Постанова № 12050817, 26.10.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 жовтня 2010 р. № 2-а- 7008/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі судового засідання - Тайцеві А.Л.,

за участі: представників позивача - Яковлєвої Н.П., Чорнойван С.О.,

представника відповідача - Марченко Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо-торгівельна фірма "Аспект" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Виробничо-торгівельна фірма "Аспект", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області, в якому просить визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції в Балаклійському районі від 06.05.2010 р. № 0000011801/0 про визнання суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 19884,00 грн. та скасувати зазначене рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 року № 0000011801/0 прийняте відповідачем з порушенням вимог законодавства України на підставі неправомірних висновків, зроблених в акті перевірки від 21.04.2010 р. № 361/18-006/32934042, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ДПІ у Балаклійському районі, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, зазначивши, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства України та на підставі висновків акту перевірки позивача від 21.04.2010 р., які свідчать про нікчемність правочинів, укладених позивачем з трьома контрагентами, та, як наслідок, наявне порушення ведення податкового обліку підприємства за періоди, в яких отримані такі податкові накладні.

Суд, вислухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що співробітником сектору відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету ДПІ у Балаклійському районі 16.04.2010 р. була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Виробничо-торгівельна фірма «Аспект» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Фарез» (код ЄДРПОУ 34484342) за період березень, червень 2008 року, ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» (код ЄДРПОУ 34184420) за період квітень, червень 2008 року та ТОВ «Реал» (код ЄДРПОУ 32675958) за період серпень 2008 року.

Під час перевірки відповідачем були встановлені порушення: п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.2.4. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. та п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168 (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 168), в результаті чого виявлено завищення податкового кредиту та донараховано ПДВ в сумі 14921,86 грн., в тому числі: по взаємовідносинам з ТОВ «Фарез» в сумі 4 983,10 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» в сумі 6612,36 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «Реал» в сумі 3326,40 грн. Крім того, в акті перевірки від 21.04.2008 р. відповідач, посилаючись на норми ст. 228 ЦК України, визнав правочини, укладені позивачем з ТОВ «Фарез», з ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» та з ТОВ «Реал», нікчемними.

На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Балаклійському районі Харківської області 06.05.2010 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000011801/0 про визнання суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) приватному підприємству «Виробничо-торгівельна фірма «Аспект» з податку на додану вартість в розмірі 19 884,00 грн., в тому числі з основним платежем 13256,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6628,00 грн.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ПП «Виробничо-торгівельна фірма «Аспект» підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 податкова накладна видається платником податку на додану вартість, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як свідчать матеріали справи, позивачем під час перевірки та до позову були надані належним чином засвідчені копії: податкових накладних № 59 від 13.03.2008 р., № 83 від 26.03.2008 р. та № 324 від 09.06.2008 р., виданих ТОВ «Фарез»; податкових накладних № 146 від 18.04.2008 р., № 152 від 22.04.2008 р., № 236 від 06.06.2008 р., № 254 від 20.06.2008 р., виданих ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД»; податкових накладних № 264 від 04.08.2008 р. та № 276 від 21.08.2008 р., виданих ТОВ «Реал». Відповідач не заперечував проти наявності у позивача зазначених податкових накладних та не заперечував проти тверджень позивача щодо включення цих податкових накладних до податкового обліку позивача.

Підпункт 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 надає право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168. Відповідно до змісту акту перевірки від 21.04.2010 р. позивач є належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість з 01.06.2004 р. та має індивідуальний податковий номер платника ПДВ 329340420011. Вказаний факт відповідачем під час слухання справи спростований не був.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих платником податку. При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Під час слухання справи судом не встановлені, а відповідачем не надані жодні докази порушення позивачем рівня звичайних цін або порушення інших вимог п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168.

Підпункт 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 не надає право платнику ПДВ включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у звязку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку. Суд зазначає, що позивачем до позову та під час слухання справи були надані належним чином засвідчені копії накладних та податкових накладних, які підтверджують, що всі придбані у ТОВ «Фарез», ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» та у ТОВ «Реал» товари були в подальшому реалізовані позивачем в повному обсязі. Таким чином, під час перевірки позивача та під час слухання справи, відповідачем не було доведено жодних фактів придбання позивачем у зазначених контрагентів товарів без мети їх подальшого використання в господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Як свідчать матеріали справи, позивачем були надані копії девяти податкових накладних, які були включені останнім до податкового кредиту. При цьому відповідач не заперечував проти наявності у позивача під час перевірки та під час слухання справи податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Фарез», ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» та від ТОВ «Реал».

Згідно приписів п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товару (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

При цьому вказані норми є вичерпними та не можуть бути доповнені будь-якими вимогами не інакше, як внесенням відповідних змін до Закону № 168. Підпункт 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 визначає вичерпний перелік обовязкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана продавцем покупцю.

Таким чином, відповідач не довів належним чином, як це передбачено вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, та не надав жодних доказів, які б підтверджували твердження відповідача щодо допущенних позивачем порушень п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.2.4. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. та п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168.

Також, суд не погоджується з твердженнями відповідача, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало анулювання свідоцтв платників ПДВ у контрагентів позивача: ТОВ «Фарез» (свідоцтво платника ПДВ за даними відповідача анульоване 18.03.2008 р.), ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» (свідоцтво платника ПДВ за даними відповідача анульоване 13.11.2008 р.) та ТОВ «Реал» (свідоцтво платника ПДВ за даними відповідача анульоване 25.09.2008 р.). Матеріалами справи встановлено та доведено наступне: взаємовідносини позивача з ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» та ТОВ «Реал» мали місце ще до анулювання свідоцтв платників ПДВ цих контрагентів. Відносно третього контрагента позивача - ТОВ «Фарез», суд зазначає, що перша угода мала місце ще до анулювання свідоцтва платника ПДВ (13.03.2008 р.).

Суд також врахував те, що Закон України «Про податок на додану вартість» № 168 на передбачає будь-якої відповідальності позивача у разі, якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобовязань по сплаті податку на додану вартість до бюджету. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача щодо визнання угод позивача з ТОВ «Фарез», ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» та ТОВ «Реал» нікчемними правочинами, тим більше, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідач під час перевірки зобовязаний був прийняти до уваги, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Фарез», ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» та ТОВ «Реал», був повністю реалізований позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, всі податки від вказаних реалізацій були сплачені позивачем до бюджету в повному обсязі, що також не було спростовано відповідачем під час слухання справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішення суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.

Виходячи з викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 р. № 0000011801/0 про визнання суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) приватному підприємству «Виробничо-торгівельна фірма «Аспект» з податку на додану вартість в розмірі 19 884,00 грн. винесено Державною податковою інспекцією в Балаклійському районі Харківської області з порушенням норм чинного законодавства України, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо-торгівельна фірма "Аспект" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області від 06.05.2010 року № 0000011801/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-торгівельна фірма "Аспект" судові витрати в розмірі 3.40 (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29.10.2010 року.

СуддяМ.Д. Кухар