Рішення № 12045218, 30.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"30" серпня 2010 р. Справа № 19/107-10

За позовом Прокурора Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі

Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Украгролізинг», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант», с. Жуківка Згурівського

району Київської області;

про стягнення 92252,45 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від прокуратури: Коваль О.М. (довіреність № 01 від 11.01.2010 р.)

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Солом’янського району міста Києва звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»(далі –відповідач) про стягнення 92252,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 10-04-777фл від 02.06.2004 р. не здійснив повну та своєчасну сплату лізингових платежів (плату за користування майном), внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 71707,00 грн., за прострочку сплати якої нараховані пеня в сумі 8162,25 грн., 3% річних –2592,76 грн. та індекс інфляції –9790,44 грн.

Ухвалою від 25.06.2010 р. суд порушив провадження у справі № 19/107-10 та призначив розгляд справи на 19.07.2010 р.

Ухвалою від 19.07.2010 р. суд, на підставі ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 12.08.2010 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також неподанням витребуваних судом доказів.

До початку розгляду справи від позивача 12.08.2010 р. через канцелярію господарського суду надійшло повідомлення про те, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу в розмірі 71707,00 грн., у зв’язку з чим останньому було передано у власність майно, що було предметом лізингу, згідно з Договором № 10-04-777фл від 02.06.2004 р.

Ухвалою від 12.08.2010 р. суд відклав розгляд справи на 30.08.2010 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача.

Присутній у судовому засіданні 30.08.2010 р. представник прокуратури подав заяву № 17/41/14г-10 від 30.08.2010 р. про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 8162,25 грн., 3% річних –2592,76 грн. та індекс інфляції –9790,44 грн., що були нараховані за прострочку платежу за Договором № 10-04-777фл від 02.06.2004 р.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не зявились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 25.06.2010 р. та ухвал від 19.07.2010 р. і від 12.08.2010 р. не виконав, письмовий відзив по суті позовних вимог та інші витребувані судом документи не надав.

Суд вважає, що у відповідності зі ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника прокуратури, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2004 р. між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) було укладено Договір № 10-04-777фл, відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність від постачальника та визначений у додатку до договору «Кількість, ціна і вартість предмета лізингу», за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів (п. 1.1 договору).

Розділом другим договору «Загальні положення» встановлено, що лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього, купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно з порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовується на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу.

Строк лізингу починає свій перебіг з моменту укладення акту приймання–передачі між сторонами та постачальником, що складається у 5 (п’яти) автентичних примірниках і є підставою для передачі предмету лізингу. Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, дата і адреси місця передачі предмету лізингу встановлюються додатками до договору «Кількість, ціна і вартість предмету лізингу».

Пунктами 4.1, 4.2 договору між сторонами погоджено, що з моменту одержання предмету лізингу за користування останнім лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу в розмірі 7 % невідшкодованої вартості.

Розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюються додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Лізигоодержувач після укладення договору за предмет лізингу, що передається, перераховує на рахунки лізингодавця попередні лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу в розмірі 15% його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7% невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ (п. 4.3 договору).

Додатком № 1 до Договору № 10-04-777фл від 02.06.2004 р. між сторонами погоджено, що позивач передає відповідачу предмет лізингу, а саме: зернозбиральний комбайн «ДОН-1500Б»з навісним обладнанням у кількості 1 шт., загальною вартістю, включаючи ПДВ –513000,00 грн. за умови внесення попереднього лізингового платежу у розмірі 15%, що складає –76950,00 грн. з урахуванням ПДВ та сплатою винагороди лізингодавця у розмірі 7%, що разом з ПДВ складає 30523,50 грн.

Предмет лізингу буде передано в термін не пізніше 04 жовтня 2005 року.

Додатком № 2 до Договору № 10-07-777фл від 02.06.2004 р. є «Графік сплати лізингових платежів», в якому сторони встановили розміри лізингових платежів, розміри винагороди та загальні розміри платежів, що підлягають сплаті.

04.08.2004 р. між ТОВ СУРВП «Дон-Лан»(постачальник), позивачем та відповідачем підписаний Акт № 20 приймання–передачі сільськогосподарської техніки, з якого вбачається, що відповідач приймає, згідно з документами, що підтверджують відвантаження техніки, предмет лізингу, а саме: зернозбиральний комбайн «ДОН-1500Б»з навісним обладнанням у кількості 1 шт., за ціною, включаючи ПДВ –513000,00 грн., який лізингодавець придбав у постачальника, згідно з Договором поставки (купівлі –продажу) № 04-184/с від 23.02.2004 р.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною другою ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг –це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ними у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, передбачено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач збовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п. 3.5.2 договору, лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі згідно погодженого з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі, відповідно до умов договору.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, в порушення умов Договору № 10-04-777фл від 02.06.2004 р. та графіку сплати лізингових платежів відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання по сплаті лізингових платежів, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 71707,00 грн. по 8, 9,10 платежам.

Однак, після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 71707,00 грн., у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ст. 80 за відсутністю предмету спору.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, позивач, на підставі п. 7.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 8162,25 грн., яка нарахована за 180 днів окремо по кожному лізинговому платежу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1 договору, за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем пені та задоволено її в сумі 8162,25 грн., за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 9790,44 грн. та 3% річних у сумі 2592,76 грн., які також розраховані окремо по кожному лізинговому платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат і 3% річних, та задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача, враховуючи також факт сплати суми основного боргу після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 71707,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»(07643, Київська область, Згурівський район, с. Жуківка, вул. Леніна, 72; код ЄДРПОУ 31590271) на користь відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а; код ЄДРПОУ 30401456) 9790 (дев’ять тисяч сімсот дев’яносто) грн. 44 коп. –втрат від інфляції, 8162 (вісім тисяч сто шістдесят дві) грн. 25 коп. –пені, 2592 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто дві) грн. 76 коп. –3% річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»(07643, Київська область, Згурівський район, с. Жуківка, вул. Леніна, 72; код ЄДРПОУ 31590271) в доход Державного бюджету України 922 (дев’ятсот двадцять дві) грн. 52 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя

Рішення підписано: 06.09.2010 р.