Ухвала суду № 12047502, 26.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7935/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"26" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіРоманчук О.М.

суддів:Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Шевчук К.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Фактор-С»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000962305/0/8443 від 18.03.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001212303 від 18.03.2010 року, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Фактор-С»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000962305/0/8443 від 18.03.2010 року рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001212303 від 18.03.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000962305/0/8443 від 18.03.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001212303 від 18.03.2010 року Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Фактор-С»як платник податків та зборів взяте на облік в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва та згідно свідоцтва № 38826631 від 13.08.2004 року є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Фактор С»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 01.06.2009 р.

За результатами позапланової виїзної перевірки 05.03.2010 року ДПІ у Деснянському районі міста Києва було складено Акт № 1242/2306/33054351, яким встановлено порушення пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 12.5 п. 12 Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 із змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА України від 30 червня 2005 року № 244, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 59801 гривень по періодах: квітень 2008 року на суму 19890 грн.; травень 2008 року на суму 2833 грн.; червень 2008 року на суму 24235 грн.; вересень 2008 року на суму 12843 грн.

Тобто, у податкових накладних від 17.04.2008 року № 1705085; від 30.04.2008 року № 3004088; від 18.06.2008 року № 1806081; від 30.06.2008 року № 30/06; від 29.09.2008 року № 29090815 на загальну суму 358803 гривень в тому числі ПДВ в розмірі 59801 гривень невірно заповнена графа 6 податкової накладної «Ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ», в яких вказано не ціну поставки, а кількість наданих послуг.

На підставі вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що дані податкові накладні не вважаються дійсними і у відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту та прийняте податкове повідомлення - рішення від 18.03.10 року №0000962305/0/8443, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 89701,50 гривень, з яких 59801,00 гривень - основний платіж, 29900,50 гривень - штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, при перевірці дотримання ліміту залишку готівки в касі підприємства встановлено перевищення в сумі 3000 гривень.

Так, для виведення залишку готівки в касі не прийнято видатковий касовий ордер № 29 від 21.05.2008 року на суму 3000 гривень (видача готівкових коштів з каси підприємства під звіт ОСОБА_3) в зв'язку з відсутністю у вищезазначеному ордері підпису одержувача готівкових коштів ОСОБА_3 в сумі 3000 гривень.

За порушення позивачем вимог абз. 2 п. 3.5 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6000 гривень на підставі п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день. Судом першої інстанції встановлено, що податковий кредит ПП «Фактор С»виник внаслідок оплати виконаних робіт, згідно договорів, укладених з TOB «Релан»(платіжні доручення № 466 від 29.09.2008 р., № 427 ід 05.08.2008 р., № 372 від 20.05.2008 р., № 402 від 18.06.2008 р., № 368 від 19.05.2008 р., № 362 від 14.05.2008 р., № 343 від 17.04.2008 р. на загальну суму 358 802,59 гривень). Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

У відповідності до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з абз. 1 п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Релан»були укладені договори субпідряду будівельно-монтажних робіт, прийняття позивачем виконаних субпідрядних робіт та їх оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Релан» містять всі необхідні реквізити, в них заповнені всі графи, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, ні нормами Закону України «Про податок на додану вартість», ні нормами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 не встановлено недійсності податкової накладної у зв'язку з невірним визначенням обов'язкових реквізитів. Само по собі визначення реквізитів в якості обов'язкових вказує тільки на його обов'язкову наявність, і не може розглядатися як підстава для невизнання податкової накладної.

Виходячи з приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»тільки відсутність податкової накладної або взаємовідносини з особою незареєстрованою платником ПДВ безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), а тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з боку позивача порушення вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Щодо позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001212303 від 18.03.2010 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 617.

Так, відповідно до п. 5.2 Положення встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, який підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).

Відповідно до п. 5.9 роділу 5 Положення якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

При перевірці дотримання ліміту залишку готівки в касі підприємства контролюючим органом встановлено перевищення в сумі 3000 гривень. Так для виведення залишку готівки в касі не прийнято видатковий касовий ордер № 29 від 21.05.2008 р. на суму 3000 гривень (видача готівкових коштів з каси підприємства під звіт ОСОБА_3) в зв'язку з відсутністю у вищезазначеному ордері підпису одержувача готівкових коштів ОСОБА_3 в сумі 3000 гривень.

Відповідно до абз. 1 пп. 3.5. п. 3 Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Як вбачається з матеріалів справи під час перевірки контролюючим органом виявлено видатковий касовий ордер № 29 від 21.05.2008 р., який не містить підпис особи, яка отримала готівку.

Відповідно до пп. 7.24 п. 7 Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Так, перевіряючими при додаванні суми за таким ордером до залишку готівки на кінець дня встановлено перевищення ліміту залишку готівки на суму 3000 гривень.

Таким чином, за порушення позивачем вимог абз. 2 п. 3.5 ст. 3 Положення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва правомірно винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6000 гривень на підставі абз. 2 п. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

Разом із тим, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, порушення пункту 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні вчинене 21.05.2008 року (видатковий касовий ордер № 29 від 21.05.2008 року), встановлене актом перевірки від 05.03.2010 р., а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001212303 винесене ДШ у Дарницькому районі м. Києва 18.03.2010 року.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає можливість застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДШ у Дарницькому районі м. Києва № 0001212303 від 18.03.2010 р. у розмірі 6000 гривень.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в звяку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді: