Рішення № 12045219, 25.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" серпня 2010 р. Справа № 19/175-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта –Торг», м. Буча;

про стягнення 2830,72 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача –Римська А.П. (дов. б/н від 20.07.2010 р.);

від відповідача – не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетта»(надалі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта –Торг»(надалі –відповідач) про стягнення 2830,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за отриманий на підставі Договору № 001/х-111 від 12.03.2008 р. товар, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 2677,23 грн., на яку за прострочення платежу нараховані пеня в сумі 141,83 грн. та 3% річних у сумі 11,66 грн.

Ухвалою від 29.07.2010 р. суд порушив провадження у справі № 19/175-10 та призначив її розгляд на 09.08.2010 р.

Ухвалою від 09.08.2010 р. суд відклав розгляд справи, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні 25.08.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у засідання суду вдруге не з’явився, відзив на позов не надав і не надіслав, ухвалу про порушення провадження у справі від 29.07.2010 р. та ухвалу від 09.08.2010 р. не виконав. Про причини неявки у судове засідання свого представника господарський суд не повідомив, проте відповідач належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.

На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Бетта»(за договором –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта –Торг»(за договором –покупець) 12.03.2008 р. було укладено Договір № 001/х-111, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити товар згідно замовлення покупця, а покупець прийняти його відповідно до накладних, і оплатити товар у термін, зазначений у п. 3.2. Моментом передачі права власності на товар, є момент фізичного одержання товарів покупцем та оформлення уповноваженими представниками обох сторін відповідної документації, що підтверджує фактичну передачу товару. Покупець оплачує суму за реалізований товар за цінами, зазначеними у накладних кожні 7 календарних днів, але не пізніше 30 календарних днів від дати поставки товару (п.п. 1.1, 1.2., 3.2. договору).

У відповідності зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору, позивач за видатковою накладною № Р-00014304 від 07.11.2008 р., копія якої додана до матеріалів справи, поставив відповідачеві товар на загальну суму 4165,25 грн. Відповідач за одержаний товар розрахувався частково.

15.12.2009 р. сторонами була підписана Угода № 79 про розірвання Договору поставки № 001/х-111 від 12.03.2008 р., в якій покупець зобов’язується погасити заборгованість перед постачальником за поставлений товар в сумі 2677,23 грн. на протязі п’яти місяців, починаючи з січня 2010 року, шляхом розстрочення платежу, але не пізніше ніж 30 травня 2010 року. Договір вважається розірваним з 01 червня 2010 року.

На день розгляду справи відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання та не сплатив заборгованість у сумі 2677,23 грн.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за одержаний товар у сумі 2677,23 грн., тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання пені в сумі 141,83 грн., нарахованої за період з 01.06.2010 р. по 23.07.2010 р., на підставі п. 3.1. Договору № 001/х-111 від 12.03.2008 р.

Проте, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки в Угоді № 79 від 15.12.2009 р. сторони передбачили, що договір є розірваним з 01 червня 2010 року, тобто починаючи з вказаної дати зобов’язання за Договором № 001/х-111 від 12.03.2008 р. є припиненими.

Згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Таким чином, не можуть бути нараховані штрафні санкції на підставі правочину, який припинив свою дію. При цьому, обов’язок відповідача сплатити заборгованість в сумі 2677,23 грн. ґрунтується на умовах Угоди № 79 від 15.12.2009 р., яка вступила в силу з моменту її підписання сторонами. Застосування штрафних санкцій за порушення умов вказаної угоди, сторонами передбачено не було, тоді як ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачає наявність обов’язкової письмової форми правочину в частині забезпечення виконання зобов’язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов’язань 3% річних у сумі 11,66 грн., нарахованих за період з 01.06.2010 р. по 23.07.2010 р.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3% річних, які підлягають задоволенню в сумі 11,66 грн., за розрахунком позивача, який зазначений у позовній заяві та є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта –Торг»(08292, Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, 66-А; код ЄДРПОУ 35095803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта»(01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6, оф. 1000; код ЄДРПОУ 31405839) 2677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 23 коп. –основного боргу, 11 (одинадцять) грн. 66 коп. –3% річних, 96 (дев’яносто шість) грн. 89 коп. –державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 17 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя

Рішення підписано: 30.08.2010 р.