Рішення № 12044498, 08.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/28308.09.10

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денрос»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторекс Логістика»про стягнення 6088,84 грн. за участю представників позивача –Глузд О.В., довіреність №49 від 20.04.2010р., відповідача –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 2250,00 грн. попередньої оплати, 1520,00 грн. пені, 2113,75 грн. штрафу, 170,35 грн. інфляційної складової боргу, 34,74 грн. 3% річних, а загалом 6088,84 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з поставки товару та проведення монтажу за договором № 090409 від 10.09.2009 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2010 року справа №7/046-10 передана за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2010 року прийнято справу до свого провадження суддею Чебикіною С.О., присвоєно їй № 52/283 та призначено до розгляду на 07.07.2010 року.

Представник відповідача в судове засідання 08.09.2010 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денрос»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сторекс Логістика»(продавець) укладено договір № 090409, за умовами якого продавець зобов’язується поставити та провести монтаж , а покупець прийняти та оплатити складське обладнання, згідно додатку №1 та додатку №2 до договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 7.3 договору).

Доказів розірвання договору сторонами суду не надано.

Відповідно до п.п. 2.2 договору загальна сума договору складає 16250,00 грн.

Згідно п.п. 2.3 договору розрахунок між сторонами здійснюється в три етапи:

- перший етап –покупець здійснює передоплату в розмірі 20% від загальної суми договору, яка складає 3250,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору (п.п. 2.3.1 договору);

- другий етап –покупець здійснює оплату в розмірі 60% від загальної суми договору, яка складає 9750,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження (п.п. 2.3.2 договору);

- третій етап –покупець здійснює кінцевий розрахунок в розмірі 20% від загальної суми договору, яка складає 3250,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів після підписання акта виконаних робіт (п.2.3.3. договору).

П.п. 3.3 договору встановлено, що продавець передає покупцю товар на протязі 4 тижнів, з моменту отримання передоплати згідно п. 2.3.1 договору, та не пізніше п’яти днів з моменту отримання оплати згідно п. 2.3.2 договору.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача я якості передоплати 3250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1178 від 18.09.2009 року.

Проте, відповідач взяті на себе договірні зобов’язання з поставки попередньо-оплаченого товару в строк до 16.10.2009 року не виконав, товар позивачу не поставив.

Крім того, відповідач протягом чотирьох тижнів, з моменту отримання передоплати згідно п. 2.3.1 договору письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження позивачу не надсилав, у зв’язку з чим оплата товару згідно п.п. 2.3.2 договору у розмірі 9750,00 грн. позивачем здійснена не була.

16.11.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив відповідача на протязі двох днів повернути сплачені позивачем в якості попередньої оплати кошти у розмірі 3250,00 грн.

02.12.2009 року відповідач повернув позивачу 1000,00 грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача від 02.12.2209 року.

08.02.2010 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом, в якому просив повернути кошти у розмірі 2250,00 грн., який відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Доказів поставки товару на суму 2250,00 грн., оплаченого позивачем, чи повернення сплачених позивачем зазначених грошових коштів відповідачем суду не надано.

Таким чином, попередня оплата за товар у сумі 2250,00 грн. залишилась на рахунку відповідача.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з оплати товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з поставки товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 2 та 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплачених останнім грошових коштів як попередньої оплати в сумі 2250,00 грн. та 3 % річних в розмірі 34,74 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п.5.1. договору продавець за кожний день прострочки передачі товару покупцю сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості не поставленого в термін товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. У випадку порушення умов поставки згідно п. 3.3. договору більше як 10 календарних днів продавець також сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від вартості сплати за кожен день не поставленого в строк товару.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки оплаченого товару нараховано 1520,00 грн. пені та 2113,75 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 1520,00 грн. та штрафу в розмірі 2113,75 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з поставки оплаченого товару за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 170,35 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки у відповідача перед позивачем відсутні грошові зобов’язання за спірним договором.

Тому в цій частині в позові слід відмовити.

Державне мито у сумі 99,14 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229,39 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторекс Логістика»(юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 11; фактична адреса: 08130, Київська обл., с. Петропавловська Борщагівка, вул. Велика Окружна,4, код 36470483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денрос»(юридична адреса: 04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 14; адреса для листування: 03062, м. Київ-62, а/с №250, код 32346869) 2 250 (дві тисячі двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. грошових коштів, 34 (тридцять чотири) грн. 74 коп. 3% річних, 1 520 (одну тисячу п’ятсот двадцять) грн. 00 коп. пені, 2 113 (дві тисячі сто тринадцять) грн. 75 коп. штрафу, 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 14 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          С. Чебикіна