Рішення № 12046769, 19.10.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2010 р.Справа № 18/868-10

За позовом: Прокурора м. Чернівці в інтересах держави в особіЧернівецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону м.Чернівці

до Закритого акціонерного товариства "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" м.Шепетівка

про стягнення 14700 грн. основного боргу та 2225,13 грн. пені

Суддя                     Саврій В.А.

Представники сторін:

Від позивача: Савельєв С.П. - за довіреністю від 20.09.2010р. №584

Іванов С.В. - за довіреністю від 20.09.2010р. №584

Від відповідача: Парфенюк О.Ю. - за дорученням №648 від 20.09.10р.

З оголошенням перерви.

Суть спору: Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся з позовом до суду в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальній сумі 14700 грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору на постійне та обов'язкове обслуговування державним підприємством "Чернівецьким спеціальним воєнізованим аварійно-рятувальним загоном постійної готовності" ДСВГРС МНС України об'єктів та окремих територій від 14.08.2009р. №309.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.10р. було подано заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 14700 грн. основного боргу та 2225,13 грн. пені, яка судом прийнята.

Відповідач у відзиві на позов та повноважний представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. Посилається на п. 6.3 договору № 309 на постійне та обов'язкове обслуговування державним підприємством "Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності ДСВГРС МНС України об'єктів та окремих територій) від 14.08.2009р. "При відмові від послуг "Аварійно-рятувальної служби" "Об'єкт" повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону". Стверджує, що відповідачем було направлено на адресу позивача лист № 608 від 03.09.2009 року про відмову від послуг аварійно-рятувальної служби. Позивач на адресу відповідача направив лист в якому відмовився розірвати договір посилаючись на те , що п. 6.3. даного Договору слід розглядати контексті п. 6.2 Договору. Проте відповідач вважає, що в п. 6.2 Договору немає прямого посилання на п.6.3, а тому п. 6.3. потрібно розглядати як окремий пункт Договору. В обгрунтування своєї позиції посилається на до ч.3 ст. 651 ЦК України, в якій передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим".

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Проведеною прокуратурою м.Чернівці перевіркою встановлено, що між позивачем (Аварійно-рятувальна служба) та закритим акціонерним товариством "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" м.Шепетівка (Об'єкт) 14.08.09р. було укладено договір №309. Пунктом 1 договору передбачено, що предметом договору є організація та здійснення "Аварійно-рятувальною службою" аварійно-рятувального обслуговування "Об'єкта" з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на "Об'єкті" надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів - "Судилківське родовище гранітів" (Шепетівський район Хмельницької області) та підвищення рівня підготовленості "Об'єкта" до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п.3.12 договору відповідач зобов'язаний оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове обслуговування "Аварійно-рятувальною службою" "Об'єкта", у тому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

Вартість функціонування структурних підрозділів "Аварійно-рятувальної служби" у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення складає 36000грн. на рік. Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який додається і виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг з обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами. Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджуючих документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо). (п.4.1 договору).

Згідно п. 4.2 договору плата за обслуговування "Об'єкта" "Аварійно-рятувальною службою" здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.

Позивач, на виконання своїх договірних зобов’язань, надав послуги по аварійно-рятувальному обслуговуванню за вересень 2009р. - січень 2010р., що підтверджується актами виконання умов договору та виставленими рахунками від 30.09.09р. №309-09, від 31.10.09р. №309-10, від 30.11.09р. №309-11, від 31.12.09р. №309-12 від 31.12.09р., від 31.01.10р. №309-01 на суму 14700 грн. Відповідач умов договору належно не виконав, розрахунків за надані послуги вчасно та у повному обсязі не провів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги по аварійно-рятувальному обслуговуванню в сумі 14700 грн.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Пунктом 5.3 договору за порушення терміну оплати "Об'єкт" сплачує "Аварійно-рятувальній службі" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення платежу за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідності до даного пункту договору позивачем нараховано відповідачу 2225,13 грн. пені за період з 13.10.09р. по 20.09.10р..

В зв'язку з несплатою заборгованості в добровільному порядку, Позивач звернувся до суду із позовом, враховуючи уточнення позовних вимог, про стягнення з Відповідача 14700 грн. основного боргу за надання послуг по аварійно-рятувальному обслуговуванню за вересень 2009р. - січень 2010р., 2225,13 грн. пені за період з 13.10.09р. по 20.09.10р.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями ст.173 Господарського кодексу передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до п. 1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг по аварійно-рятувальному обслуговуванню за вересень 2009р. - січень 2010р. вчасно не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 14700 грн. Доказів, які б спростовували дане, суду не подано.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вирішуючи питання про стягнення пені судом враховується, що згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У договорі не зазначено, що пеня нараховується за весь період прострочення платежу. Отже правомірно нараховувати пеню починаючи з 13.10.09р. по 13.04.10р. Таким чином правомірно нарахованою сумою пені із врахуванням норм Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” є 993,61 грн.

Тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача неправильно нарахованої пені в сумі 1231,52 грн. належить відмовити за обставин викладених вище.

Позиція відповідача з приводу п.6.3 договору судом до уваги не приймається, оскільки пунктом 6.2 договору чітко вказано, що дія договору може бути припинена у разі виключення "Об'єкта" з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Враховуючи вищенаведене та приписи ст.33 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1,12, 33,34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора м. Чернівці в інтересах держави в особіЧернівецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону м.Чернівці до Закритого акціонерного товариства "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" м. Шепетівка про стягнення 14700 грн. основного боргу та 2225,13 грн. пені задоволити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" м.Шепетівка, вул. Гранітна, 89 (код 01373335) на користь Чернівецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону м.Чернівці, вул. М. Грушевського,1 (код 34026566) 14700 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот гривень) основного боргу, 993,61 грн. (дев'ятсот дев'яносто три гривні 61 коп.) пені.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" м.Шепетівка, вул. Гранітна, 89 (код 01373335) в дохід державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства на р/р 31112095700002 УДК м. Хмельницького, банк отримувача: ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, код ЗКПО 23565225 державне мито в сумі 156,94 грн. (сто п'ятдесят шість гривень 94 коп.) та в дохід державного бюджету на р/р 31211264700002, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, ЄДРПОУ 23565225, отримувач УДК м.Хмельницький, по коду бюджетної класифікації 22050003 218,83 грн. (двісті вісімнадцять гривень 83 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

                              Суддя                                                                      

Віддруковано: 5 примірників:1-до справи, 2-позивачу, 3-відповідачу, 4,5 - прокуратурі Хмельницької області та прокуратурі м.Чернівці