Постанова № 12050932, 22.10.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-4003/10/2370 22.10.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Руденко А.В.

при секретарі Чемерин І.В.

за участю:

за участю представників:

позивача Данилюк В.Г., Ястремської О.Л. (за довіреністю),

відповідача Троян Ю.О., Трохименко Н.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державного підприємства «Звенигородське лісове господарство»до державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 681702 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 340767 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010р. державне підприємство "Звенигородське лісове господарство" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати частково протиправними та скасувати (частково) податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області від 22.02.2010р. № 0000062301/0, від 18.03.2010р. № 0000062301/1, від 25.05.2010р. № 0000062301/2 та від 04.08.2010 р. № 0000062301/3.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами планової документальної перевірки встановлено заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за лютий-липень 2010р. та спірним повідомленням-рішенням визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 686 979 грн. основного платежу та 343581 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Заниження сталося внаслідок того, що позивачем не включено до складу податкових зобовязань податок на додану вартість за попередніми оплатами та неправомірно відображено операції по реалізації сільськогосподарських товарів у спеціальних податкових деклараціях, оскільки з 01.01.2009р. позивач перебував на загальній системі оподаткування та повинен був обліковувати зазначені операції за загальною системою оподаткування. Позивач вважає, що 681702 грн. основного платежу та 340767 грн. штрафних (фінансових) санкцій нараховані безпідставно та посилається на ті обставини, що з 01.01.2009р. він перебував на спеціальному режимі оподаткування з податку на додану вартість, тому операції з продажу сільськогосподарських товарів відображав у спеціальних деклараціях. Актом № 552/15-130 від 30.09.2009р. його виключено з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування з дати включення, тобто з 01.01.2009р. Разом з цим, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2009р. у справі № 2а-5763/09/2370 рішення про виключення позивача з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування визнано протиправним та скасовано, зобовязано ДПІ у Звенигородському районі Черкаської області поновити позивача в реєстрі субєктів спеціального режиму оподаткування. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010р. постанова Черкаського окружного адміністративного суду залишена без змін.

В судовому засіданні представники позивача погодились з донарахованими податковими зобовязаннями з податку на додану вартість у сумі 6035 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями) у сумі 3193 грн., всього 9228 грн., в решті позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В письмових запереченнях на позов послався на ту обставину, що основним видом діяльності позивача є здійснення операцій по реалізації лісопродукції та продукції переробки (пиломатеріалу обрізного та необрізного, заготовок експортних з дуба та ясеня, паркету дубового та ясеневого, ламелю), які не передбачені п.п. 8-1.15.6 п. 8-1.15 Закону України «Про податок на додану вартість»та Переліком видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009р. № 23. Таким чином, підприємство не відноситься до сільськогосподарських підприємств, які підлягають спеціальному режиму оподаткування з податку на додану вартість. Крім цього, згідно з товарною номенклатурою лісові ресурси не є окремою позицією в УКТ ЗЕД, а окремі продукти, що отримуються внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки і переробки, відносяться як до груп 1-24 УКТ ЗЕД, так і до інших груп. На вказаних підставах позивача відповідно до акту від 30.09.2009р. № 552/15 130 виключено з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування, тому позивачем неправомірно включено до спеціальної декларації податкові зобовязання та податковий кредит, в той час коли вказані суми потрібно було відобразити в бюджетній декларації. Позивач оскаржив акт від 30.09.2009 р. № 552/15 130 до Черкаського окружного адміністративного суду, постановою якого від 06.11.2009р. у справі № 2а-4896/09/2370 у задоволенні позову відмовлено. В даний час вказана постанова переглядається в апеляційному порядку Київським апеляційним адміністративним судом. Також у судовому засіданні послався на постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 27.04.2010р. у справах № 3-265/2010 та № 3-266/2010 про притягнення посадових осіб позивача до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку. З огляду на зазначене вважав рішення податкового органу правомірним, тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 22.10.2010р. провадження у справі в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2010р. № 0000062301/1, від 25.05.2010р. № 0000062301/2 та від 04.08.2010 р. № 0000062301/3 закрито.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Державне підприємство «Звенигородське лісове господарство»зареєстроване Звенигородською районною державною адміністрацією Черкаської області 27.10.1993р., ідентифікаційний номер 00993426, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 154640.

Згідно довідки АБ №307407 з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій, виданої відділом статистики у Звенигородському районі головного управління статистики у Черкаській області 04.08.2009р., видом діяльності за КВЕД ДП «Звенигородське лісове господарство» є, зокрема, надання послуг у лісовому господарстві (код 02.02.0), лісівництво та лісозаготівлі (код 02.01.1), одержання продукції лісового господарства (02.01.2).

Відповідно до свідоцтва серії НБ № 037600 від 28.06.1997р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість за № 100247990

Відповідно до свідоцтва № 100170084 серії НБ № 017761 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість позивач перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009р.

Судом встановлено, що позивач за лютий-серпень 2009р. подав до ДПІ у Звенигородському районі Черкаської області податкові декларації з податку на додану вартість (скорочені) (а.с. 149-172), у яких відображав господарські операції з реалізації сільськогосподарських товарів, та податкові декларації з податку на додану вартість (а.с. 189-204) (у подальшому бюджетні декларації), у яких відображав інші господарські операції.

ДПІ у Звенигородському районі Черкаської області проведено виїзну планову перевірку державного підприємства «Звенигородське лісове господарство»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., за результатами якої складено акт від 12.02.2010р. № 19/23-018/00993426.

Відповідно до п. 3.2.1 акта позивач порушив вимоги п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у січні 2009р. завищив податкові зобовязання на 183 грн., у лютому 2009р. занизив податкові зобовязання на 1328 грн., а у серпні 2009р. на 379 грн. податку на додану вартість, що надійшов від покупців (замовників) на банківський рахунок позивача при здійсненні попередньої оплати за придбані товари (роботи, послуги); занизив податкові зобовязання на суму податку на додану вартість за господарськими операціями з реалізації сільськогосподарських товарів у лютому 2009р. на 162843 грн., у березні 2009р. на 130674 грн., у квітні 2009р. на 160187 грн., у травні 2009р. на 167070 грн., у червні 2009р. на 214066 грн., у липні 2009р. на 166108 грн.

Відповідно до п. 3.2. акта позивач порушив п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у квітні 2009р. завищив податковий кредит на 768 грн., оскільки повторно включив до податкового кредиту податок на додану вартість який було включено до податкового кредиту у березні 2009р.; у липні 2009р. занизив податковий кредит на 167 грн.; у серпні завищив податковий кредит на 694 грн. зайво включеного податку на додану вартість; занизив податковий кредит на суму податку на додану вартість за господарськими операціями з реалізації сільськогосподарських товарів у лютому 2009р. - на 46 913 грн., у березні 2009р. на 50 373 грн., у квітні 2009р. на 67 866 грн., у травні 2009р. на 43 278 грн., у червні 2009р. - на 64 468 грн., у липні 2009р. на 46 505 грн.

Згідно з п.п. 3.2.13 та п.п. 3.2.14 акта позивач в порушення п. 8-1.7 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»відображав податкові зобовязання та податковий кредит у спеціальній декларації, оскільки актом ДПІ у Звенигородському районі від 30.09.2009р. №552/15-130 був виключений з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування з 01.01.2009р. з тих підстав, що не підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства, так як реалізує товари, які не відносяться до сільськогосподарської продукції, тому є платником податку на додану вартість на загальних підставах. У звязку з цим господарські операції з реалізації сільськогосподарської продукції повинні бути відображені у бюджетній декларації, а податкові зобовязання та податковий кредит, відображені у бюджетній декларації, повинні включати податкові зобовязання та податковий кредит, відображені у скороченій декларації.

Внаслідок вказаних порушень податкові зобовязання, відображені у рядку 1 колонки Б бюджетних декларацій з податку на додану вартість, занижені на загальну суму 1005871 грн., в тому числі за лютий 2009р. на 167 387 грн., за березень 2009р. на 130 674 грн., за квітень 2009р. на 160 187 грн., за травень 2009р. на 167 070 грн., за червень 2009р. на 214066 грн., за липень 2009р. на 166108 грн., за серпень 2009р. на 379 грн. та завищені за січень 2009р. на 183 грн., а податковий кредит, відображений у рядку 10.1 бюджетних декларацій з податку на додану вартість, занижено на загальну суму 319403 грн., в тому числі за лютий 2009р. на суму 46913 грн., за березень 2009р. на суму 50373 грн., за квітень 2009р. на суму 67866 грн., за травень 2009р. на 43278 грн., за червень 2009р. на 64468 грн., за липень 2009р. на 46505 грн., та завищено в серпні 2009р. на загальну суму 694 грн.

За висновком перевірки (п. 4 акту) позивачем занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за бюджетними деклараціями, що підлягають сплаті до бюджету, на загальну суму 687162 грн., в тому числі за лютий 2009р. на 120474 грн., за березень 2009р. на 80 301 грн., за квітень 2009р. на 92321 грн., за травень 2009р. на 123792 грн., за червень 2009р. на 149598 грн., за липень 2009р. на 119 603 грн., за серпень 2009р. на 1073 грн. та завищення податкових зобовязань на 183 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 22.02.2010р., яким позивачу визначено податкове зобовязання за основним платежем у розмірі 686 979 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 343 581 грн.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому Закон № 168).

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

П.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону передбачає, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

П.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до бюджету) або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Разом з цим, стаття 8-1 Закону № 168 передбачає спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, згідно з яким сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 8-1.1 ст. 8-1 вказаного Закону резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі-сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п. 8-1.6 вказаного Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 8-1.10 ст. 8-1 вказаного Закону для отримання свідоцтва про реєстрацію як субєкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платника податку на додану вартість.

П. 8-1.12 ст. 8 вказаного Закону передбачає, що свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню у разі, якщо:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як субєкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних підставах;

б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах;

в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації;

г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з цього податку протягом останніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів.

У таких випадках сільськогосподарське підприємство зобовязане повернути податковому органу свідоцтво про реєстрацію субєкта спеціального режиму оподаткування.

Таким чином, відповідно до вказаних норм платник податку на додану вартість вважається субєктом спеціального режиму оподаткування з дати реєстрації субєктом спеціального режиму оподаткування до дати анулювання свідоцтва.

Зі змісту свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100170084 НБ №017761 (а.с. 125) вбачається, що датою реєстрації позивача субєктом спеціального режиму оподаткування є 01.01.2009р.

Судом встановлено, що актом № 552/15 130 від 30.09.2009р. Звенигородської ДПІ у Черкаській області позивача на підставі п. 8-1.7 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР було виключено з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування у звязку з тим, що він не підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства, так як реалізує товари, які не відносяться до сільськогосподарської продукції, та анульовано свідоцтво про реєстрацію. Згідно вказаного акту позивач вважається платником податку на загальних підставах з 01.01.2009р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2009 року у справі № 2а-5736/09/2370 рішення державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області від 30 вересня 2009 р. (акт № 552/15 - 130) про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010р. вказана постанова суду залишена без змін.

Беручи до уваги вказані обставини, суд зазначає, що позивач з 01.01.2009р. по теперішній час є субєктом спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість, а висновок відповідача про те, що позивач з 01.01.2009р. є платником податку на додану вартість на загальних підставах є помилковим.

П. 8-1.13 ст. 8-1 Закону № 165 передбачає, що сільськогосподарське підприємство субєкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку.

Пунктом 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за № 702/10982 передбачено, що платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (стаття 8-1 Закону) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємствам на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих фондів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невідємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого вказаною статтею

На підставі приписів пунктів 8-1.10, 8.-1.12 та 8-1.13 ст. 8-1 Закону № 165 та пункту 1.2 Порядку № 166 суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив господарські операції з реалізації сільськогосподарських товарів до скорочених податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-серпень 2009р.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до підпункту 8-1.12 «б»статті 8 Закону № 165 свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню у разі, якщо сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах.

В свою чергу підстави реєстрації сільськогосподарського підприємства платником податку на додану вартість на загальних підставах передбачені пунктом 8-1.11 статті 8-1 Закону № 165.

Вказаний пункт передбачає, якщо субєкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею; таке підприємство зобовязане визначити податкове зобовязання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущене таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; податковий орган виключає таке підприємство з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущене таке перевищення.

Аналізуючи зазначені норми, суд приходить до висновку, що анулювання свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування здійснюється з першого числа місяця, в якому питома вага поставлених несільськогосподарських товарів (послуг) перевищила 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Зі змісту акта перевірки від 12.02.2010р. № 19/23-018/00993426 та акта №552/15-130 від 30.09.2009р. про виключення позивача з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування не вбачається, у якому податковому періоді питома вага поставлених несільськогосподарських товарів (послуг) перевищила 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на ті обставини, що позивач не здійснює види діяльності, передбачені Переліком видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009р. № 23, та реалізує товари, які не відносяться до груп 1-24 УКТ ЗЕД, тому не має права на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Спростовуючи ці заперечення, суд зазначає, що відповідно до п. 8-1.13 ст. 8-1 Закону № 165 право подавати спеціальну декларацію повязане з реєстрацією платника як субєкта спеціального режиму оподаткування. Факт такої реєстрації відповідно до п. 8-1.10 вказаної статті підтверджується свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування. Таким чином, при вирішенні даного спору встановленню підлягає обставина щодо наявності у позивача свідоцтва про його реєстрацію як субєкта спеціального режиму оподаткування. Вказана обставина підтверджується постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2009р. у справі № 2а-5763/09/2370, яка набрала законної сили, і відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказування у цій справі не потребує.

Натомість обставини щодо наявності права позивача на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість були предметом доказування у адміністративній справі № 2а-5763/09/2370 за позовом ДП «Звенигородське лісове господарство» до ДПІ у Звенигородському районі Черкаської області про визнання протиправним і скасування рішення від 30.09.2009р. (акт № 552/15-130) про виключення ДП «Звенигородське лісове господарство»з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та анулювання свідоцтва про реєстрацію ДП «Звенигородське лісове господарство»як субєкта спеціального режиму оподаткування та зобовязання поновити з дати виключення в реєстрі субєктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010р. у справі № 2а-5763/09/2370 встановлено, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є лісництво та лісозаготівля за кодом 02.01.1, що включений до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009р. № 23 переліку, а поставлений товар «деревина і вироби з дерева» є продуктом обробки (переробки) товару групи «06»«дерева лісові»; питома вага таких товарів становить більше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, тому позивач має право перейти на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Крім цього, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилався на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06.11.2009р. у справі № 2а-4896/09/2370, якою в задоволенні адміністративного позову ДП «Звенигородське лісове господарство» до ДПІ у Звенигородському районі Черкаської області про визнання нечинним і скасування акту від 30.09.2009р. № 552/15-130 відмовлено повністю. Разом з цим, з копії постанови (а.с. 181-183) вбачається, що вона не набрала законної сили, тому відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України не підтверджує обставини, звільнені від доказування.

Також відповідач посилався на постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 27.04.2010р. у справах № 3-265/2010 та № 3-266/2010 про притягнення посадових осіб позивача ОСОБА_5 та Данилюк В.Г. до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 4 ст. 72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обовязковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки дана справа не стосується правових наслідків дій чи бездіяльності посадових осіб позивача ОСОБА_5 та Данилюк В.Г., вищезазначені постанови Звенигородського районного суду Черкаської області не є обовязковими для адміністративного суду.

Зі змісту вищезазначених постанов вбачається, що обставини, якими відповідач обґрунтовував заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за лютий-серпень 2009р., предметом розгляду у адміністративних справах № 3-265/2010 та № 3-266/2010 не були, тому постанови, на які посилається відповідач, відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України не є належними доказами у справі.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що позивач правомірно не включив до складу податкових зобовязань податок на додану вартість, нарахований у звязку з реалізацією сільськогосподарських товарів (послуг), у лютому 2009р. 162843 грн., у березні 2009р. 130674 грн., у квітні 2009р. 160187 грн., у травні 2009р. 167070 грн., у червні 2009р. 214066 грн., у липні 2009р. 166108 грн. та до складу податкового кредиту податок на додану вартість у звязку з реалізацією сільськогосподарських товарів (послуг) у лютому 2009р. 46 913 грн., у березні 2009р. 50 373 грн., у квітні 2009р. 67 866 грн., у травні 2009р. 43 278 грн., у червні 2009р. 64468 грн., у липні 2009р. 46505 грн., тому порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 165 відсутні, а підстави для визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 680944 грн. за основним платежем та у сумі 340388 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями відсутні.

Інші порушення, встановлені в ході перевірки, позивачем визнаються, а визначені звязку з цими порушеннями податкові зобовязання у сумі 6035 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 3193 грн., всього 9228 грн. є законними та обґрунтованими.

При вирішенні даної справи суд керується принципом законності, відповідно до якого субєкти владних повноважень зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч.3 ст.2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010р. № 0000062301/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 680944 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 340388 грн. прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області від 22.02.2010р. № 0000062301/0 в частині визначення державному підприємству «Звенигородське лісове господарство»податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 680944 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 340388 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та у порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова виготовлена у повному обсязі 03 листопада 2010р.

Суддя А.В. Руденко