Постанова № 12049046, 27.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2010 р. справа № 2а-18204/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретаріДєєвій С.В.

за участю прокурора Ноздрьова С.В.

представників позивача Павленко Г.С.

представника відповідачів Кривобока Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянської солевидобувна компанія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянської солевидобувна компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем були надані до контролюючих органів податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2010 р. від 18.02.2010 р., із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за підсумками поточного звітного періоду суми в розмірі 641977 грн. та за лютий 2010 р. від 18.03.2010 р., на суму 738581 грн. разом із розрахунком бюджетного відшкодування та заявою про повернення такої суми.

Також позивач вказує, що у пятиденний термін ним було подано до органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про їх прийняття.

Контролюючим органом була здійснена перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень-лютий 2010 р., за результатами якої складена довідка.

Відповідно до довідки, на момент її складання неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2010 р. в сумі 641977 грн. та за лютий 2010 р. в розмірі 738581 грн., оскільки відсутні відповіді на запит про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання виробника.

Вищевказаною довідкою податковий орган підтверджує, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні та надані в повному обсязі.

Позивач вказує, що до цього часу бюджетне відшкодування не здійснено, чим порушено вимоги п.п 7.7.5, п.п 7.7.6 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим виникла бюджетна заборгованість в загальному розмірі 1380558 грн.

Просить суд стягнути з Державного бюджету України бюджету заборгованість з податку на додану вартість за січень-лютий 2010 р. в розмірі 1380558 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м, Києва в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1380558 грн. за січень-лютий 2010 р. За результатами вказаної перевірки не встановлено порушень податкового законодавства, які б вплинули на формування відємного значення податку на додану вартість. На підставі наказу ДПА України від 18.08.2005 р. № 350 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» податковим органом були направлені запити до податкових органів за місцем реєстрації підприємств, з якими у позивача були господарські відносини. За результатами перевірки, на момент складання довідки перевірки, неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень-лютий 2010 р. в розмірі 1380558 грн. у звязку із неможливістю проведення перевірки по контрагентам позивача. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Прокурор в судовому засіданні підтримав пояснення відповідача, просив в задоволені позовних вимог відмовити.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в м. Києві до судового засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило. Суд у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія» зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.02.1999 р. (а.с. 6 т.1), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30098637 (а.с. 7 т.1), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 10-20 т.1). Позивач до є платником податку на додану вартість (а.с. 9 т. 1).

Відповідач Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України в м. Києві у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що позивачем надано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 р. від 18.02.2010 р. із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за підсумками поточного звітного періоду в сумі 641977 грн. та податкова декларація за лютий 2010 р. від 18.03.2010 р. із зазначенням суми в розмірі 738581 грн., разом із розрахунком бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

В судовому засіданні встановлено, що в січні-лютому 2010 р. позивачем податковий кредит формувався за наслідками здійснення господарських операцій, зокрема з: Державним підприємством «Донецька залізниця», яке є постачальником залізничних послуг, згідно укладеного договору № 28094 від 12.12.2007 р. Відповідно до зазначеного договору, сума податку на додану вартість становить 80833,33 грн.; Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська газоторгова компанія», яке є постачальником газу, згідно укладеного договору № 07/09-05/1 від 07.05.2009 р. Відповідно договору, сума податку на додану вартість становить 587670,31 грн.; Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД», яке є постачальником товарів та послуг, відповідно до договору № дг-50/08 від 12.02.2009 р. Сума пдатку на додану вартість становить 119369,84 грн.; Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест», яке є постачальником ремонтних послуг. Сума ПДВ 124459,11 грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМП Буденерго», яке є постачальником послуг. Сума ПДВ становить 70833,34грн.; Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест», яке є постачальником електроенергії. Сума ПДВ становить 147958,34 грн.; Товариством з обмеженою відповідальністю «Паок», яке є постачальником мішків для фасування. Сума ПДВ становить 63123,66 грн.: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД», яке є постачальником розсолу. Сума ПДВ становить 127636,54 грн.; Товариством з обмеженою відповідальністю «Газторг Україна», яке є постачальником природного газу. Сума ПВ становить 558348 грн.

Здійснення господарських операцій за зазначеними договорами підтверджується податковими накладними, накладними про витрати, актами приймання-передавання та актами виконаних робіт.

Податкові накладні, що видані контрагентами позивача, відображені в реєстру видачі податкових накладних, також факт сплати податку на додану вартість товару та послуг підтверджується відповідними відомостями про рух коштів по рахунками позивача.

Крім того, використання отриманого товару (робіт, послуг) у господарській діяльності позивача (виробництво солі) підтверджено первинною документацією щодо формування податкових зобовязань.

У відповідності до пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

18.02.2010 р. позивач подав до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість № 8439 за січень 2010 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 641977 грн. на рахунок платника податків в банку (а.с. 23-30 т.1).

18.03.2010 р. позивач подав до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість № 286005 за лютий 2010 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 738581 грн. на рахунок платника податків в банку (а.с. 31-38 т.1).

Отже, в даному випадку платник податку прийняв рішення про відшкодування сум податку на додану вартість в зазначеному розмірі шляхом зарахування на його рахунок, про що свідчить рядок 25.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-лютий 2010 р.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На виконання зазначених вимог Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2010 р., яка виникла за рахунок відємного значення податку на додану вартість, лютий 2010 р., за результатами якої було складено довідку № 3449/07-032/30098637 від 09.03.2010 р. (а.с. 67-80 т.1). Перевіркою підтверджено відображене Товариством з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія» у декларації з податку на додану вартість за січень 2010 р. бюджетне відшкодування в сумі 641977 грн., за лютий 2010 р. бюджетне відшкодування в сумі 738581 грн.

За результатами перевірки на момент складання довідки перевірки, не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2010 р. в сумі 641977 грн., за лютий 2010 р. в сумі 738581 грн., що повязано з відсутністю відповідей на запити проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника. Остаточний висновок щодо заявленої до відшкодування з бюджету підтвердженої суми податку на додану вартість буде зроблено за результатами отриманих відповідей.

У відповідності до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Податковим органом підтверджена правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість за січень-лютий 2010 р. Зазначеною довідкою не встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства при визначені сум податку на додану вартість в зазначених розмірах, які підлягають бюджетному відшкодуванню, податковим органом не приймались рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за зазначені податкові періоди.

Податковим органом в порушення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не був направлений в орган Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на суми бюджетного відшкодування по податковим деклараціям за січень та лютий 2010 р.

На час розгляду справи позивачу не відшкодована з бюджету сума податку на додану вартість по податковим деклараціям за січень та лютий 2010 р. в загальному розмірі 1980558 грн., про що свідчать довідки про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується у бюджетній заборгованості.

Відповідач Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва вказує на неотримання результатів зустрічних перевірок підприємств, з якими у позивача були господарські відносини, а тому вважає, що ця сума є непідтвердженою. При цьому відповідач посилається на Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджені наказом ДПА України від 18.08.2005 р. № 350.

Суд вважає заперечення податкового органу необґрунтованими, оскільки Методичні рекомендації в частині проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання не відповідають вимогам податкового законодавства, а саме, Закону України «Про податок на додану вартість».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України «Про податок на додану вартість», а не накази Державної податкової адміністрації України.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що не підтверджений факт надмірної сплати податку до бюджету контрагентами позивача, а тому відсутні підстави для надання бюджетного відшкодування.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Суми, сплачені постачальникам товарів (послуг) ТОВ «Словянська солевидобувна компанія» з урахуванням податку на додану вартість, підтверджені в судовому засіданні платіжним документами. При цьому відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що позивачем податок на додану вартість був сплачений повністю в ціні товарів (послуг).

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану ва ртість» сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку особисто, визначені у підпунктах «а», «в»", «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З вказаних підстав суд вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу, тому суд задовольняє позовні вимоги, стягує з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковим деклараціям за січень-лютий 2010 р. в загальній сумі 1380558 грн.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1700 гр.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянської солевидобувна компанія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянської солевидобувна компанія» (р/р 26001187785001 у Словянському б/б відділення Краматорської філії КБ «Приватбанк», МФО 335548) бюджетну заборгованість з податку на подану вартість по податковим деклараціям за січень-лютий 2010 р. в загальному розмірі 1380558 (один мільйон триста вісімдесят тисяч пятсот пятдесят вісім) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1700 (одна тисячі сімсот) грн.

Повний текст постанови виготовлений 1 листопада 2010 р.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

< Список >

Суддя Шальєва В.А.