Постанова № 12047154, 30.09.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

30.09.10                                                                                           Справа № 12/22

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

                                                                      Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західшина»за №533 від 10.06.2010р.

на рішення господарського суду Івано-Франківськівської області

від 01.06.2010 року у справі № 12/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина», м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Західшина», м.Івано-Франківськ

про стягнення 4287738,43грн.

за участю представників:

          від позивача не з»явився

          від відповідача Головенко Т.Я., Басараб І.М.

          Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2010р. у справі №12/22 (суддя Матуляк П.Я.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина», присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Західшина" на користь позивача 2826999,25грн. боргу, 571 280,01грн. інфляційних втрат, 847 305,90грн. пені, 121 986,95грн. 3% річних, 25 000грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи і підлягає до стягнення з врахуванням положень ст.ст. 526, 548, 625, 712 ЦК України, ст.ст.193,198, 232 ГК України.

Дане рішення оскаржується відповідачем - ТзОВ «Західшина», в частині присудження до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки, на його думку, судом безпідставно при задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних стягнуто всю заявлену позивачем суму, не проведено перерахунок вказаних сум відповідно до чинного законодавства та не взято до уваги розрахунок річних та інфляційних втрат, поданий відповідачем. Окрім того, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги форс-мажорні обставини, наявність яких є підставою для зменшення суми пені. Також вказує, що при присудженні до стягненні пені судом не враховано строк позовної давності, встановлений ст.258 ЦК України, для стягнення неустойки, а також строк нарахування пені, визначений ст.232 ГК України. Просить рішення скасувати в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а частині присудження до стягнення пені –скасувати частково, зменшивши розмір пені, яка присуджена до стягнення.

Представники скаржника, які брали участь в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, уточненої клопотанням про доповнення до апеляційної скарги (а.с.152-153).

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу ( а.с.143-145) та усними поясненнями представника в судових засіданнях.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

01.04.2008р. між ТзОВ"Нокіан Шина" (постачальник по договору, позивач у справі) та ТзОВ "Західшина" (покупець по договору, відповідач у справі) укладено договір поставки №ОК-3129, відповідно до умов якого постачальник зобов»язався передати покупцю, а покупець –прийняти та оплатити товар - шини для легкових автомобілів (а.с.14-20).

Згідно п.2.3. договору, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі цього договору, а також специфікації, яка складається на кожну окрему партію товару та оформляється у вигляді додатку до цього договору, підписаного сторонами.

          Матеріали справи містять копії специфікацій на кожну партію товару, оформлені додатками до вищевказаного договору, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (а.с.43-63).

          Відповідно до п.2.7. договору, зобов"язання постачальника щодо поставки товару за цим договором вважаються виконаними після передачі товару покупцю та підписання ним товарно-транспортних накладних. Датою поставки товару є дата підписання покупцем товарно-транспортних накладних .

          На виконання умов договору ТзОВ "Нокіан Шина" за період з 12.08.2008р. по 19.11.2008р. поставило відповідачу товару на загальну суму 2 936212,64 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.22-42) та довіреностями, виписаними ТзОВ «Західшина»на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей (а.с.64-75).

          Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що партії товарів мають бути оплачені не пізніше 15.12.2008 року.

          В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань ТзОВ "Західшина" за отриманий товар розрахувалося частково, шляхом зарахування зустрічних грошових вимог на суму 109213,39 грн. (а.с.76), відтак, заборгованість відповідача за поставлений товар на момент звернення з позовом до суду становить 2 826999,25грн. Дана сума боргу підтверджується також актом звірки розрахунків станом на 01.12.2009р., який підписаний відповідачем без жодних заперечень та зауважень (а.с.21).

Дані обставини стали підставою звернення з позовною заявою про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

          Окрім того, відповідно до п.8.1. договору поставки, відповідачу нараховано пеню в сумі 847305,90грн., а на підставі ст.625 ЦК України, відповідачу нараховано 3% річних від простроченої суми, що складає 121986,95грн. та суму інфляційних нарахувань, що складає 571280,01грн.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зобов”язання підлягають виконанню належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Спір у даній справі виник з виконання договору поставки (купівлі-продажу), тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

          Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставки, поставив відповідачу товар, який відповідач оплатив частково. Факт поставки позивачем товару та його отримання ТзОВ "Західшина" підтверджується видатковими накладними та довіреностями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

          Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, що свідчать про факт отримання ТзОВ “Західшина” товарно-матеріальних цінностей і виникнення обов”язку їх оплати.

          Крім того, наявність основного боргу в розмірі 2826999,25грн. відповідачем не заперечується, визнається в акті звіряння взаєморозрахунків від 01.12.2009р. (а.с.21), а також змістом доповнення до апеляційної скарги. Таким чином, скаржник фактично визнає існування заборгованості перед позивачем.

          Оскільки договором визначено умови розрахунку за поставлений товар, а саме, не пізніше 15.12.2008 року (п.4.2. договору), покупець, провівши оплату частково, вважається таким, що неналежним чином та несвоєчасно виконав свої обов»язки, визначені договором.

          З огляду на викладене, прострочення зобов»язання та, відповідно, початок строку нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних необхідно обраховувати від 15.12.2008р.

          Виходячи зі змісту ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, якими передбачено сплату неустойки у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов»язання, та умов договору, місцевий господарський суд правомірно присудив до стягнення 847305,90грн. пені, нарахованої на підставі п.8.1. договору за весь період прострочення.

          Щодо посилання скаржника на річний термін позовної давності (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України), то в силу ч.3 ст.267 ЦК України, наслідки його спливу могли б бути застосовані судом лише у випадку, якщо сторона спору звернулась з відповідною заявою до винесення рішення судом. Однак, матеріали справи не містять заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

          Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання. У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги наступне: ступінь виконання зобов»язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ст.233 ГК України).

          Важке фінансове становище ТзОВ «Захід шина», на яке покликається скаржник, не визнається судовою колегією підставою для зменшення пені, оскільки утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об”єктивних обставин, які б унеможливили виконання договірних зобов”язань. Оскільки товариство здійснює господарську діяльність, зокрема, шляхом укладення договорів, за якими отримує продукцію, то повинно нести й обов”язки за цими угодами, а саме, вчасно розраховуватись відповідно до умов договору та чинного законодавства.

          Отже, судова колегія зазначає, що враховуючи невиконання зобов»язання відповідачем на момент подання позову, співвідношення розміру нарахованої пені із розміром основної заборгованості - відсутні підстави для зменшення розміру пені.

          Посилання скаржника на форс-мажорні обставини як на підставу для звільнення від відповідальності, вважаються судової колегією безпідставними, оскільки не підтверджені документально, зокрема, відповідачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу у підтвердження того, що отриманий від позивача товар був пошкоджений чи знищений внаслідок стихійного лиха.

          Пунктом 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст.ст. 625, 692 ЦК України, прийшла до висновку про обгрунтованість нарахування за неналежне виконання зобов»язання відповідачем 3%річних та інфляційних нарахувань, оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов»язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

          Однак, здійснивши перерахунок вищевказаних сум, судова колегія прийшла до висновку, що до стягнення підлягає 528648,86грн. індексу інфляції та 121986,95грн. 3% річних.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договором поставки, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення в частині стягнення 2826999,25грн. боргу, 528648,86грн. інфляційних втрат, 847 305,90грн. пені, 121 986,95грн. 3% річних, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В частині стягнення 42631,15грн. інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно нараховані.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

                                        П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західшина»задоволити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2010р. у справі №12/22 скасувати в частині стягнення 42631,15грн. інфляційних втрат. В цій частині - в позові відмовити.

          В зв»язку з цим п.2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

          «Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Західшина" (вул.В.Чорновола 157, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 32076479) 2 826 999 грн. 25коп. основного боргу, 528648,86грн інфляційних втрат , 847305грн. 90коп. пені, 121986грн. 95коп. 3% річних, 25 000 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НОКІАН ШИНА" (01032, м.Київ, вул. Жилянська, 75А, поштова адреса: вул.Мойсеєва, 70, с.Мартусівка Бориспільського району Київської області, код ЄДРПОУ 34453885)».

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути зтовариства з обмеженою відповідальністю "НОКІАН ШИНА" (01032, м.Київ, вул. Жилянська, 75А, поштова адреса: вул.Мойсеєва, 70, с.Мартусівка Бориспільського району Київської області, код ЄДРПОУ 34453885) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Західшина" (вул.В.Чорновола, 157, м.Івано-Франківськ , код ЄДРПОУ 32076479) 122,01грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Місцевому суду видати накази з врахуванням даної постанови.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя           Орищин Г.В.

          суддя           Галушко Н.А.

суддя           Краєвська М.В.