Рішення № 12044006, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/31927.09.10 За позовом          Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жоравське» до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітеко»

про                    зобов’язання вчинити дії

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача Іваницька Н.А. (довіреність від 05.07.2010р.);

від відповідача Габрись О.В. (довіреність № 09/03/10 від 09.03.2010р.);

В судовому засіданні 27.09.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жоравське»(надалі С/г ТОВ «Жоравське», позивач) звернулось до суду з позовом про зобовязання Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітеко»(надалі ТОВ «Фітеко», відповідач) здійснити поставку (передати позивачу) 12100 літрів дизпалива.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що за укладеним між сторонами договором на поставку нафтопродуктів № 145/КП та на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури, позивачем було здійснено оплату дизпалива на суму 58 322 грн..

Стверджуючи, що відповідачем не проведено поставку оплаченого товару, з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить зобов’язати відповідача виконати свої зобов’язання в судовому порядку.

Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив, що 19.04.2010р. на користь позивача було здійснено поставку дизельного пального в кількості 9100 літрів на загальну суму 43862 грн., що підтверджується видатковою накладною № 580-04 від 19.04.2010р.. Залишок непоставленого пального складає 3000 літрів, а не як те стверджує позивач 12100.

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2009р. між ТОВ «Фітеко»та С/г ТОВ «Жоравське»укладено договір № 145/КП згідно з яким, продавець (відповідач у справі) зобов’язувався поставити покупцю, а покупець (позивач у справі) зобов’язувався сплатити і прийняти нафтопродукти.

За умовами договору (п. 2.2, 2.4) вартість товару визначається рахунком-фактурою на кожну партію товару; покупець зобов’язується провести 100% передоплату за товар протягом поточного банківського дня з моменту виставлення продавцем рахунку-фактури покупцю.

На виконання наведених положень договору, позивачем на підставі виставленого рахунку-фактури № 195 від 16.02.2010р. проведено оплату в сумі 58322 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 17.02.2010р..

За виставленим рахунком-фактурою погоджено до поставки 12100 літрів дизпалива, і частина поставки 9100 літрів пального підтверджується видатковою накладною № 580-04 від 19.04.2010р., яке отримано позивачем за товарно-транспортною накладною № 1904/193-ДТ від 19.04.2010р. виписаною вантажовідправником ТОВ НВФ «Порт».

Отримання пального 19.04.2010р. в кількості 9100 літрів на суму 43862 грн. позивачем не заперечується, а твердження щодо поставки неналежною особою (ТОВ НВФ «Порт») жодним чином не спростовує факту його прийняття. У отриманні пального від ТОВ НВФ «Порт»позивач не відмовився, і додаткову оплату на користь ТОВ НВФ «Порт»не здійснював, на представленій суду копії товарно-транспортної накладної вчинено напис «залишок згідно договору від 21.07.2009р. № 145/КП 3, 0 т.», що відповідно свідчить про наявність на підприємстві інформації щодо поставки пального за вказаним договором укладеним з ТОВ «Фітеко», яке, зокрема було зазначене у товарно-транспортній накладній як вантажоотримувач.

Наведене підтверджує відсутність спору в частині зобовязання поставити вже поставлене пальне в кількості 9100 літрів, а відтак провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутні підстави зобов’язувати до вчинення дій, які вже вчинені, що позивачем не заперечується і підтверджене прийняттям.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Перерахування позивачем коштів на підставі виставленого відповідачем рахунку від 16.02.2010р. підтверджує належне виконання з боку позивача зобов’язань щодо оплати товару, про поставку якого у відповідній кількості та за ціною домовились сторони.

Взяті зобов’язання щодо відпуску покупцю оплаченого ним товару відповідачем виконані не у повному обсязі, за представленими документами позивачем отримано пального на суму 43 862 грн., а станом на час подання позовної заяви до суду поставка оплаченого позивачем товару (дизельного пального) в кількості 3000 літрів на суму 14 460 грн. відповідачем не забезпечена.

Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з п. 2.5 договору № 145/КП від 21.07.2009р. продавець зобов’язувався передати товар протягом 48 годин з моменту отримання від покупця 100% передплати і заявки на поставку товару.

Строк виконання зобов’язання щодо поставки товару у кількості та на повну суму здійсненої оплати за рахунком-фактурою № 195 від 16.02.2010р. є таким що настав протягом 48 годин при отриманні коштів сплачених 17.02.2010р., та у зв’язку з недопоставкою товару щодо якого виник спір у даній справі, вимоги позивача підлягають задоволенню в частині зобов’язання відповідача передати оплачене дизпаливо в кількості 3000 літрів.

Враховуючи наведене заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 583, 22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 196, 61 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду вимог щодо зобовязання Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітеко»здійснити поставку на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жоравське»оплаченого 17.02.2010р. дизпалива в кількості 9100 літрів.

3. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітеко» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська 2-А, ідент. код 21594570) передати Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю «Жоравське»(юрид. адреса: 07733, Київська обл., Яготинський район, с. Жоравка, вул. Шкільна 3, ідент. код 03755696) оплачений за рахунком-фактурою № 195 від 16.02.2010р. товар (дизельне паливо) в кількості 3000 л (три тисячі літрів) на загальну суму 14460 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят гривень).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітеко»(04071, м. Київ, вул. Костянтинівська 2-А, р/р 2600509861 в ВАТ «СЕБ Банк»м. Київ, МФО 300175, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 21594570) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Жоравське»(юрид. адреса: 07733, Київська обл., Яготинський район, с. Жоравка, вул. Шкільна 3, р/р 26005756 в Яготинській філії Райффайзен-Аваль Банк, МФО 321745, ідент. код 03755696) 196, 61 грн. (сто дев’яносто шість гривень 61 копійку) судових витрат.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 04.10.2010