Ухвала суду № 12048351, 16.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2010 р.                               м. Київ                                        К-1870/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Островича С.Е., Усенко Є.А., Федорова М.О.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області

на постанову господарського суду Луганської області від 25 вересня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року

у справі №8/268пн-ад(22-а-4487/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Алвіго-КС»(надалі –ТОВ «НВП «Алвіго-КС»)

до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області (надалі –ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області)

про зобов’язання виконати певні дії, -

встановив:

У травні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, в якому, з урахуванням змін до позовних вимог, поставлено питання про зобов’язання ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області негайно надати висновок про бюджетне відшкодування податку на додану вартість ТОВ «НВП «Алвіго-КС» в розмірі 122403,93грн. за листопад 2006 року до відділу Державного казначейства України у м.Сєвєродонецьку Луганської області.

Позовні вимоги мотивовано тим, що порядок розрахунку бюджетного відшкодування, визначений п.п.7.7.1-7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність розмір бюджетного відшкодування від отримання інформації за ланцюгом поставки товарів від контрагентів. Суми податку на додану вартість (надалі –ПДВ), включені у податковий кредит в перевірених періодах підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, оформлення податкового кредиту відповідає вимогам п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що знаходить підтвердження у довідці ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області.

Постановою господарського суду Луганської області від 25 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року, позовні вимоги задоволено повністю. Зобов’язано ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області негайно надати до Сєвєродонецького відділення Державного казначейства України Луганської області висновок про бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 122403,93 грн. згідно декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року - на користь ТОВ «НВП «Алвіго-КС»; з Державного бюджету на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області, будучи суб’єктом владних повноважень, не виконала вимог ч.2 ст.71 КАС України, тобто не довела правомірність своїх дій та рішень.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У листопаді 2006 року на підставі приписів п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було прийнято рішення про одержання бюджетного відшкодування з ПДВ та подано до податкового органу податкову декларацію з розрахунком суми відшкодування в розмірі 542090,00грн та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в зазначеному розмірі.

Згодом, контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «НВП «Алвіго-КС»з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за вересень, жовтень 2006 року, про що складено довідку №1952/23-31337612 від 14.12.2006 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідач дійшов до висновку, що перевіркою підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2006 року в сумі 186056,09грн. Висновок щодо правомірності заявленого бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року в сумі 356033,91грн. буде зроблений після отримання інформації по ланцюгу постачання, а саме, щодо контрагентів позивача: ТОВ «Рондо», ТОВ «Содаліт», ПП Фірма «Хоббіт», по яким сформовано податковий кредит за серпень 2006 року; ТОВ «Рондо», ТОВ «Техносбит», по яким сформовано податковий кредит за вересень 2006 року.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем була подана заява про зміну предмета позову (а.с.85), в якій поставлено питання про надання висновку про бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 122403,93грн. за листопад 2006 року, в той час, як у матеріалах справи міститься довідка лише про результати перевірки позивача щодо правомірності визначення бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень, жовтень 2006 року та відсутні відомості щодо проведення відповідної перевірки ТОВ «НВП «Алвіго-КС»за листопад 2006 року.

Також, до матеріалів справи долучені декларація з ПДВ, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року та відсутні відповідні документи за листопад 2006 року.

Слід також зазначити, що судами попередніх інстанцій вирішено питання щодо зобов’язання відповідача надати висновок про бюджетне відшкодування з ПДВ саме за жовтень 2006 року, яке не було предметом розгляду даної справи, та не вирішено питання щодо відповідних вимог позивача за листопад 2006 року.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Луганської області від 25 вересня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.