Постанова № 12051031, 01.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2010 року           09:15           № 2а-11839/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва (надалі ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, позивач) звернулася до суду з позовм про стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або відповідач) заборгованості в розмірі 5883,87 грн.

Ухвалою суду від 11 серпня 2010р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судові засідання прибув представник позивача, позов підтримав. Позовні вимоги мотивовані тим, що сума штрафу за порушення законодавства про патентування, визначеного відповідачу рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, не була сплачена вчасно, у зв’язку з чим у відповідача обліковується борг, який станом на дату подання позову до суду не погашено.

Відповідач в судове засідання не з’явився, заперечень проти позову суду не надав. Про час та місце розгляду справи судом відповідач повідомлявся, про що свідчить конверт, який був повернутий поштою із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

У зв’язку з нез’явленням відповідача, відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

В судовому засіданні 01 жовтня 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, адміністративний суд, -

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено перевірку за дотриманням відповідачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій якою, встановлено порушення ч. 1 ст. 7 та п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»98/96 від 23.03.1996р. (далі –закону України №98/96). За результатами вказаної перевірки складено акт №0385/26/59/23/22587/2817 від 06.05.2010р., на підставі висновків якого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.06.2010р. №0008852340 на суму 5883,87 грн. Вказане рішення відповідачем не оскаржувалося, доказів зворотнього суду не надано.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження вищевказаних рішень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

З урахування викладеного, штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог статті 23 цього ж Закону є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 та 241 Господарського кодексу України, а отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що штрафні (фінансові) санкції, визначені рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій 01.06.2010р. №0008852340 та застосовано в межах строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України №98/96 патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Відповідно до п.1 статті 7 згаданого закону торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.

Суб'єкти підприємницької діяльності у разі недотримання вимог цього Закону в частині порушення порядку використання торгового патенту несуть відповідальність.

Станом на дату розгляду справи, суду не надано жодних доказів погашення відповідачем його боргу.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (04111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України на р/р 34122999700005, УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077906, Банк одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, заборгованість в розмірі 5 883 (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 87 копійок.

Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями

Суддя                                                                                 Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –05.10.2010р.