Рішення № 12046529, 11.10.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2010 р.Справа № 22/1620-10 За позовом: Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 9157,09 грн.

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивач: Ялівчук А.А. - представник за довіреністю № 15/09 від 11.01.2010 р.

відповідач: не з'явився

Суть спору: позивач звернувся із позовом до господарського суду яким просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.10.2009р. по 01.08.2010р. в сумі 8164,01 грн., 192,34 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції, 109,19 грн. - 3% річних, 691,55 грн. пені. Як на підставу позовних вимог посилається на укладений між ними договір на постачання теплової енергії від 24.04.08р. за №1923/668 та неналежне виконання його умов щодо своєчасної сплати за спожиту теплову енергію, рахунки №668 від 20.10.2009 р. на суму 175,65 грн., від 20.11.2009 р. на суму 1080,91 грн., від 17.12.2009 р. на суму 914,62 грн., від 20.01.2010 р. на суму 1985,14 грн., від 18.02.2010 р. на суму 2005,93 грн., від 19.03.2010 р. на суму 1205,63 грн., від 16.04.2010 р. на суму 596,58 грн.

Представником позивача в судове засідання подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 9120,45 грн. заборгованості, в т.ч. 8164,01грн. основного боргу, 654,91 грн. пені, 192,34 грн. інфляційних втрат, 109,19 3% річних.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювальні законом інтереси, вони господарським судом приймаються.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні, обґрунтовуючи наявними в матеріалах доказами. В доповненнях до позовної заяви позивач, посилаючись на рішення виконавчого комітету Хмельницької міської Ради №144 від 11.02.2009 р., вказує на коригування тарифу.

Відповідач в судове засідання не зявився, витребувані судом документи не подав, що у відповідності до ст. 75 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами. Ухвала про відкладення розгляду справи надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом та вручена останньому 30.09.2010 р., що підтверджується поштовим повідомленням.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1.

24.04.2008р. між міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" , м. Хмельницький та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Хмельницький був укладений Договір на постачання теплової енергії №1923/668, згідно з яким Позивач постачає Відповідачу теплову енергію у відповідності до умов укладеного договору.

Енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 договору).

Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в Додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності Споживача тощо (розділ 2 договору).

Споживач теплової енергії зобов'язується: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (розділ 3 договору).

Енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором, повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів (розділ 4 договору).

Розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється Споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (розділ 6 договору).

За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення (розділ 7 договорів).

Договір набуває чинності з 23.04.2008р. та діє до 23.04.2009р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (розділ 10 договору).

Договір підписано представниками сторін.

Заяв про припинення дії договору від 23.04.2008р. або зміни його умов у 2008-2010рр. не надходило.

Між сторонами було підписано додаток 1 до договору від 23.04.2008р. за №1923/668, яким сторони погодили загальну площу опалення 108,4 м 2 та тариф 258,32 грн.

Сторонами також було підписано додаток 3 до договору від 23.04.2008р. за №1923/668, яким сторони погодили умови припинення подачі теплової енергії.

Рішеннями виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 144 від 11.02.2009 р. відкориговано тарифи на послуги з централізованого опалення та підігріву води. Позивачем (МКП "Хмельницьктеплокомуненерго") надано в матеріали справи рахунок №668 від 20.02.2009 р., в якому останній повідомляє відповідача про нові тарифи на зазначені вище послуги.

Щомісячно відповідачу направлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів. Зокрема, позивачем (міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго") виставлено рахунки: №668 від 20.10.2009 р. на суму 175,65 грн., від 20.11.2009 р. на суму 1080,91 грн., від 17.12.2009 р. на суму 914,62 грн., від 20.01.2010 р. на суму 1985,14 грн. (донарахування за січень 2010 р. в сумі 199,55 грн.), від 18.02.2010 р. на суму 2005,93 грн., від 19.03.2010 р. на суму 1205,63 грн., від 16.04.2010 р. на суму 596,58 грн. Всього на загальну суму 8164,01 грн.

Згідно витягу з журналу вручення рахунків, останні вручались відповідачу.

Оскільки відповідач суму заборгованості в розмірі 8164,01грн. в добровільному порядку не погасив, позивач нарахував відповідачу 109,19рн. - 3% річних, 192,34 - інфляційних, 654,91 грн. - пені.

В матеріалах справи відсутні докази про погашення заборгованості в добровільному порядку, тому позивач звернувся з позовом про примусове її стягнення.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено приписами ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Судом враховується, що згідно п.1 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.04р. плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно з п.п.1,2,7 ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Проаналізувавши умови укладеного між Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" та відповідачем договору на відпуск теплової енергії №1923/668 від 23.04.2008р., суд приходить до висновку, що він має ознаки договору постачання енергетичними ресурсами.

Факт наявності основної заборгованості в сумі 8164,01грн. підтверджено наявними у справі матеріалами, а саме: договором, додатками №№ 1, 3 до договору від 23.04.08 № 1923/668, рахунками : №668 від 20.10.2009 р. на суму 175,65 грн., від 20.11.2009 р. на суму 1080,91 грн., від 17.12.2009 р. на суму 914,62 грн., від 20.01.2010 р. на суму 1985,14 грн., від 18.02.2010 р. на суму 2005,93 грн., від 19.03.2010 р. на суму 1205,63 грн., від 16.04.2010 р. на суму 596,58 грн. тощо.

Відповідачем доказів погашення заборгованості не надано.

Згідно ст.230 ГК України передбачає обовязок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобовязання. Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, сторонами в договорі на постачання електричної енергії передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення (розділ 7 договорів).

З'ясуванням матеріалів справи, судом встановлено, що відповідач прострочив оплату використаної теплової енергії.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Через несвоєчасне виконання зобовязань позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за порушення термінів проведення розрахунків в сумі 654,91 грн., а саме:

за період :10.12.2009-08.06.2010на суму 1080,91грн.в сумі 109,28грн.

за період :08.06.2010-10.06.2010 на суму 1080,91грн.в сумі 1,13грн.

за період :10.01.2010-08.06.2010 на суму 914,62грн.в сумі 76,54грн.

за період :08.06.2010-08.07.2010на суму 914,62грн.в сумі 13,81грн.

за період :08.07.2010-10.07.2010на суму 914,62грн.в сумі 0,85грн.

за період :10.02.2010-08.06.2010 на суму 2184,69грн.в сумі 144,79грн.

за період :08.06.2010-08.07.2010 на суму 2184,69грн.в сумі 32,98грн.

за період :08.07.2010-01.08.2010на суму 2184,69грн.в сумі 24,42грн.

за період :10.03.2010-08.06.2010на суму 2005,93грн.в сумі 101,40грн.

за період :08.06.2010-08.07.2010на суму 2005,93грн.в сумі 30,28грн.

за період :08.07.2010-01.08.2010на суму 2005,93грн.в сумі 22,42грн.

за період :10.04.2010-08.06.2010на суму 1205,63грн.в сумі 39,95грн.

за період :08.06.2010-08.07.2010на суму 1205,63грн.в сумі 18,20грн.

за період :08.07.2010-01.08.2010на суму 1205,63грн.в сумі 13,48грн.

за період :10.05.2010-08.06.2010на суму 596,58грн.в сумі 9,72грн.

за період :08.06.2010-08.07.2010на суму 596,58грн.в сумі 9,01грн.

за період :08.07.2010-01.08.2010на суму 596,58грн.в сумі 6,67грн.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивач також правомірно нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 192,34 грн., які підлягають стягненню із відповідача, а саме:

за листопад 2009р.на суму 175,65грн.за індексом інфляції101,1в сумі 1,93грн.,

загрудень 2009р.на суму 1256,56грн.за індексом інфляції 100,9в сумі 11,31грн.,

засічень 2010р.на суму 2171,18грн.за індексом інфляції 101,8в сумі 39,08грн.,

залютий 2010р.на суму 4355,87грн.за індексом інфляції 101,9в сумі 82,76грн.,

заберезень 2010р.на суму 6361,80грн.за індексом інфляції 100,9в сумі 57,26грн.

Крім цього, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 109,19 грн., які підлягають стягненню із відповідача, а саме:

за період :10.11.2009-01.08.2010на суму 175,65грн.в сумі3,81грн.,

за період : 10.12.2009-01.08.2010на суму 1080,91грн.в сумі20,79грн.,

за період : 10.01.2010-01.08.2010на суму 914,62грн.в сумі15,19грн.,

за період : 10.02.2010-01.08.2010на суму 2184,69грн.в сумі30,71грн.,

за період : 10.03.2010-01.08.2010на суму 2005,93грн.в сумі23,58грн.,

за період : 10.04.2010-01.08.2010на суму 1205,63грн.в сумі11,10грн.,

за період : 10.05.2010-01.08.2010на суму 596,58грн.в сумі4,02грн.,

які також підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 35 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача станом на час вирішення справи існує заборгованість: 9120,45 грн., з яких: з яких 8164,01 грн., 192,34 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції, 109,19 грн. - 3% річних, 654,91 грн. пені. Отже, позовні вимоги відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 9120,45 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, Пересипкіна, 5, код 03356571) 8164,01 грн. (вісім тисяч сто шістдесят чотири гривні 01 коп.) основного боргу, 192,34 грн. ( сто девяносто дві гривні 34 коп.) - інфляційних втрат, 109,19 грн. (сто девять гривень 19 коп.) - 3% річних, 654,91грн. (шістсот п'ятдесят чотири гривні 91коп.) пені, 102,00 грн. ( сто дві гривні 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу. Секретар судового засідання. Свіжа О.О.