Ухвала суду № 12048355, 16.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2010 р.                               м. Київ                                        К-294/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Островича С.Е., Усенко Є.А., Федорова М.О.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову господарського суду Луганської області від 21 вересня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2007 року

у справі №18/399ад

за позовом Закритого акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат»(надалі –ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат»)

до відповідачів: 1.Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області (надалі –Краснодонська ОДПІ Луганської області), 2.Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (ГУ ДК України у Луганській області)

про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

встановив:

У липні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, в якому, з урахуванням змін до позовних вимог, поставлено питання про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66042,00грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що підприємством, відповідно до вимог чинного законодавства, до податкового органу була подана декларація з податку на додану вартість (надалі –ПДВ) та заява про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, однак, не зважаючи на не встановлення факту завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за відповідний період, бюджетне відшкодування в повному обсязі не здійснене.

Постановою господарського суду Луганської області від 21 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2007 року, позовні вимоги було задоволено. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 66042,00грн. та судовий збір у розмірі 1381,65грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», включив суми ПДВ до складу податкового кредиту, в той час, як Краснодонською ОДПІ Луганської області необґрунтовано зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого позивачем у грудні 2006 року, в рахунок зменшення суми бюджетного відшкодування за податковим повідомленням–рішенням в розмірі 75997грн., прийнятим на підставі акту перевірки від 20.03.2007 року №518/23-00231290.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Краснодонська ОДПІ Луганської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Краснодонської ОДПІ Луганської області підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У січні 2007 року на підставі приписів п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було прийнято рішення про одержання бюджетного відшкодування з ПДВ та подано до податкового органу податкову декларацію з розрахунком суми відшкодування в розмірі 278071,00грн та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в зазначеному розмірі.

Згодом, контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 рік, про що складено акт №518/23-00231290 від 20.03.2007 року.

Вказаною перевіркою, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог п.п7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 75997,00грн. та встановлено фактичну суму бюджетного відшкодування ПДВ, яка дорівнює 278071,0грн.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Однак, у касаційній скарзі Краснодонська ОДПІ Луганської області звертає увагу суду на те, що для підтвердження суми бюджетного відшкодування ПДВ податковим органом направляються запити до відповідних органів державної податкової служби, щодо надання загальних відомостей щодо контрагентів позивача. У разі надходження інформації, за результатами аналізу якої виникає сумнів відносно дієздатності та правоздатності суб’єкта господарювання – постачальника платника ПДВ, а також законності здійснених ними фінансово-господарських операцій, підрозділ контрольно-перевірочної роботи може організувати проведення зустрічних документальних перевірок по відповідному ланцюгу постачання. Обов’язкові зустрічні перевірки по ланцюгу постачання проводяться по тих постачальниках платника ПДВ, у яких сума зобов’язань по ПДВ у податковому періоді по операціях з даним платником ПДВ складає 30 і більше відсотків від загальної суми податкових зобов’язань в цьому періоді. Однак, на момент завершення перевірки відповіді по ланцюгу отримані не були.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сутність наведених норм зводиться до того, що суд зобов’язаний перевіряти обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, кожний важливий і доречний аргумент особи, яка бере участь у справі повинен бути проаналізований і оцінений судом.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету.

Суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у податкового органу докази, які підтверджують його доводи, у разі, якщо контролюючий орган таких доказів не надав або наданих доказів було б недостатньо, суд, керуючись частинами 4, 5 ст. 11 КАС, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суди не вимагали від податкового органу надати такі докази, не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Луганської області від 21 вересня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2007 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2009 року, щодо зупинення виконання постанови господарського суду Луганської області від 21 вересня 2007 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.