Постанова № 12044023, 23.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2010р.м.Київ№ 25/252-А

14:10

За позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Дисконт Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про визнання нечинним рішення

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Ільяшов Б.М. (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Кривобок Ю.М. (довіреність в матеріалах справи).

В судовому засіданні 23 вересня 2010 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торговий дім «Дисконт Україна»(позивач) звернулося з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (відповідач) № 0000092312/0 від 08.06.2006р.

В позовній заяві позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва № 0000092312/0 від 08.06.2006р. не відповідає чинному законодавству України, відтак, має бути визнане - нечинним. Вказує, що незгоден з висновками відповідача зробленими під час перевірки. Наголошує, що при оформленні результатів проведеної ним перевірки та при прийнятті повідомлення-рішення № 0000092312/0 від 08.06.2006р. відповідач діяв у невідповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, в якому проти позову заперечує. В своєму запереченні зазначає, що не погоджується з позовними вимогами позивача та вважає, що для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000092312/0 від 08.06.2006р. немає підстав, у зв'язку з чим просить суд у позові Приватному підприємству «Торговий дім «Дисконт України»відмовити в повному обсязі. Заперечення викладені письмово та ґрунтуються на тому, що оспорюване рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

Ухвалою від 05.07.2006р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 07.08.2006р. Ухвалою від 07.08.2006р. судом задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі та зобов’язано сторін негайно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по справі.

Ухвалою від 30.08.2010р. поновлено провадження по справі, розгляд справи призначено на 16.09.2010р. За наслідками розгляду справи 16.09.2010р. по справі було оголошено перерву до 23.09.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва було проведено позапланову документальну виїзну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість позивачем при взаєморозрахунках з ПП «Бізнес-техніка»за період з 01.02.2004р. по 30.09.2005р.

За результатами перевірки складено акт № 1069/23/200-31172983 від 30.05.2006р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

З відповідного акту № 1069/23/200-31172983 від 30.05.2006р. вбачається, що суми податку на додану вартість по операціям з ПП «Бізнес-техніка» відображені в книзі придбання товарів, робіт (послуг) та включені до складу податкового кредиту в загальній сумі 102134,40 грн., у т.ч. по періодах:

липень 2005р. в сумі 13265,74грн.;

серпень 2005р. в сумі 17129,14грн.;

вересень 2005р. в сумі 71739,52грн.

Відповідач зазначає, що під час проведення перевірки встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість в сумі 102134,40 грн., які не підтверджені податковими накладними. Стверджує, що під час перевірки встановлено порушення пп. 7.2.4, п. 7.2, ст. 7 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, позивач при взаєморозрахунках з контрагентами занизив податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 102134,40 грн.

За винесеним на підставі вказаного акту перевірки повідомлення-рішення № 0000092312/0 від 08.06.2006р. на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму штрафних санкцій у розмірі 51067,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0000092312/0 від 08.06.2006р., про нечинність якого заявлено позивачем в межах даної справи, прийняте на підставі акту (висновку) № 1069/23/200-31172983 від 30.05.2006р. яким встановлено факт зниження податку на додану вартість за 2005 рік на загальну суму 102134,40 грн. Внаслідок встановленого порушення у відношенні позивача визначено до сплати суму штрафних санкцій у розмірі 51067,00 грн.

Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен платник податків зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і в розмірах, встановлених законом.

Законом України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що в момент виникнення податкового зобов'язання виписується податкова накладна, форма і порядок заповнення якої затверджені наказом від 30.05.97р. № 165 Державної податкової адміністрації України, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.06.97р. N 233/2037.

Податкова накладна одночасно виконує функції звітного податкового і розрахункового документа.

Зокрема п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим, як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Матеріали справи свідчать про те, що перевірка позивача відповідачем проводилася на предмет своєчасності розрахунків з бюджетом, тобто податкових зобов’язань, які самостійно визначені та узгоджені платником.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного закону платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000р. визначено, що зазначений Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених цим пунктом.

Таким чином, підставою для застосування штрафних санкцій є наявність узгодженого податкового зобов’язання.

Враховуючи викладене, дії відповідача щодо застосування штрафних санкцій при підтвердженому факті невчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань є правомірними та в силу норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»–обов’язком контролюючого органу.

Пунктом 4.6 Порядку «Оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»затв. Наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєст. в Мін’юсті України 25.08.2005р. за № 925/11205 встановлено, що після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що посилання позивача у своїй позовній заяві на факт того, що він не отримував від відповідача документів, що надають можливість платнику податків чітко зрозуміти, у чому є його порушення податкового законодавства є необґрунтованим, оскільки зі змісту акта № 1069/23/200-31172983 від 30.05.2006р. вбачається, що акт перевірки позивачу надано з додатками на 12 аркушах та зазначені додатки отримані останнім 30.05.2006р., про що свідчить підпис його директора –О.Г.Бойко.

Відповідно до частини 1 статті 129 Конституції України суди при здійсненні правосуддя керуються лише законом.

Положеннями статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, зважаючи на правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій оспорюваного повідомлення-рішення, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.М. Морозов

дата складення постанови у повному обсязі 28.09.2010р.