Рішення № 12045339, 21.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2010 р. Справа № 7/143-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центра технічної експлуатації №2 філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком», м.Київ,

до                    Військової частини А-0473, смт. Дівички, Переяслав-Хмельницький р-н., Київська обл.,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Міністерство оборони України, м. Київ,

2) Головне управління державного казначейства України в Київській області, м. Київ

про                    стягнення 1459,50грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Крушинський О.В. –представник за довіреністю б/н від 30.10.2009року,

від відповідача: не з’явились;

від третьої особи 1): не з’явились;

від третьої особи 2):Мільченко Г.В.- представник за довіреністю №14-28/52 від 21.07.2010року

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Центра технічної експлуатації №2 філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком», (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №78 від 19.07.2010року (вх. №3375 від 27.07.2010 року) до Військової частини А-0473 (далі –відповідач) про стягнення 1459,50грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням Військовою частиною А-0473 своїх зобов’язань за договором №210/21 від 01.04.2005року на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку, а саме щодо оплати наданих послуг за період з лютого 2009року по травень 2010року, а тому просить суд стягнути з відповідача 1343,68грн. основного боргу, 27,96грн. пені, 65,81грн. інфляційних втрат та 22,05грн. 3% річних, а всього 1459,50грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2010року було порушено провадження у справі № 7/143-10, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України і Головне управління державного казначейства України в Київській області та призначено розгляд справи на 07.09.2010року.

06.09.2010року через загальний відділ господарського суду Київської області представник відповідача по справі надав відзив №619 від 01.09.2010р. на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти задоволення заявлених вимог, оскільки вважає, що належним відповідачем у справі повинне бути Міністерство оборони України. Поданий відзив залучений судом до матеріалів справи.

В зв’язку з неявкою у судове засідання 07.09.2010року представника третьої особи 1, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення) розгляд справи відкладався на 21.09.2010року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2010року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 21.09.2010року відповідач та третя особа 1, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвал суду не виконали.

На підставі ст. 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи 1 за наявними в ній матеріалами, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 21.09.2010року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача, відповідача, третьої особи 2, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

01.04.2005року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Центра технічної експлуатації №2 філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком»(виконавець за договором, позивач у справі) та Військовою частиною А-0473 (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір №210/21 на експуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого споживач здає, а виконавець приймає експуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання-передачі засоби і споруди зв’язку згідно з необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.

Згідно п. 2.2.1. договору виконавець зобов’язався надавати споживачу передбачені договором послуги зв’язку в обсязі, що не перевищує суму асигнувань, виділених бюджетом для фінансування зобов’язань споживача щодо оплати послуг зв’язку та передбачених кошторисом останнього.

Як визначено п. 2.1.2. договору споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми згідно з розрахунками вартості послуг.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість технічного обслуговування засобів зв’язку споживача визначається згідно тарифів на додаткові послуги електрозв’язку. Розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків виконавця. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

Пунктами 10.1., 10.4. договору визначено, що він набуває чинності з 01.04.2005року і діє до 31.12.2005року. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про її припинення, дія договору вважається продовженою на кожний наступний рік на тих же умовах.

Господарським судом встановлено, що 01.12.2008року сторонами була підписана додаткова угода №7 до договору №210/21, якою сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2009року (п. 1. додаткової угоди №7).

Також сторонами 10.12.2009року було укладено додаткову угоду №8 до договору №210/21, відповідно до п. 1 якої термін дії договору було продовжено до 31.12.2010року.

Згідно п. 2. додаткової угоди №8, сторони доповнили п п. 2.1.2., п. 2.1. розділу 2 договору та виклали її в наступній редакції: «Своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми згідно з розрахунками вартості послуг. Акти виконаних за місяць робіт підписувати протягом доби з моменту їх одержання. Якщо протягом 3-х діб цей акт не підписано і споживач не повідомив виконавця про зауваження, щодо наданих послуг, акт вважається підписаним, а послуга підтвердженою».

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору №210/21 від 01.04.2005року позивач за період з лютого 2009року по травень 2010року надав відповідачеві послуги по обслуговуванню апаратури П-301 (згідно додатку №2 до договору) на загальну суму 1343,68грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт від 16.02.2009року, від 16.03.2009року, від 15.04.2009року, від 25.05.2009року, від 15.06.2009року, від 17.07.2009року, 14.08.2009року, від 21.09.2009року, від 19.10.2009року, від 17.11.2009року, від 14.12.2009року, від 25.01.2010року, від 25.02.2010року, від 24.03.2010року, від 21.04.2010року, від 17.05.2010року (оригінали оглянуті судом у судовому засіданні). Всі акти, окрім актів від 16.03.2009року, від 21.09.2009року, від 25.01.2010року та від 25.02.2010року, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб. Аналізуючи практику взаємовідносин сторін та беручи до уваги умови додаткової угоди №8 до договору, господарський суд дійшов висновку, що акти від 16.03.2009року, від 21.09.2009року, від 25.01.2010року та від 25.02.2010року слід вважати підписаними, а надані по них послуги підтвердженими, оскільки відповідачем не було направлено жодних зауважень щодо надання таких послуг виконавцю (позивачу у справі) та не надано суду доказів таких звернень до позивача.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, останній вартість наданих за період з лютого 2009року по травень 2010року послуги не оплатив.

Дослідивши обставини справи та подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, господарським судом встановлено, що на момент розгляду спору у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 1343,68грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»зазначає, що належним відповідачем повинно виступати Міністерство оборони України, однак з такими твердження господарський суд не погоджується з наступних підстав.

Як суб’єкт господарювання, з часу реєстрації військова частина А-0473 мала право на здійснення господарської діяльності, відповідальність за наслідки якої визначена статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

Згідно цієї норми, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних та юридичних осіб і державі, військова частина, як суб’єкт господарської діяльності, несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина, як суб’єкт господарської діяльності, за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

При цьому, військова частина А-0473 є юридичною особою, не ліквідована та може бути позивачем і відповідачем в судах, вона є зобов’язаною стороною за договором №210/21 від 01.04.2005року та самостійно відповідає за своїми договірними зобов’язаннями. Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що військова частина А-0473 є належним відповідачем у справі та підстави для залучення в якості відповідача Міністерства оборони України відсутні. Така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2010року у справі №9/100 та від 24.12.2009року у справі №8/30.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факту існування заборгованості перед позивачем, це також підтверджено самим відповідачем у підписаному сторонами 01.06.2010року акті звірки взаєморозрахунків та відзиві на позовну заяву, проте доказів оплати суми боргу в повному обсязі не надав.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у сумі 1343,68грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що при невиконанні п. 2.1.2. (в разі затримки оплати) споживач сплачує пеню за кожну добу затримки. Яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

На цих підставах позивачем нараховано пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання у сумі 27,96грн.

Однак господарський суд зазначає, що у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Умовами договору (п.3.1.) передбачений обов’язок споживача оплачувати отримані послуги не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Таким чином, беручи до уваги вимоги ст. 253 ЦК України та умови договору, господарський суд зазначає, що строк нарахування пені починається з 11 числа місяця наступного за звітним, за який відбулося прострочення грошового зобов’язання, а тому вважає поданий позивачем розрахунок невірним.

Здійснивши власний перерахунок суми пені (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 30,72грн. Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 27,96грн. пені, заяви про збільшення або зміни позовних вимог в цій частині ВАТ «Укртелеком»не подавало, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягненні сумі –27,96грн.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 65,81грн. та 22,05грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, у сумі 1459,50грн., з яких 1343,68грн. сума основного боргу, 27,96грн. пеня, 65,81грн. інфляційні втрати та 22,05грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. ст.. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Військової частини А-0473 (08401, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Дівички, код ЄДРПОУ 08094087) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(01030, м. Київ, б-р Т. Шевченка, б.18, код ЄДРПОУ 21560766) 1 343 (одну тисячу триста сорок три) грн. 68 коп. основного боргу, 27 (двадцять сім) грн. 96 коп. пені, 65 (шістдесят п’ять) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 22(двадцять дві)грн. 05коп. –3% річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В. М.

Рішення підписане 24.09.2010року