Рішення № 12046383, 11.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р. Справа № 67/84-10

вх. № 7778/6-67

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ващека О.В. за довіреністю від 10.09.2010 р.,

відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Миронівське", м. Миронівка, Київська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Чугуїв, Харківська область

про стягнення 55000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Миронівське" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу основних засобів № 16/7-08-01 від 16.07.2008 р. в розмірі 55000,00 грн. - суми боргу, а також витрат по оплаті державного мита у розмірі 550,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ВАТ "Миронівське" (позивачем) та ФОП ОСОБА_2 (відповідачем) 16.07.2008 р. був укладений договір купівлі-продажу основних засобів № 16/7-08-01 на загальну суму 65000,00 грн., відповідно до умов якого позивач повинен передати відповідачу майно визначене в договорі, а відповідач оплатити це майно в розмірах та строках згідно графіку оплати переданого майна. Позивач свої зобов"язання за вказаним договором виконав у повному обсязі та передав майно відповідачу на загальну суму 65000,00 грн., проте відповідач частково розрахувався за вказане майно в сумі 10000,00 грн., з урахуванням чого утворилася заборгованість в розмірі 55000,00 грн., яка до цього часу відповідачем не сплачена.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2010 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 вересня 2010 року о 14:30 годині.

21.09.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав заяву (вх. № 19481), в якій просив суд долучити до матеріалів справи наступні документи: належним чином посвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи стосовно позивача; належним чином посвідчену копію довідки з ЄДРПОУ станом на 27.04.2006 р. стосовно позивача; витяг із протоколу загальних зборів від 07.03.2007 р.; належним чином посвідчену копію акту № 1 здачі-приймання основних засобів; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.09.2010 р. стосовно відповідача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.09.2010 р. стосовно позивача; платіжне доручення № 234 від 14.09.2010 р.; довідку від 14.09.2010 р. про відкриті поточні рахунки стосовно позивача; належним чином посвідчену копію листа № 153 від 14.09.2010 р.; належним чином посвідчені копії опису, квитанції, акту звірки взаєморозрахунків від 14.09.2010 р., виписки банку, оригінали актів звірки взаєморозрахунків від 14.09.2010 р.

Суд прийняв дані документи та долучив їх до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 21.09.2010 р. наполягав на заявлених позовних вимогах та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.09.2010 р. не з"явився, витребуваних попередньою ухвалою суду від 02.09.2010 р. документів не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102207115257.

Ухвалою суду від 21.09.2010 р. розгляд справи було відкладено на 11.10.2010 р. о 14:30 годині.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2010 р. наполягає на заявлених позовних вимогах, просить суд задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу основних засобів № 16/7-08-01 від 16.07.2008 р. в розмірі 55000,00 грн. - суми боргу, а також витрат по оплаті державного мита у розмірі 550,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання 11.10.2010 р. не з"явився, витребуваних попередньою ухвалою суду від 02.09.2010 р. документів не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Ухвалами суду від 02.09.2010 р. та від 21.09.2010 р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого відповідачу для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З"ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

16.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Миронівське" (позивач по справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач по справі) був укладений договір купівлі-продажу основних засобів № 16/7-08-01, у відповідності до п. 1. якого продаж основних засобів (надалі майно). Найменування: згідно з актом здачі-приймання.

Відповідно до п. 1.1. договору стан майна, що продається, на момент продажу: придатний для експлуатації.

Згідно п. 3.1. договору майно, що продається; вважається переданим покупцю (відповідачу) з моменту акту приймання-передачі, що продається.

Відповідно до п. 3.2. договору майно, що продається, повинно бути передано продавцем (позивачем) та прийнято покупцем (відповідачем) у власність протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання даного договору.

Згідно п. 3.4. договору перехід права власності на майно відбувається поступово у відповідності з графіком оплати переданого майна, наведеним в п. 4.2. договору.

Відповідно до п. 4.1. договору загальна вартість майна, що продається, згідно дійсного договору, складає 65000,00 грн. з врахуванням ПДВ-20% 10833,33 гривні.

Згідно п. 6.1. договору за порушення будь-якою стороною умов даного договору така сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Позивач свої зобов”язання за договором купівлі-продажу основних засобів № 16/7-08-01 від 16.07.2008 р. виконав у повному обсязі з додержанням вимог договору та передав відповідачу майно на загальну суму 65000,00 грн., що підтверджується актом № 1 здачі-приймання основних засобів, який знаходиться в матеріалах справи (а.с. 28).

Однак, відповідач в порушення умов вказаного договору частково розрахувався з позивачем за отримане майно в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 30.12.008 р. (а.с. 38), у зв"язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 55000,00 грн., яка підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ВАТ "Миронівське" та ФОП ОСОБА_2 (а.с. 39).

Крім того, 29.08.2009 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою оплатити заборгованість за договором купівлі-продажу основних засобів № 16/7-08-01 від 16.07.2008 р. в сумі 55000,00 грн., яка була отримана відповідачем 03.09.2009 р., про що свідчить підпис відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за вказаним договором купілі-продажу основних засобів, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 55000,00 грн. правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 546, 629, 655, Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (63501, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Миронівське" (08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Леніна, 138 Р, код ЄДРПОУ 00385891, п/р № 26002678127645 в КРД Райффайзен Банк Аваль, м. Київ, МФО 322904) 55000,00 грн. - основного боргу, 550,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повне рішення по справі № 67/84-10 складено та підписано 18 жовтня 2010 року.