Рішення № 12044144, 29.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/26729.09.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Будтехніка", м. Київ До                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс - Буд", м. Київ Про                    стягнення заборгованості - 1 415 858,48 грн. та за зустрічним позовом про визнання Договору від 18.01.2010р. недійсним.

Суддя Качан Н.І.

Представники :

Від позивача          Мартиненко А.С. –пред. по довір.

Від відповідача          Сукомел О.О. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 1 415 858,48 грн. заборгованості за Договором № 19/06 від 14.06.2006р., посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, договірних зобов’язань та умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 08.09.2010р.

08.09.2010р. до суду від відповідача по справі надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «ВІШКомбуд»про визнання договору недійсними.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав зустрічну позовну заяву.

Суд розглянувши зустрічну позовну заяву визнає її обґрунтованою та такою, що підлягає спільному розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р., розгляд справи було відкладено на 22.09.2010р. та прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду разом з первісним позовом.

В судовому засіданні 22.09.2010р. було оголошено перерву до 29.09.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Проти задоволення зустрічних позовних вимог позивач заперечував повністю та надав письмовий відзив, в якому вказав на те, що відповідач невірно тлумачить норми законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення первісного позову заперечував повністю, посилаючись на те, що договір відступки права вимоги, укладений між позивачем та ТОВ «ВІШКомбуд»суперечить чинному законодавству.

Відповідач повністю підтримав вимоги викладені в зустрічному позові та просив суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 18.01.2010р.

В судовому засіданні 29.09.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між відповідачем і ТОВ «ВІШКомбуд»14.06.2006р. було укладено Договір №19/06, за умовами якого, відповідач доручив, а ТОВ «ВІШКомбуд»взяло на себе зобов'язання за рахунок власних та залучених сил, засобів і техніки, устаткування та матеріальних активів у відповідності до проектно-кошторисної документації та будівельних норм і правил виконати роботи з будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на проспекті Правди, 80-82 у Подільському районі м. Києва (п.1.1 Договору підряду).

14.12.2007р. ТОВ «ВІШКомбуд»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Договором підряду.

16.05.2008р. Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 8/12 позов частково задоволено, стягнуто з відповідача на користь ТОВ «ВІШКомбуд» 1769543 грн. основного боргу, 653 509,18 грн. пені, 301 577.14 грн. збитків від інфляції, 31 650,83 грн. трьох відсотків річних, 25 500 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2008р. № 8/12 Рішення суду було змінено, позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 1 769 543,00 грн. основного боргу, 143 290,90 грн. пені, 301 577,14 грн. збитків від інфляції, 31 650.83 грн. трьох відсотків річних, 22460,62 грн. витрат по сплаті держмита, а також 95,93 гри. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 2 268 618,42 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 8/239 від 10.12.2008р., яке набрало законної сили 16.02.2009р. задоволено позов відповідача щодо стягнення з ТОВ «ВІШКомбуд»827 855,08 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 16 344,87 грн. трьох відсотків річних, 8 441,99 грн. витрат по сплаті держмита, а також 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 852 759,94 грн.

ТОВ «ВІШКомбуд», керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 203 Господарського кодексу України 17.07.2009р. надіслало відповідачу заяву про зарахування зустрічних однорідних безспірних вимог.

Зарахування було проведено на суму меншої грошової вимоги, тобто на вимогу ТОВ «Алекс Буд»до ТОВ «ВІШКомбуд»на суму у розмірі 852 759,94 грн. Моментом проведення зарахування визначено дату - 20 липня 2009 року.

Враховуючи зарахування, зобов'язання ТОВ «ВІШКомбуд»перед відповідачем щодо сплати боргу в розмірі 852 759,94 грн. за Договором підряду, було припинено, зобов'язання відповідача перед ТОВ «ВІШКомбуд»за Договором підряду було зменшено і становило 1 415 858,48 грн., підтверджується Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 8/239 від 21.10.2009р.

18.01.10 між ТОВ «ВІШКомбуд»та позивачем був укладений Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, ТОВ «ВІШКомбуд»передало належне йому право вимоги згідно з Договором підряду, а позивач прийняв на себе право вимоги до відповідача у повному обсязі.

Пунктом 1.1. Договору про відступлення права вимоги передбачено, що до позивача переходить право вимагати (замість ТОВ «ВІШКомбуд») від відповідача належного та реального виконання наступних обов'язків: виплати заборгованості в розмірі 1 415 858,48 грн., яка виникла в рамках виконання зобов'язань за Договором підряду між ТОВ «ВІШКомбуд»і ТОВ «Алекс Буд»та підтверджена Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 8/12 від 23.06.2008р. та Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 8/239 від 21.10.2009р.; виконання всіх інших зобов'язань за Договором підряду, що існували на момент переходу цих прав.

Доказами прав нового кредитора у зазначеному зобов'язанні є інформація та документальні докази , передані від ТОВ «ВІШКомбуд» до позивача згідно з Актом про передачу документів, що засвідчують право вимоги та інформації, необхідної для його здійснення від 18.01.2010р.

29.01.2010р. ТОВ «ВІШКомбуд»рекомендованим листом надіслало відповідачу повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується поштовою квитанцією № 3501 від 29.01.2010р., яка долучена до матеріалів справи.

16.02.2010р. відповідачу була надіслана письмова претензія № 1 з вимогою про сплату заборгованості у повному обсязі, що підтверджується описом вкладення у кореспонденцію від 16.02.2010р. та поштовою квитанцією № 3011, які долучені до матеріалів справи. Отримавши претензію позивача, відповідач відповіді на неї не надав, заборгованість не сплатив.

          Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків лише в тому випадку, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні.

          Статтею 516 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

          Стаття 516 ЦК України визначає порядок заміни кредитора у зобов’язанні. Так, відповідно до приписів зазначеної норми права, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому випадку виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

          Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

          В процесі розгляду справи, відповідач звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами про визнання Договору про відступлення права вимоги недійсним, мотивуючи тим, що вказаний Договір укладений з порушенням та суперечить нормам ЦК України та підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України. Визначаючи перелік відповідачів помилково заявив вимоги до суб’єкта ( відповідача -2 ) господарську діяльність якого було припинено.

          Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об’єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

          Стаття 215 ЦК України визначає загальні правові підстави визнання правочину недійсним, які відповідно до частини першої зазначеної норми права безпосередньо пов’язані з дотриманням у момент вчинення правочину вимог, передбачених ч.ч. 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

          Відповідно до вимог Цивільного кодексу України вчиняти правочини мають право суб’єкти цивільних прав, які становлять в свою чергу елемент їх правового статусу.

          Судом досліджено умови Договору про відступлення права вимоги та не виявлено підстав для застосування ч. 1 ст. 203 ЦК України.

          Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає заперечення відповідача не обґрунтованими, а заявлені зустрічні позовні вимоги, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

          Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Стаття 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк (термін). Статтями 599 Цивільного кодексу України і 202 ГК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Стаття 514 Цивільного кодексу України регламентує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували заперечення проти позову. Також, відповідач не підтвердив доказами вимоги викладені в зустрічній позовній заяві.

За таких обставин, первісний позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, але підлягає задоволенню частково .Судом приймається до уваги фактичний економічний стан боржника та зменшується на 50% розмір нарахованої позивачем пені . Зустрічний позов визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем за первісним позовом понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд»(04080, м.Київ, вул. Турівська, 31, оф. 1, код ЄДРПОУ 32383481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Будтехніка»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 33643471), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість в розмірі 1272567 (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі п’ятсот шістдесят сім ) грн. 58 коп., 71645 ( сімдесят одну тисячу шістсот сорок п’ять ) грн 45 коп пені та державне мито у розмірі –14158 (чотирнадцять тисяч сто п’ятдесят вісім) грн. 58 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі –236 (двісті тридцять шість) грн. В решті позову відмовити .

3.          В задоволенні зустрічного позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Повне рішення складено 04 жовтня 2010 року.