Рішення № 12045344, 01.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2010 р. Справа № 22/137-10

За позовом державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню підприємств харчової промисловості», м. Київ

до відкритого акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона №241», Київська обл., м. Бориспіль

про стягнення 19247,52 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники :

Позивача – Берестовський Л.П., довіреність №29/01-105 від 24 червня 2010 року,

Відповідача –не з'явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось державне підприємство «Український державний інститут по проектуванню підприємств харчової промисловості»(далі –Позивач) до відкритого акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона №241»(далі –Відповідач) про стягнення 19247,52 грн., що складає 18562,00 грн. основного боргу та 685,52 грн. пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на неналежне невиконання Відповідачем умов Договору № 5764/230 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 18 листопада 2009 року (далі –Договір) щодо строків та порядку оплати виконаних робіт за Договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12 липня 2010 року порушено провадження у справі № 22/137-10 та призначено її до розгляду на 11 серпня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11 серпня 2010 року у зв’язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 01 вересня 2010 року.

Відповідач у судове засідання 01 вересня 2010 року не з’явився, проте через загальний відділ суду від нього надійшло клопотання №138 від 26 серпня 2010 року (за вх. суду №10093 від 30 серпня 2010 року), в якому він заборгованість перед Позивачем визнає у повному обсязі, просить суд розстрочити виконання рішення на 3 місяці, а розгляд справи здійснювати без участі представника Відповідача.

Представник Позивача проти відстрочки виконання рішення на 3 місяці заперечив, однак погодився на відстрочку виконання рішення на 1 місяць, про що свідчить відповідний запис в протоколі судового засідання від 01 вересня 2010 року.

Враховуючи, що явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01 вересня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір на виконання проектно-вишукувальних робіт №5764/230 від 18 листопада 2009 року (далі –Договір), відповідно до умов якого Замовник (Відповідач) доручив, а Виконавець (Позивач) взяв на себе зобов’язання по виконанню розробки предпроектних пропозицій по реконструкції існуючих цехів в межах проммайданчика ВАТ СПМК-241 в м. Бориспіль на завод по розливу питної столової води в однолітрові поліетиленові пакети (пункт 1. Договору).

Відповідно до пункту 2. Договору Позивач зобов’язався виконати і передати Відповідачу проектно-вишукувальні роботи згідно календарного плану робіт.

Відповідач, згідно пункту 3 Договору, зобов’язався перерахувати за виконані і передані проектно-вишукувальні роботи у відповідності до протоколу про договірну ціну 50562,00 грн., в т.ч. ПДВ –8427,00 грн.

Пунктом 6. Договору встановлено, що Відповідач протягом 10 днів з дня отримання акту здавання-прийняття проектно-вишукувальних робіт зобов’язаний надіслати Позивачу підписаний акт, або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Згідно протоколу угоди про договірну ціну на проектно-вишукувальні роботи за Договором сторони дійшли згоди про величину договірної ціни на виконання проектно-вишукувальних робіт в сумі: договірна ціна –42135,00 грн., податок на додану вартість (20%) –8427,00 грн., всього договірна ціна з урахуванням ПДВ –50562,00 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач виконав розробку предпроектних пропозицій по реконструкції існуючих цехів в межах проммайданчика ВАТ СПМК-241 в м. Бориспіль на завод по розливу питної столової води в однолітрові поліетиленові пакети, про що свідчить складений та підписаний сторонами і скріплений їх печатками Акт здавання-прийняття проектно-вишукувальних робіт за Договором №5764/230 від 18 листопада 2009 року на суму 50562,00 грн., копія якого міститься в матеріалах справи. Вищевказаний Акт підписаний Відповідачем 16 квітня 2010 року.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх; до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Сторони в пункті 8 Договору погодили, що оплата здійснюється в наступному порядку: 50% авансовим платежем; кінцевий розрахунок здійснюється Відповідачем своїм платіжним дорученням протягом 3 днів після підписання акту здавання-прийняття (терміни підписання вказані у пункті 6 Договору).

В порушення договірних зобов’язань Відповідач оплату виконаних Позивачем підрядних робіт здійснив частково, перерахувавши на користь Позивача 23 листопада 2009 року - 10000,00 грн., 24 листопада 2009 року –5000,00 грн., 25 листопада 2009 року –5000,00 грн., 03 грудня 2009 року –5000,00 грн., 25 січня 2010 року –2000,00 грн., 01 лютого 2010 року –1000,00 грн., 02 лютого 2010 року –1000,00 грн., 04 лютого 2010 року –1000,00 грн., 22 березня 2010 року – 1000,00 грн., 23 березня 2010 року –1000,00 грн., всього - 32000,00 грн., що підтверджується відповідними виписками з рахунку Позивача в управлінні Державного казначейства у Шевченківському районі, копії яких додані до матеріалів справи (а.с. 37-47), в результаті чого за Відповідачем утворилась заборгованість в сумі 18562,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем направлена на адресу Відповідача претензія №29/01-75 від 14 травня 2010 року з вимогою погасити суму основного боргу у розмірі 18562,00 грн. та сплатити 260,63 грн. пені, яку Відповідач отримав 18 травня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0411205035672. Однак, Відповідач вимоги претензії не виконав, оплату за виконані Позивачем роботи не здійснив.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що основна заборгованість у сумі 18562,00 грн. Відповідачем визнана в повному обсязі, станом на день розгляду справи не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 18562,00 грн. основного боргу по оплаті за виконані роботи є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача пеню в сумі 685,52 грн.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Сторони в пункті 9 Договору погодили, що у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт Позивач стягує з Відповідача суму неотриманого платежу і пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасної суми за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач нараховує пеню за період з 19 квітня 2010 року по 24 червня 2010 року на 18562,00 грн. заборгованості в сумі 685,52 грн.

Приймаючи до уваги положення пункту 8 Договору, згідно якого кінцевий розрахунок здійснюється Відповідачем протягом 3 днів після підписання акту здавання-прийняття, а також те, що акт здавання-прийняття проектно-вишукувальних робіт за Договором підписаний 16 квітня 2010 року, суд дійшов висновку, що кінцевий строк виконання зобов’язання Відповідача по оплаті виконаних Позивачем робіт за Договором припадає на 19 квітня 2010 року.

Враховуючи встановлений судом кінцевий строк виконання зобов’язання по оплаті за виконані роботи за Договором (до 19 квітня 2010 року включно), суми сплачених авансових платежів, період нарахування пені, заявлений Позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

18562.0020.04.2010 - 07.06.20104910.2500 %0.056 %510.84

18562.0008.06.2010 - 24.06.2010179.5000 %0.052 %164.26

Оскільки вірна сума пені за вищевказаний період, за розрахунком суду, становить 675,10 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 685,52 грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 675,10 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 18562,00 грн. основного боргу та 675,10 грн. пені є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, визнаними Відповідачем в повному обсязі та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання Відповідача про відстрочку виконання судового рішення на 3 місяці, суд зазначає наступне.

Клопотання Відповідача обґрунтоване наявною у Відповідача заборгованістю по заробітній платі в сумі 765809,99 грн., що відноситься до першочергових платежів, що підтверджується довідкою №139 від 26 серпня 2010 року за підписом керівника та головного бухгалтера відкритого акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона №241».

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Вищого господарського суду України від 16 квітня 2008 року у справі № 17/442-04 в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у пункті 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України».

Таким чином, врахувавши обставини, викладені в клопотанні Відповідача, матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, а також згоду Позивача на відстрочку виконання даного рішення на 1 місяць, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання Відповідача та можливість відстрочення виконання рішення у справі № 22/137-10 на 1 місяць.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона №241»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, б. 16, код 01039911) на користь Державного підприємства Український державний інститут по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром» (04112, м. Київ, вул. О. Теліги, б. 8, код 00334422) 18562,00 грн. (вісімнадцять тисяч п’ятсот шістдесят дві гривні) основного боргу; 675,10 грн. (шістсот сімдесят п’ять гривень десять копійок) пені; 192,37 грн. (сто дев’яносто дві гривні тридцять сім копійок) державного мита, 235,87 грн. (двісті тридцять п’ять гривень вісімдесят сім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відстрочивши виконання рішення на 1 місяць.

3. В інших вимогах в позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.