Ухвала суду № 12047476, 26.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-12081/08 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"26" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіРоманчук О.М.

суддів:Усенка В.Г.

Собківа Я.М.

при секретарі: Шевчук К.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року у справі за позовом Малого приватного підприємства «Алекс +»до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Мале приватне підприємство «Алекс +»звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської обєднаної державної податкової інспекції від 29.12.2007 року № 0010642301/0 про донарахування зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 9061,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3900,00 гривень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської обєднаної державної податкової інспекції від 29.12.2007 року № 0010652301/0 в частині донарахування зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 21000 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10500 гривень.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в звязку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом першої інстанції встановлено, що Коростенською обєднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Малого приватного підприємства «Алекс +»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року.

За результатами перевірки складено акт № 110/23-01/32758033 від 20.12.2007 року на підставі якого прийняті повідомлення-рішення: від 29.12.2007 року № 0010642301/0 про визначення МПП «Алекс +» суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 9061 гривень та штрафних (фінансових) санкцій 3900 гривень та від 29.12.2007 року № 0010652301/0 про визначення МПП «Алекс +» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22977 гривень та штрафних (фінансових) санкцій 11489 гривень.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Скарга Коростенською ОДПІ була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Так, перевіркою встановлено, що підприємством в лютому 2006 року проведено по рахунках бухгалтерського обліку Дт20 Кт37 накладну № 15 від 28.02.2006 року на отримання від МП "Стандарт" сертифікатів в кількості 300000 штук, по ціні 0,083 грн. без ПДВ на суму 25000 грн., а також прайс-листів в кількості 640000 штук по ціні 0,125 грн. без ПДВ на суму 80000 грн., а всього на суму 126000 грн., в тому числі ПДВ 21000 грн. В березні 2006 року вищевказані сертифікати та прайс-листи підприємством віднесено на витрати на збут, як витрати на проведення рекламної акції. Документів, які б підтверджували фактичне використання сертифікатів та прайс-листів на виробничі потреби підприємства не надано. Таким чином, перевіряючими зроблено висновок, що позивачем, в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", віднесено до витрат на збут без підтверджуючих документів у березні 2006 року витрати в сумі 105000 грн. за сертифікати та прайс-листи, що використані не у господарській діяльності. Також, позивачем, в порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", завищено суму податкового кредиту у лютому 2006 року в сумі 21000 грн., за отримані сертифікати та прайс-листи, які в подальшому використані не в господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно п.п. 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно п.п. 5.3.9 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, МПП «Алекс+», відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", для надання споживачам інформації про молочну продукцію було видано наказ № 3 від 02.01.2006 року про проведення рекламної акції, згідно п. 1 якого було наказано придбати сертифікати в кількості 300000 штук та прайс-листи в кількості 640000 штук з метою сформувати та підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо молочної продукції, яку реалізує підприємство. Згідно пунктів 2 та 3 цього наказу рекламну акцію наказано провести в період з 01.03.2006 року по 31.03.2006 року, а по її закінченню скласти акт списання використаних матеріалів.

На виконання вимог вказаного наказу, 02 січня 2006 року між позивачем та МП «Стандарт»було укладено договір купівлі-продажу товару в кількості та асортименті згідно поданих заявок від покупця, відповідно до якого МПП «Алекс+»в лютому 2006 року було придбано у МП «Стандарт»сертифікати в кількості 300000 штук по ціні 0,083 грн. без ПДВ на суму 25000 грн., а також прайс-листів в кількості 640000 штук по ціні 0,125 грн. без ПДВ на суму 80000 грн., а всього на суму 126000 грн., в тому числі ПДВ 21000 грн.

Згідно видаткової накладної від 28.02.2006 року № 15, МП «Стандарт»передало позивачу сертифікати в кількості 300000 штук та прайс-листа в кількості 640000 штук, що підтверджує виконання вказаного договору.

З акту списання № СпТМЦ-37 від 31.03.2006 року вбачається, що сертифікати в кількості 300000 штук та прайс-листи в кількості 640000 штук було списано.

Таким чином, зазначений наказ, договір, який виконаний в повному обсязі, є первинними документами, на підставі яких відбулась господарська операція з купівлі-продажу сертифікатів та прайс-листів.

Отже, витрати позивача у грошовій формі є компенсацією за товари МП «Стандарт», які були придбані МПП «Алекс+»у зв'язку та з метою їх використання у власній господарській діяльності, а тому правомірно були включені МПП «Алекс+»до валових витрат у березні 2006 року.

Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Судом першої інстанції було встановлено, що МПП «Алекс+»придбавало сертифікати та прайс-листи для їх використання в господарській діяльності, а тому позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту в лютому 2006 року податок на додану вартість в сумі 21000 грн. згідно податкової накладної № 14 від 28.02.2006 року, виданої МП «Стандарт»за продані товари.

Враховуючи правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат у березні 2006 року витрат за отримані від МП «Стандарт»сертифікати та прайс-листи, що використанні у його господарській діяльності та правомірність формування податкового кредиту в лютому 2006 року, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в звяку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді: