Рішення № 120458633, 17.07.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6581/24

провадження № 2/753/5253/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2024 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява АТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банку" з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі зазначеної анкети-заяви відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору, у неї утворилася заборгованість, яка станом на 17 березня 2024 року складає 54 271, 69 грн, з яких: 41 076, 72 грн. - заборгованість за кредитом, 13 194, 97 грн. - заборгованість за відсотками. Наразі позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2024 року цивільну справу № 753/6581/24 передано судді Шаповаловій К.В.

17 квітня 2024 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 18 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками двічі направлялисяся відповідачу на адресу її місця реєстрації: АДРЕСА_1 , проте поверталися до суду без вручення адресату, з відмітками "кінець терміну зберігання".

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористалася своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

15 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» укладено кредитний договір № б/н шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно з яким було встановлено кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою 44,4% річних. Відповідач підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у заяві (а.с.8).

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона ознайомлена та згодна з умовами вказаного договору, а примірник договору згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www/a-bank.com.ua.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав: копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», підписаної відповідачем; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк»; розрахунок заборгованості за договором №б/н від 15 вересня 2020 року станом на 17 березня 2024 року, виписку по картці відповідача, довідки за картами і кредитними лімітами, копію паспорту спроживчого кредиту.

Наведене свідчить, що 15 вересня 2020 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено саме кредитний договір.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг обслуговування клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених договором.

З пункту 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг обслуговування кредитної картки вбачається, що у разі невиконання зобов`язань за договором клієнт зобов`язаний на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафта), оплати винагороди банку.

Внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 17 березня 2024 року 54 271,69 грн, з яких:

41076, 72 грн- заборгованість за кредитом;

13 194, 97 грн - заборгованість по відсоткам.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 цього Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що договір сторонами укладено в письмовій формі, в якому зазначено розмір та умови надання кредиту.

Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме відкрив відповідачу рахунок № НОМЕР_1 , видав кредитну картку НОМЕР_2 строком до червня 2027 року, про що свідчить відповідна довідка (а.с.14).

Відповідно до довідки за лімітами 15 вересня 2020 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт 1000,00 грн, який того ж дня був збільшений до 41100,00 грн.

Відповідачем відзив на позов поданий не був, будь-яких заперечень щодо укладення договору з банком, а також стосовно розміру заборгованості суду надано не було.

Отже, судом встановлено, що станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи умови договору відповідачем не виконуються, кредит не повертається.

Відповідач не спростував доводів позивача щодо отримання кредитної картки та користування нею, крім того, з виписки по картці та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувалася карткою для власних потреб та частково погашала заборгованість.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає доведеними факт отримання відповідачем кредитних коштів у позивача, користування вказаними коштами та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 41 076, 72 грн.

Крім того, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 13 194, 97 грн.

В обґрунтування вказаних вимог в цій частині, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 вересня 2020 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк" як невід`ємної частини спірного договору.

Дійсно, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк", що розміщені на сайті https://a-bank.com/ua/terms та наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначає, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, розмір комісії, відповідальність сторін.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла ОСОБА_2 та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цьому документів, що доданий банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду зазначила: оскільки підписана лише заява-анкета, яка не містить детальних умов договору, а правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною третьою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, банк нараховував відсотки за користування кредитними коштами, проте розмір відсотків не був узгоджений сторонами та позивачем до справи не долучено жодних доказів обізнаності відповідача про застосування якого саме розміру відсотків, у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів, домовились сторони.

Чинним законодавством на позивача покладено обов`язок довести погодження між ним та позичальником усіх умов договору, і відповідно, виникнення у нього права на нарахування на підставі цих умов заборгованості.

Факт використання кредитних коштів, часткове погашення заборгованості не свідчать про те, що ідповідач погодився на нарахування відсотків, у порядку, який передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг, та на якому наполягав позивач у позовній заяві.

03 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 342/180/17, в якій зробила висновок про те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг надає кредитору можливість додавати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. А, отже, для того, щоб Умови та правила банку були застосовані необхідно, щоб вони містили підпис позичальника.

На час розгляду апеляційним судом даної справи не існує інших судових рішень Великої Палати Верховного Суду, в яких було б відступлено від зазначеної правової позиції.

Крім того, аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.

Щодо долученого до позову паспорту споживчого кредиту, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що 15 вересня 2020 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту шляхом накладення простого електронного підпису шляхом підтвердження дзвінком 15 вересня 2020 року о 14:17 год з номера телефону НОМЕР_3 у відповідності з умовами та прапвилами надання банківських послуг.

Вбачається, що у паспорті спождивчого кредиту зазначена інформація про 3 картки "Універсальна", "Універсальна Gold, "Зелена": сума ліміту, строк кредитування, мета кредиту, база процентна ставка, реальна процентна ставка, періодичність внесення платежів, процентна ставка за неналежне виконаня умов договору, тощо.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

У наданому до позовної заяви паспорті споживчого кредиту від 15 вересня 2020 року містяться тарифи щодо трьох продуктів - «Універсальна», «Універсальна Gold», "Зелена", які передбачають різні відсоткові ставки для таких карт.

Однак, позивачем не надано доказів того, яку саме картку отримав відповідач із даного переліку.

При цьому, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Таким чином, наданий позивачем паспорт споживчого кредиту не є належним доказом на підтвердження вимог про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитними коштами.

Суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на те, що позивачем не підтверджено належними доказами можливість нарахування відсотків за користування кредитом, у розмірі, зазначеному в розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 41 076, 72 грн, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позовних вимог покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а отже, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені в розмірі 41 076, 72 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2291, 80 грн.

Керуючись статтями 11, 509, 526,530, 536,549,610,625,651,1049,1050,1054, 1055 ЦК України, ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за договором від 15 вересня 2020 року № б/н станом на 17 березня 2024 року у розмірі 41 076, 72 грн та судовий збір у розмірі 2291, 80 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк", ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: К.В.Шаповалова