Рішення № 12045971, 18.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.10                                                                                           Справа№ 7/168

за позовом приватне підприємство «Яворівміськбуд»

до відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Доната»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 125706,33грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Крупенко О.В. довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Приватне підприємство «Яворівмісьбуд»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Доната»про стягнення заборгованості; ціна позову 125706,33грн., в тому числі 78232грн. основного боргу, 6133,35грн. 3% річних за невиконання зобов’язання; 24871,70грн. інфляційних нарахувань, 16469,28грн. пені.

Відповідно до позовної заяви, між Сторонами укладено договір підряду, за яким Позивачем виконано роботи. Проте, внаслідок неповного розрахунку за виконані роботи, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором підряду №03/2008 від 11.08.2008р., розрахунком заборгованості, додатковою угодою №1 до договору підряду, претензією №2 від 14.07.2009р. та повідомленнями про вручення поштових відправлень, актом №1 приймання виконаних робіт за серпень 2008р., актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008р., виписками з банківського рахунку Позивача, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, поштовою квитанцією про відправлення кореспонденції Відповідачу, ст.ст.1, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 198, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/168 від 20.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 20хв. 04.10.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/168 від 04.10.2010р.

Представнику Позивача оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/168 від 20.09.2010р. та від 04.10.2010р., які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю, подав копію довіреності на право здійснення представництва, та довідки про включення Позивача в та Відповідача в ЄДРПОУ.

Представник Відповідача в судові засідання жодного разу не з’явився, явка визнавалась обов’язковою; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Конверт з ухвалою господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі №7/168 від 20.09.2010р., надісланий Відповідачу за адресою 79038, м.Львів, вул..Пасічна, 93, повернувся із зазначенням причини повернення – за закінченням терміну зберігання.

На вимогу суду Позивачем надано довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ, відповідно до якої, місцезнаходженням Відповідача є 79038, м.Львів, вул..Пасічна, 43.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 78232грн. основного боргу.

11.03.2008р. між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник) укладено договір підряду №03/2008 (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Замовник передає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по реконструкції аптеки в м.Новояворівськ по вул.50-ти річчя УПА, 1.

01.08.2008р. між Сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору (далі –Додаткова угода).

Відповідно до п.2.2 Договору, початок виконання робіт –березень і закінчення робіт –травень 2008р. Згідно Додаткової угоди, початок виконання робіт –травень, і закінчення робіт –серпень 2008р.

Згідно п.3.1 Договору, вартість робіт визначається договірною ціною на основі погодженої кошторисної документації; договірна ціна динамічна і становить 312192грн. Відповідно до Додаткової угоди, вартість робіт визначається договірною ціною на основі погодженої кошторисної документації; договірна ціна динамічна і становить 422882грн.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору, для закупівлі матеріалів Замовник перераховує Підряднику аванс в сумі 124877 грн. (40% від загальної вартості робіт) до початку ведення робіт; оплата виконаних робіт проводиться Замовником Підряднику у п’ятиденний термін від дня підписання актів про виконання робіт по формі КБ-2в та довідки форми КБ-3.

Згідно п.7.2 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008р.; щодо розрахунку за виконані роботи –до виконання взятих на себе зобов’язань за даним Договором.

Договір та Додаткову угоду підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до акту №1 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008р., Позивачем виконано згідно Договору підрядних робіт на суму 164504грн. Акт виконаних робіт за травень 2008р. підписано та скріплено відбитками печаток Сторін 23.06.2008р. Згідно акту №1 виконаних підрядних робіт за серпень 2008р., Позивачем згідно Договору виконано підрядних робіт на суму 258378грн. Акт виконаних робіт за серпень 2008р. підписано та скріплено відбитками печаток Сторін 26.08.2009р. Обидва акти складено за типовою формою №КБ-2в, затвердженою Наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури №237/5 від 21.06.2002р., чинного на момент складання документу.

Крім того, Сторонами підписано та скріплено відбитками печаток довідки про вартість виконаних підрядних робіт згідно Договору за травень та серпень 2008р., з яких: довідка про вартість за травень 2008р. підписана 23.06.2008р.; довідка за серпень 2008р. –26.08.2008р. Обидві довідки складені за типовою формою №КБ-3, затвердженою Наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури №237/5 від 21.06.2002р., чинного на момент складання документу.

Загальна вартість виконаних Позивачем підрядних робіт за Договором, відповідно до зазначених вище актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, становить 422882грн.

Відповідно до доводів позовної заяви, Відповідачем проведено часткову оплату за виконані підрядні роботи згідно Договору на загальну суму 344650грн. Проте, згідно наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку Позивача, Відповідачем проведено часткову оплату за Договором в розмірі 336150грн.

Відповідно, борг Відповідача перед Позивачем за виконані підрядні роботи по Договору становить 86732грн.

З даного приводу, враховуючи те, що згідно матеріалів справи борг Відповідача перед Позивачем є більшим, аніж заявлено Позивачем позовні вимоги у позовній заяві суд зазначає, що, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

15.07.2010р. Відповідачем отримано претензію Позивача №2 від 14.07.2009р. з вимогою оплати, в тому числі, основний борг. Підтвердженням отримання Відповідачем претензії №2 є повідомлення про вручення поштових відправлень №62055 від 15.07.2009р. в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не представлено доказів надання Відповідачем відповіді на зазначену претензію.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів повного чи часткового погашення боргу в розмірі 78232грн., враховуючи також відсутність відповідного клопотання Позивача про вихід за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 78232грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 16469,28грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, проведений згідно розрахованих сум боргу за відповідні періоди, кількості днів прострочення та величин подвійної облікової ставки НБУ.

Як зазначалось вище у мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору, для закупівлі матеріалів Замовник перераховує Підряднику аванс в сумі 124877 грн. (40% від загальної вартості робіт) до початку ведення робіт; оплата виконаних робіт проводиться Замовником Підряднику у п’ятиденний термін від дня підписання актів про виконання робіт по формі КБ-2в та довідки форми КБ-3.

Відповідно до п.6.3 Договору, у випадку порушення Замовником терміну платежів, передбачених розділом 4 даного Договору, Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на час нарахування пені за кожний день прострочення платежів, але не більше суми протермінованого платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національного Банку України від 21.04.2008 р. N107, розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008р. становив 12,0000%; згідно Листа НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395, розмір облікової ставки НБУ з 16.02.2009р. становив 12,0000%.

Перевіривши правильність проведеного Позивачем розрахунку пені, з врахуванням наявних в матеріалах справи даних виписок з банківського рахунку Позивача, суд зазначає, що розмір пені становить 17497,96грн., тобто більшим, аніж заявлено в позовних вимогах Позивача, та в наведеному розрахунку. Проте, з даного приводу суд зазначає, що за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.6.3 Договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в розмірі 16469,28грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 6133,35грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 24871,70грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в позовній заяві надає розрахунки 3% річних за невиконання зобов’язання, та інфляційних нарахувань, вихідними даними для яких є суми боргу станом на відповідні періоди, індекси інфляції за відповідні місяці, та періоди прострочення; розрахунки виконані станом на 31.08.2010р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених Позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, з врахуванням наявних в матеріалах справи даних виписок з банківського рахунку Позивача, суд зазначає, що розмір 3% річних становить 6652,14грн., тобто більшим, аніж заявлено в позовних вимогах Позивача та в наведеному розрахунку; розмір інфляційних нарахувань є також більшим, аніж заявлено в позовних вимогах Позивача, та в наведеному розрахунку. Проте, з даного приводу суд зазначає, що за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 6133,35грн. 3% річних та 24871,70грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Представником Позивача в судовому засіданні подано клопотання про повернення надлишково сплаченого державного мита.

З даного приводу суд зазначає, що Позивачем у позовній заяві вказано ціну позову –125706,33грн.

Проте, відповідно до платіжного доручення №262 від 14.05.2010р., Позивачем сплачено 1752,82грн. державного мита.

Відповідно до ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку та в розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно п.п.А п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, ставки державного мита встановлюються в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно, при поданні даної позовної заяви до господарського суду Львівської області Позивачем внесено державне мито в більшому розмірі, аніж передбачено законодавством.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність частково повернення, а саме –в розмірі 495,76грн., внесеного державного мита.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18.10.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.10.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 46, 47, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 612, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Даната»(79038, м.Львів, вул.Пасічна, 43, ідентифікаційний код 22402555) на користь приватного підприємства «Яворівміськбуд»(81000, Львівська обл., Яворівський р.-н, м.Яворів, вул.Шашкевича, 15А, ідентифікаційний код 34107173) 78232грн. основного боргу, 16469,28грн. пені, 6133,35грн. 3% річних, 24871,70грн. інфляційних нарахувань, 1257,06грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати довідку про повернення приватному підприємству «Яворівміськбуд»(81000, Львівська обл., Яворівський р.-н, м.Яворів, вул.Шашкевича, 15А, ідентифікаційний код 34107173) 495,76грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя