Постанова № 12047059, 28.07.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2010                                                                                           № 17/153

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився

від відповідача -Купрієнко Б.В. (дов. №2-6Д від 21.12.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.05.2010

у справі № 17/153 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Укренергоінвест"

до                                                   Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 7031,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укренергоінвест” (далі за текстом – ТОВ „Укренергоінвест”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі за текстом – ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України”, відповідач) про стягнення 7031,58 грн. за договором поставки нафтопродуктів №040/76-07 від 29.12.2006 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 р. у справі №17/153 позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укренергоінвест” 7031,58 грн., 102 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Дочірня компанія “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2010 р. у справі №17/153 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що на думку відповідача позивач, порушуючи умови Договору, не прийняв нафтопродукти в кількості, передбаченій Договором. Таким чином, недопоставка нафтопродуктів відбулась з вини покупця, оскільки згідно правил ІНКОТЕРМС-2000, поставка відбувається на умовах „франко-завод” – завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб.

28.07.2010 р. в судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не з’явився.

26.07.2010 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла телеграма від позивача, відповідно до якої останній просить відкласти розгляд апеляційної скарги, у зв’язку з неможливістю прибути в судове засідання уповноваженого представника.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового засідання. Крім того, колегія суддів зазначає про те, що позивачем у справі являється юридична особа (Товариство з обмеженою відповідальністю “Укргазвидобування”), а не конкретний представник, нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено ведення справи юридичних осіб в господарському суді через свого представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, також враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а відтак суд визнав за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.07.2010 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2010 р. у справі №17/153 – скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

29.12.2009 р. між Дочірньою компанією “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укренергоінвест”, як покупцем, був укладений договір поставки нафтопродуктів №040/76-07 (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити покупцю в 2007 році, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах даного Договору нафтопродукти.

Згідно пункту 3.1. Договору приймання-передача нафтопродуктів здійснюється на умовах франко-завод “Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти філії “Управління з переробки газу та газового конденсату” Дочірньої компанії “Укргазвидобування” після проведення попередньої оплати покупцем за обсяг нафтопродуктів, вказаний у доповненні.

Відповідно до пункту 3.6. даного Договору приймання-передача нафтопродуктів, поставлених постачальником покупцеві, оформляється щомісяця актами приймання-передачі (у разі відвантаження залізницею) або/та накладними (у разі відвантаження автотранспортом) до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі транспортних накладних постачальнику покупцем.

Згідно пункту 5.1. Договору покупець проводить 100% попередню оплату шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного Договору та Доповнення до нього по узгодженню з постачальником.

Відповідно до пункту 5.2. Договору остаточний розрахунок за нафтопродукти, отримані в звітному місяці, покупець проводить до 20 числа місяця, наступного за звітним на підставі актів приймання-передачі або/ накладних.

Пунктом 5.6. Договору встановлено, що у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену в доповненні до Договору на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти, що будуть відвантажені протягом терміну дії даного Договору.

Згідно пункту 10.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання та діє в частині поставки нафтопродуктів до 31.12.2007 р., в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За поставку нафтопродуктів позивач в рахунок попередньої оплати перерахував відповідачеві кошти на загальну суму 1593000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов Договору відповідач у 2007 році поставив, а позивач прийняв на підставі актів приймання–передачі від 31.01.2007 р., від 06.02.2007 р., від 28.02.2007 р., 11.03.2007р., 15.03.2007 р., 11.04.2007 р., 23.09.2007 р., від 31.12.2007 р. (належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи) нафтопродукти на загальну суму 1585968,38 грн., після чого залишилася сума попередньої оплати в розмірі 7031,62 грн.

19.01.2010 р. позивач рекомендованим листом надіслав відповідачеві лист №19/01-4, в якому просив повернути переплату за нафтопродукти за договором №040/76-07 від 29.12.2006 р. в сумі 7031,58 грн., що підтверджується фіскальним чеком про відправлення рекомендованого листа.

Відповідач залишив зазначений лист без відповіді.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день розгляду справи в суді першої інстанції відповідач попередню оплату в сумі 7031,58 грн. не повернув, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні Покупцеві, а Покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 7031,58 грн.

Посилання апелянта на те , що недопоставка нафтопродуктів відбулася не з вини відповідача, оскільки позивач самостійно та за власні кошти повинен забезпечити транспортування нафтопродуктів, колегія судів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Враховуючи те, що Договір в частині поставки нафтопродуктів діяв до 31.12.2007 р., колегія суддів вважає, що зобов’язання з поставки нафтопродуктів повинні бути виконані в строк до 31.12.2007 р.

Також слід зазначити, що відповідно до п.3.1 Договору приймання-передача нафтопродуктів здійснюється на умовах франко-завод “Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти філії “Управління з переробки газу та газового конденсату” Дочірньої компанії “Укргазвидобування” після проведення попередньої оплати покупцем за обсяг нафтопродуктів, вказаний у доповненні.

Покупець самостійно та за власні кошти забезпечує транспортування нафтопродуктів від місця приймання-передачі, зазначеного в п.3.1 даного договору, до місця призначення (п. 3.2 Договору).

Відповідно до ІНКОТЕРМС (в редакції 2000 р.), EXW, EX WORKS (... named place), ФРАНКО-ЗАВОД, термін “франко-завод” означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

При визначенні сторонами у договорі умови поставки EXW (франко-завод), продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором (ст. А.1.).

Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів (ст. А.4.).

Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього (ст. А.7.).

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтями А.4 і А.7/Б.7. (ст. Б.4.)

Будь-яких доказів на підтвердження виконання своїх зобов’язань з поставки товару на суму 7031,58 грн. за Договором поставки нафтопродуктів №040/76-07 від 29.12.2009 р. згідно статей А.4. і А.7. розділу “EXW” правил ІНКОТЕРМС відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Частина 2 ст.84 ГПК України визначає особливості змісту резолютивної частини рішення про задоволення позову. У цьому випадку резолютивна частина має містити, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню з зазначенням такої майнової вимоги, а саме: основна заборгованість за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойка, штраф, пеня, збитки тощо.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, однак судом помилково не зазначено в резолютивній частині рішення, що сума 7031,58 грн., яка підлягає стягненню з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” є сумою основного боргу, а тому резолютивна частина рішення суду підлягає зміні.

Судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2010 року у справі №17/153 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, рахунок 260052256 у ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 300863, код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укренергоінвест” (61050, м. Харків, вул. Чернишевська, 13, офіс 503, рахунок 26004961053050 у філії ЗАТ ПУМБ в місті Харкові, МФО 350385, код 30989346) 7031 (сім тисяч тридцять одна) грн. 58 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №17/153 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

03.08.10 (відправлено)