спірною видатковою накладною був переданий покупцю на підставі договору №11/102 від 30.11.2007р. Сама спірна видаткова накладна посилання на договір купівліпродажу не містить, у звязку з чим поставка, на думку відповідача, відбувалася поза умов договору №11/102 від 30.11.2007р.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.11.2009р. позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Лутугине, Луганська область до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк Фьюіл Компані”, м.Донецьк про стягнення суми заборгованості в розмірі 4409грн.85коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3042грн.86коп., пені в розмірі 644грн.62коп., штрафу в розмірі 314грн.29коп., 3% річних в розмірі 76грн.61коп. та інфляційних витрат в розмірі 331грн.47коп. залишені без задоволення у зв`язку із недоведеністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2010р. вищезазначене рішення господарського суду Донецької області залишено без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Лутугине, Луганська область без задоволення.

Постановою від 24.03.2010р. Вищий господарський суд України постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2010р. та рішення Господарського суду Донецької області в частині відмови в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Лутугине, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк Фьюіл Компані”, м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 3042грн.86коп., 3% річних в розмірі 76грн.61коп. та інфляційних витрат в розмірі 331грн.47коп. скасував та справу №15/224 в зазначеній частині вимог передав на новий розгляд Господарському суду Донецької області.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 24.03.2010р. на розгляд до господарського суду Донецької області надійшла справа №15/224 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Лутугине, Луганська область до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк Фьюіл Компані”, м.Донецьк про стягнення 4266грн.00коп.

Ухвалою від 13.07.2010р. господарський суд Донецької області прийняв справу №15/224 до розгляду та призначив дату судового засідання.

19.07.2010р. та 09.09.2010р. позивачем надані пояснення по суті справи, відповідно з якими останній наполягає на задоволенні позовних вимог.

Також, 19.07.2010р. позивачем надана заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 5236грн.66коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3042грн.86коп., пені в розмірі 1126грн.60коп., штрафу в розмірі 314грн.29коп., 3% річних в розмірі 159грн.75коп. та інфляційних витрат в розмірі 593грн.16коп.

Суд розглядає збільшені позовні вимоги.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 13.07.2010р., 26.08.2010р. та 15.09.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не зявився, тому згідно ст.75Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд встановив:

30.11.2007р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м.Лутугине, Луганська область та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецьк Фьюіл Компані”, м.Донецьк укладений договір купівлі-продажу №11/102, згідно п.1.1 якого продавець (позивач) зобовязується передати у власність покупця (відповідача) тютюнові вироби у асортименті та кількості, згідно накладних, а покупець прийняти його та оплатити згідно умов даного договору.

.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу товару за договором купівлі-продажу №11/102 від 30.11.2007р.

Відповідно до п.3.1 договору, поставка товару здійснюється партіями, за письмовою або усною заявкою покупця, на протязі всього строку дії даного договору, виходячи з наявності товару на складі продавця на момент відвантаження.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на підставі договору купівлі-продажу №11/102 від 30.11.2007р. на загальну суму 3142грн.86коп., що підтверджується видатковою накладною №11/1967 від 25.11.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Наразі, наведена накладна не містить безпосереднього посилання на договір купівлі-продажу №11/102 від 30.11.2007р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної вище поставки є саме договір купівлі-продажу №11/102 від 30.11.2007р., оскільки позивачем неодноразово надавались письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначає, що передача товару за спірною накладною відбулась саме на виконання умов договору купівлі-продажу №11/102 від 30.11.2007р., тому що у спірному періоді будь-які інші договори купівлі-продажу (поставки), у тому числі в усній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше, з відповідачем не укладались, що підтверджує наявною у матеріалах справи копією журналу реєстрації договорів за період з 19.11.2007р. по 15.09.2009р.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що найменування товару, його кількісні та якісні характеристики, ціна за одиницю по позиціях, а також загальна вартість товару, поставка якого буде здійснюватися відповідно до даного договору, вказуються в накладних.

Ціна на продукцію та порядок розрахунків встановлюється згідно накладних та умов даного договору (п.4.1 договору).

Виходячи з п.5.1 договору сторонами встановлено, що оплата за даним договором здійснюється покупцем згідно накладних з відстроченням платежу на 7 календарних днів, перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Змістом видаткової накладної №11/1967 від 25.11.2008р. встановлений строк оплати 02.12.2008р., тобто відповідач повинен сплатити вартість отриманого товару протягом 7 календарних днів з дня отримання товарно-матеріальних цінностей за наведеною накладною.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем спірного товару на підставі договору купівлі-продажу №11/102 від 30.11.2007р. підтверджується вищенаведеним та підписом представника відповідача на зазначеній накладній, а отже прийнятий відповідачем без заперечень, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Як зазначено вище, сторонами встановлено, що оплата за даним договором здійснюється покупцем згідно накладних з відстроченням платежу на 7 календарних днів, перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.5.1 договору).

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати товару за видатковою накладною №11/1967 від 25.11.2008р. є 02.12.2008р.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив вартість отриманої продукції, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 3042грн.86коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У зв`язку з несплатою частини боргу 21.02.2009р. та 30.07.2009р. позивачем на адресу відповідача направлені претензії №67 від 20.02.2009р. та вих.№06 від 30.07.2009р. відповідно про погашення виниклої заборгованості. Претензія вих.№06 від 30.07.2009р. отримана відповідачем 04.08.2009р., про свідчить відповідний напис на повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого залучена до матеріалів справи. Однак вимоги позивача залишені відповідачем без відповідей та задоволення.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 3042грн.86коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 3042грн.86коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Лутугине, Луганська область в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3042грн.86коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 593грн.16коп. та 3% річних в розмірі 159грн.75коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 159грн.75коп. та розмір інфляційних витрат становить 593грн.16коп. за період прострочення з 03.12.2008р. по 26.08.2010р.

Розглянувши розрахунок позивача щодо нарахування наведених сум, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 159грн.75коп. та інфляційних витрат в розмірі 593грн.16коп. за період прострочення з 03.12.2008р. по 26.08.2010р. підлягають частковому задоволенню на суми в розмірі 157грн.43коп. та 556грн.76коп. (за період з 03.12.2008р. по 26.08.2010р.) відповідно.

Частиною 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Донецької області від 05.11.2009р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2010р. позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Лутугине, Луганська область до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк Фьюіл Компані”, м.Донецьк про стягнення суми заборгованості в розмірі 4409грн.85коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3042грн.86коп., пені в розмірі 644грн.62коп. (за період з 03.12.2008р. по 05.11.2009р.), штрафу в розмірі 314грн.29коп., 3% річних в розмірі 76грн.61коп., індексу інфляції в розмірі 331грн.47коп. залишені без задоволення. Постановою від 24.03.2010р. Вищий господарський суд України постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2010р. та рішення Господарського суду Донецької області скасував в частині відмови в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Лутугине, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк Фьюіл Компані”, м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 3042грн.86коп., 3% річних в розмірі 76грн.61коп. та індексу інфляції в розмірі 331грн.47коп. та справу №15/224 в зазначеній частині вимог передав на новий розгляд Господарському суду Донецької області. В іншій частині позовних вимог рішення Господарського суду Донецької області від 05.11.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2010р. залишено без змін, тобто в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 314грн.29коп та пені в розмірі 644грн.62коп. (за період з 03.12.2008р. по 05.11.2009р.) позивачу відмовлено.

Одночасно, як зазначено вище, заявою про збільшення розміру позовних вимог, яка надана суду 19.07.2010р., позивач збільшив розмір суми пені та період нарахування, виходячи з чого станом на 26.08.2010р. розмір пені становить 1126грн.60коп. за період з 03.12.2008р. по 26.08.2010р., проте виходячи з вищенаведеного господарський суд розглядає суму нарахованої пені за період з 06.11.2009р. по 26.08.2010р.

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Лутугине, Луганська область в частині стягнення пені в розмірі 1126грн.60коп. за період з 06.11.2009р. по 26.08.2010р. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Лутугине, Луганська область, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк Фьюіл Компані”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 5236грн.66коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3042грн.86коп., пені в розмірі 1126грн.60коп., штрафу в розмірі 314грн.29коп., 3% річних в розмірі 159грн.75коп. та інфляційних витрат в розмірі 593грн.16коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьк Фьюіл Компані” (за адресою: вул.Челюскінців, б.275, м.Донецьк, 83048, код ЄДРПОУ 34007915) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 у ЛОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007, ІПН НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 3042грн.86коп., 3% річних в розмірі 157грн.43коп., інфляційні витрати в розмірі 556грн.76коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 73грн.18коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 169грн.32коп.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 27.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя

Повне рішення складено 04.10.2010р.