Рішення № 12045797, 15.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.09                                                                                           Справа№ 6/116

За позовом: Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації “Укрреставрація”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма “Леополіс Ампір”, м.Львів

про: стягнення 41889грн. 47коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Бичек В.А.

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Українською спеціальною науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничою корпорацією “Укрреставрація” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма “Леополіс Ампір” про стягнення 40540грн. 71коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 1348грн. 77коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 20.05.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.06.2009р. За клопотаннями представників сторін, ухвалою суду від 18.06.2009р. розгляд справи відкладено на 09.07.2009р. Ухвалою суду від 09.07.2009р. розгляд справи відкладено на 15.09.2009р.

В судовому засіданні 15.09.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, письмового пояснення на позов не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. В судовому засіданні 09.07.2009р. представник відповідача проти позовних вимог заперечив, покликаючись на те, що ним 30.11.2007р. вручено позивачеві листа від 29.11.2007р. №151 яким просить за рахунок кредиторської заборгованості позивача погасити заборгованість відповідача перед корпорацією “Укрреставрація” на суму 30000грн. 00коп. Також відповідач у вказаному листі просить позивача у тексті платіжного доручення вказати “повернення позики”, а також відправити на його адресу факсом платіжне доручення. Також представником відповідача долучено до матеріалів справи копію рішення господарського суду м.Києва від 30.09.2008р. у справі № 11/30 та копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2008р. у справі № 11/30 , якою залишено без змін рішення господарського суду м.Києва.

Господарському суду пред`явлено достатньо матеріалів, що дає можливість відповідно до ст.75 ГПК України розглянути позов при відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 22.08.2007р. між Українською спеціальною науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничою корпорацією “Укрреставрація” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма “Леополіс Ампір” договору б/н про надання безпроцентної цільової позики позивачем платіжним дорученням №756 від 23.08.2007р. перераховано відповідачу 30000грн. 00коп.

Відповідно до п.4.1. договору від 23.08.2007р. строк надання позичальнику становить з моменту підписання даної угоди два місяці.

п.1.2. договору передбачено, що безпроцентна цільова позика надається відповідачу у його оперативне управління без передачі права власності для використання в господарській діяльності, з вимогою повернення всієї суми в терміни, вказані в п.6.1.

п.1.6.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до 23.10.2007р.

Тобто, сторони передбачили, що строк повернення позики - 23.10.2007р.

Однак, відповідач своїх зобов”язань належним чином не виконав, отриману позику станом на час звернення з позовом до суду не повернув.

При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторонам (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ( п.1.ч.1. ст. 1049 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.                    Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

12.02.2009р. позивачем надіслано відповідачу претензію №37 від 11.02.2009р. з вимогою погасити заборгованість. Однак, відповідачем заборгованість за договором не сплачена.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 10540грн. 71коп. інфляційних втрат та 1348грн. 77коп. 3 % річних за період з 24.10.2007р. по 23.04.2009р. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не подано суду належних доказів прийняття листа від 29.11.2007р. №151 та зарахування позивачем вказаної суми, як оплати відповідно до договору №756 від 23.08.2007р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об”єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не подано належних доказів які стростовують позовні вимоги та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.11,509,525,526,530,625,1046,1049 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича будівельна реставраційна фірма “Леополіс Ампір”, м.Львів, вул.В.Великого, 33 (ідентифікаційний код 13809418) на користь Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничою корпорацією “Укрреставрація”, м.Київ, Контрактова площа,4 (ідентифікаційний код 14358969) 30000грн. 00коп. основного боргу, 10540грн. 71коп. інфляційних втрат, 1348грн. 71коп. 3 % річних, 418грн. 90коп. витрат по сплаті державного мита та 312грн. 50коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя