Постанова № 12049261, 04.08.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-3664/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М.,

при секретарі - Вітковській Т.С.,

з участю представників позивача Камінського А.Ф.

Козлова О.В.

Гнатюк Л.Є.

представників відповідача Мосійчука О.В.

Порозінської С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Підприємство з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю "Даніко" <Текст >

до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області <Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказав, що за результатами планової виїзної перевірки ПП ТОВ " Даніко" / далі - позивач/ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.01.2007 р.по 31.12.2009 р. Володарсько-Волинською МДПІ / далі - відповідач/ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 12.05.2010 року. Згідно зазначеного рішення відповідачем донараховано позивачеві податок на прибуток підприємств в загальній сумі 158511 грн. через порушення останнім п.1.10 ст.1, пп.5.3.2. п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5. ст.5, пп.8.2.2. п.8.2, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" / надалі -Закон/. Спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки від 5.05.2010 р. № 5/23-107/31603510. Вважаючи податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач просив його скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. В обґрунтування своїх вимог суду пояснили, що відповідач в якості одного з порушень посилається на безпідставне включення до валових витрат по реконструкції будівель, однак платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Також вважають безпідставним твердження відповідача про безпідставне віднесення до складу валових витрат по сплаті відсотків за користування позикою, так як таке включення такого платежу до валових витрат не суперечить вимогам п.1.10 ст.1, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону. Щодо доводів відповідача про завищення амортизаційних відрахувань в сумі 89476 грн., то ні зі змісту акта перевірки, ні з додатків до нього не зрозуміло, які витрати на реконструкцію були виключені відповідачем на реконструкцію будівлі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали свої письмові заперечення, просили відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і вони підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що протягом періоду з 29.03.2010 р. по 26.04.10 р. відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання ним податкового законодавства, про що був складений акт перевірки № 5/23-107/31603510 від 5.05.2010 року.

Під час перевірки відповідачем були встановлені порушення позивачем п.1.10 ст.1, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.8.2.2 п.8.2 , пп.8.3.2 п.8.3, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 105674 грн.

За наслідками перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 12.05.2010 р., яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 158511 грн., в т.ч. за основним платежем 105674 грн., за штрафними санкціями 52837 грн.

Вказане рішення є незаконним, виходячи з наступного.

Щодо завищення валових витрат на суму 256521 грн.

Відповідач при проведенні перевірки визнав як порушення включення позивачем до складу валових витрат, пов'язаних з реконструкцією будівель, які підлягають амортизації згідно з абзацом 3 пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону. Однак цей висновок не відповідає вимогам Закону.

Згідно пп.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону амортизації підлягають, зокрема, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Проте, застосовуючи до оподаткування господарських операцій, пов'язаних з реконструкцією будівель, вищенаведені вимоги Закону, відповідач не врахував норми пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону, де зазначено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Те, що реконструкція відноситься саме до поліпшень, а не до самостійного виготовлення основних фондів, безпосередньо випливає зі змісту абзацу 4 пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону.

Враховуючи вищенаведене, позивач правомірно відніс витрати на проведення будівельних робіт з реконструкції виробничих приміщень до складу валових витрат.

Щодо завищення позивачем показнику за рядком 04.13 "інші витрати, крім визначених у рядках 04.1-04.12" податкових декларацій в сумі 76659 грн.

Відповідач зазначив, що договором позики без номеру від 24.10.2008 р., який укладено між позивачем та Інвестиційним фондом для Центральної та Східної Європи / Королівство Данія/, передбачено разовий платіж в розмірі 1% від суми позики, який, на думку відповідача, не є процентами у розумінні п.1.10 ст.1 Закону. По цій причині відповідачем не визнано валові витрати позивача по сплаті разового платежу за договором позики в сумі 64126 грн.

Крім того, відповідач також не визнав право позивача на валові витрати в часині сплачених за вищевказаним договором позики процентів в сумі 12537 грн. При цьому було зроблено посилання на пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону та на Положення бухгалтерського обліку, внаслідок чого відповідачем зроблено висновок, що сплачені проценти за користування позикою не повинні включатись до складу валових витрат, а мають бути включені до собівартості кваліфікаційного активу / інвестиційної нерухомості/ - будівлі, яка потребує реконструкції.

Такі висновки відповідача є помилковими.

В частині виключення зі складу валових витрат разового платежу через його невідповідність визначенню процентів відповідачем невірно застосовано п.1.10 ст.1 Закону, де дано визначення терміну "проценти" - це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Разовий платіж, здійснений позивачем на користь кредитора, пов'язаний з виконанням договору позики, є платою в фіксованій сумі за використання залучених коштів, отже відповідає визначенню процентів. Тому таке включення такого платежу до валових витрат не суперечить вимогам п.1.10 ст.1, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону

Крім того, відповідачем не враховано, що згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно п.5.11. ст.5 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В акті перевірки зазначено, що позика надавалась на провадження проекту по розширенню діяльності з виробництва металевих частин для машин, що є основною діяльністю позивачу. Отже, витрати на сплату разового платежу за договором позики безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак законно включені до складу валових витрат.

В частині невизнання витрат на сплату процентів за договором позики відповідачем невірно застосовані вимоги пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону, так як у вказаній нормі зазначено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Наведена норма Закону не встановлює обмежень щодо врахування в складі валових витрат на сплату процентів в залежності від того, на які цілі залучено кредитні кошти. Єдиною умовою є зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податків, яка в даному випадку позивачем дотримана.

Щодо завищення позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 89476 грн.

В розділі 3.1.3 акта перевірки відповідачем описані порушення в частині завищення позивачем амортизаційних відрахувань в сумі 89476 грн. Так, на сторінці 17 акта зазначено, що в порушення пп.8.2.2, 8. п.8.2 , пп.8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону позивачем було віднесено до балансової вартості 1 групи основних фондів витрати на реконструкцію будівлі.

Однак такий висновок відповідача є помилковим.

Так, позивачем в перевіряємому періоді витрати на реконструкцію відносились до складу валових витрат в межах 10 % від балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок кожного звітного періоду / року/, як встановлено в абзаці 1 пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону, де зазначено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Частина витрат, що перевищувала визначений Законом ліміт, була віднесена до балансової вартості відповідних об'єктів 1 групи згідно абзацу 2 пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону, де вказано, що витрати, які перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу, та в подальшому амортизувалась у складі балансової вартості таких об'єктів. При цьому амортизаційні відрахування розраховувались позивачем з дотриманням вимог пп.8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону.

Таким чином висновки відповідача в частині завищення позивачем розміру амортизаційних відрахувань є необґрунтованими.

Спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним і воно підлягає скасуванню.

Позивач має право на відшкодування з Державного бюджету України понесених судових витрат в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 100, 160-163, 167 КАС України, на підставі Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 12.05.2010 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України підприємству з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю "Даніко"понесені судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України , було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення 5 денного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

< Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. >

Головуючий суддя:Є.М. Мацький

Повний текст постанови виготовлено: 05 серпня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.