Рішення № 12046363, 28.10.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2010 р.Справа № 17/81-1672

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув справу

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Надія", с. Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області

до відповідача: Приватного підприємства "Лотос-Шумськ", с. Потуторів Шумського району Тернопільської області

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання сторін.

Позивач - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Надія", с. Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, звернувся до господарського суду Тернопільської області 07.10.2010р. (згідно штампу пошти на конверті) з позовом до Приватного підприємства "Лотос-Шумськ", с. Потуторів Шумського району Тернопільської області, про стягнення 42500,00 грн. заборгованості за поставлений згідно накладної № 328 від 03.06.2008р. товар (насіння кукурудзи).

Позов обґрунтовується копією накладної № 328 від 03.06.2008р.; копією довіреності серії ЯПА №479556 від 02.06.2008р.; копією податкової накладної №20 від 02.06.08р.; копіями претензій від 04.10.2010р. та 31.03.2010р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 14.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 28.10.2010р.

Позивач в судове засідання не забезпечив явку свого представника з належно оформленими повноваженнями на право представництва інтересів юридичної особи в суді. Разом з тим, від позивача надійшли витребувані судом згідно ухвали від 14.10.2010р. додаткові документи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, клопотань про відкладення судового засідання не заявив.

За таких обставин справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №162804 від 07.06.2010р., а саме: с. Потуторів Шумського району Тернопільської області, відтак, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 64 ГПК України, п. 26.4.71 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. „Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого господарського суду України”, п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" господарський суд вважає, що процесуальні документи вручені відповідачу, а тому справа розглядається за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

За змістом ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як випливає з матеріалів справи, Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Надія" згідно усної домовленості, по накладній № 328 від 03.06.2008р. передано, а відповідачем у справі через свого представника Муляр С.М., який діяв на підставі довіреності на отримання ТМЦ серії ЯПА №479556 від 02.06.2008р., прийнято у власність товар – насіння кукурудзи (5 тонн), на суму 42500,00 грн. (з ПДВ). Факт отримання Товару підтверджується підписом відповідача в графі накладної про отримання, довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯПА №479556 від 02.06.2008р., податковою накладною №20 від 02.06.08р. та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.

Отже, за даних обставин суд вважає, що між сторонами у справі виникло господарське зобов’язання, в силу якого за ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивач стверджує, що Приватним підприємством "Лотос-Шумськ", с. Потуторів Шумського району Тернопільської області, порушено господарське зобов’язання в частині проведення оплати вартості отриманого ним товару, внаслідок чого станом на 04.10.2010р. (дата оформлення позовної заяви) борг відповідача не сплачений і складає 42500,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як випливає з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання виконав належним чином, факт передачі товару підтверджується документально, зокрема накладною № 328 від 03.06.2008р., довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯПА №479556 від 02.06.2008р., податковою накладною №20 від 02.06.08р. тОднак, суд враховує, що оскільки між сторонами не було встановлено строку виконання зобов’язання по оплаті товару, тому слід керуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Надіслана 31.03.2010р. на адресу відповідача претензія від 31.03.2010р. з вимогою погасити борг за отримане згідно накладної № 328 від 03.06.2008р. (5 тонн) насіння кукурудзи в розмірі 42500,00 грн., залишена Приватним підприємством "Лотос-Шумськ" без відповіді та задоволення. Також, відповідач залишив поза увагою повторно надіслану на його адресу претензію від 04.10.2010р.

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Станом на день прийняття судом рішення відповідач не погасив заборгованість в розмірі 42500,00 грн. та не надав суду жодних документів, які б спростовували суму заявленого до стягнення боргу чи підтверджували б його сплату.

У зв’язку з наведеним, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 42500,00 грн. боргу за поставлений згідно накладної товар.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовані, підтверджені документально та неспростовані відповідачем у встановленому законом порядку в заявленій сумі.

В силу вимог ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 11, 15, 16, 205, 509, 525-526, 530, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 811, 82, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лотос-Шумськ", с. Потуторів Шумського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 34043141, –42500,00 грн. основного боргу та 661,00 грн. судових витрат на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Надія", с. Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, ідентифікаційний код 30626940.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „01” листопада 2010 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя