Рішення № 12043837, 16.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/711-37/4116.09.10 За первісним позовом          Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»

До                                        Товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ»

Треті особи                              1) Дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»

                                        2) Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

Про                                         стягнення 277336,16 грн.

Та за зустрічним

Позовом                              Товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ»

До                                        1) Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»

                                        2) Дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»

                                        3) Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

Про                                         стягнення 389200,39 грн.

                                                                                          Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від ВАТ по газопостачанню та

газифікації «Донецькоблгаз»          Манукян Р.Я. (за дов.)

від ТОВ «АІЗ»                              Гелхвіідзе Д.Р. (за дов.)

від ДК «Газ України»НАК

«Нафтогаз України»                    Мацегорін А.О. (за дов.)

від НАК «Нафтогаз України»          Ященко Р.Ю. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) «АІЗ»про стягнення заборгованості в сумі 271 392,51 грн., інфляційних нарахувань в сумі 1 925,39 грн. і 3% річних в сумі 4 018,26 грн. у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором № 09-39/1 (2006)-Пр від 31.12.2005 р. з оплати податку на додану вартість від вартості обсягу поставленого природного газу протягом січня-липня 2006 року.

Позовні вимоги мотивовані, що відповідачем не повному обсязі сплачено за 2665,22 тис. м3 природного газу поставленого за договором № 09-39/1(2006)-Пр на постачання природного газу від 31.12.2005 р., а саме 271392,51 грн., що становить розмір ставки податку на додану вартість у ціні газу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність включення податку на додану вартість у ціну поставленого природного газу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2007 р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 р. зазначене рішення суду першої інстанції змінено та постановлено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 173936,92 грн., інфляційні суми 1925,39 грн. і 3% річних у сумі 4018,26 грн. та припинено провадження у справі в частині стягнення 97455,59 грн. за відсутності предмету спору.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2009 р.№ 7/711 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ»було частково задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2007 р. скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення та постанову попередніх інстанцій колегія суддів зазначила, що дійшовши висновку про виникнення у відповідача спірного зобов'язання за укладеним договором, суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що таке зобов'язання не було встановлено цим договором, і як наслідок не врахували вимог зазначеної норми матеріального права та не встановили, з яких же підстав виникли у сторін спірні цивільні права та обов'язки.

Отже, висновок суду першої і апеляційної інстанцій про стягнення заборгованості та сум нарахованих за ст.625 ЦК України у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором з оплати податку на додану вартість від вартості обсягу поставленого природного газу зроблений в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України без встановлення обставин, пов’язаних з підставами і часом виникнення спірного грошового зобов'язання та періодом прострочення виконання цього зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2009 р. розгляд справи було призначено на 02.03.2009 р..

02.03.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю «АІЗ»подало зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просить стягнути солідарно з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі –ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України») та Національної акціонерної компанії (далі –НАК) «Нафтогаз України»грошову суму в розмірі 201049,12 грн., яка примусово була стягнуто з позивача, 165824,60 грн. суму сплачено безпідставно за поставлений природний газ, 3668,74 грн. суму державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розглянувши зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ», суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом.

У судовому засіданні 28.04.2009 р. представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 7/711-37/41.

Враховуючи вищезазначене клопотання, суд продовжив строк вирішення спору, відклавши розгляд справи.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 18.05.2009 р. у зв’язку з призначенням Кондратової І.Д. суддею Київського апеляційного господарського суду справу передано на розгляд судді Ковтуна С.А.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2009 р. справу прийнято до провадження суддею Ковтуном С.А., розгляд справи призначено на 18.06.2009 р..

У зв’язку з оскарженням товариством з обмеженою відповідальністю «АІЗ»ухвали господарського суду міста Києва від 28.04.2009 р. у справі № 7/711-37/41, якою відмовлено в задоволенні скарги на дії відділу державної виконавчої служби Слов’янського міжрайонного управління юстиції, справа скеровувалась до апеляційної та касаційної інстанцій.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 р. вказану ухвалу залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2009 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 р. у справі № 7/711-37/41 –без змін.

Ухвалою суду від 29.01.2010 р. розгляд справи призначено на 11.03.2010 р..

У судових засіданнях оголошувались перерви в порядку ст. 77 ГПК України.

22.04.2010 р. представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Суд продовжив строк вирішення спору на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.04.2010 р. розгляд справи відкладено до 17.05.2010 р..

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІЗ»подало заяву про зміну предмету позову та заву про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом та просило визнати факт виконання ним умов договору № 09-39/1(2006)-Пр на постачання природного газу від 31.12.2005 р. та додатків до нього, стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»732225,1 грн., стягнути солідарно з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»173936,92 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання сторін скласти акт звірки щодо здійснених платежів в рахунок поставленого у 2006 році за договором № 09-39/1 (2006)-Пр від 31.12.2005 р. природного газу, окремо зазначивши суми оплат за кожен місяць 2006 року.

Розгляд справи було відкладено на 17.06.2010 р..

Позивачем за зустрічним позовом подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому він просить визнати факт виконання ним умов договору № 09-39/1(2006)-Пр на постачання природного газу від 31.12.2005 р. та додатків до нього на загальну вартість 1945769,41 грн., стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»215263,47 грн., а саме: 188114,87 грн., боргу, як зайво сплачені грошові кошти, 1925,39 грн. збитки внаслідок інфляції за час прострочення, 4018,26 грн. 3% річних, 2773,76 грн. витрати по оплаті державного мита, 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 18313,19 грн. за примусово стягнуті грошові кошти у вигляді виконавчого збору, 6171,85 грн. за сплачене державне мито, пов'язане з подачею апеляційних та касаційних скарг, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнути солідарно з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»173936,92 грн.

В судовому засіданні оголошувались перерви до 08.07.2010 р. та до 16.09.2010 р..

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

30.12.2005 між дочірньою компанією (далі - ДК) «Газ України»Національної акціонерної компанії (далі НАК) «Нафтогаз України»та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» було укладено договір на постачання природного газу для потреб промислових споживачів №06/05-2034, предметом якого було постачання у 2006 році природного газу, отриманого НАК «Нафтогаз України»за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів.

31.12.2005 р. між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «АІЗ»(покупцем) було укладено договір № 09-39/1(2006)-Пр на постачання природного газу (далі –Договір).

За умовами п. 1.1, 2.1, 5.1 Договору постачальник передає покупцю протягом 2006 року природний газ в обсязі до 9250 тис. м3, а покупець приймає та оплачує одержаний газ на умовах попередньої оплати до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна за 1000 м3 газу для платників ПДВ із урахуванням ПДВ, 2% цільової надбавки та без урахування тарифу на транспортування погоджена сторонами у розмірі 405,88 грн., з них ПДВ - 4,45 грн., тариф постачання - 17,58 грн., цільова надбавка - 9,10 грн.

Відповідно до умов п. 5.2 Договору у разі попередньої оплати за газ за декілька місяців поставки та зміни ціни, застосовуються нові ціни з дати введення їх в дію та проводиться відповідне коригування.

Постановою НКРЕ № 1151 від 21.12.2005 р. «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів НАК «Нафтогаз України», ДК «Газ України», підприємствами з газопостачання та газифікації і ЗАТ «Київгазпостач»був затверджений граничний рівень ціни на природний газ в розмірі 422,10 грн. за 1000 м.3 (без врахування податку на додану вартість) з 01.01.2006 р..

Постановою НКРЕ № 176 від 06.02.2006 р. «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів»був затверджений граничний рівень ціни на природний газ в розмірі 548,00 грн. за 1000 куб.м. (без урахування податку на додану вартість) з 20.02.2006 р..

Додатковими угодами до Договору від 01.01.2006 р. та від 20.02.2006 р. покупець та продавець погодили, що вартість природного газу без ПДВ становить з 1 січня 2006 р. - 422,10 грн., з 20 лютого 2006 р. –548 грн. Зі змісту додаткових угод № 1 від 01.01.2006 та № 2 від 20.02.2006 до Договору вбачається, що ціна газу була визначена без податку на додану вартість.

25.01.2006 р. між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та постачальником було укладено додаткову угоду до договору № 06/05-2034 від 30.12.2005 р., якою передбачалось постачання природного газу іншого походження, ніж імпортований, який передбачається та коригується постачальником в односторонньому порядку в залежності від наявності відповідних ресурсів газу.

Судом встановлено, що у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. постачальник поставив, а покупець прийняв 3666,78 тис. м. куб. природного газу.

За поставлений природний газ покупець сплатив на користь постачальника 2111600 грн.. Крім того, станом на 01.01.2006 р. у ТОВ «АІЗ»існувала переплата у розмірі 22284,07 грн. за одержаний у 2005 році природній газ яка, була зарахована ДК «Газ України»в рахунок платежів за газ, поставлений у 2006 році.

Вищевказані факти, а саме: постання і одержання газу у об’ємі 3666,78 тис. м. куб., сплати в рахунок нього 2111600 грн. та зарахування переплати розмірі 22284,07 грн., що виникла у 2005 році в рахунок поставки за Договором, не є спірними, сторонами визнаються, про що свідчить складений на вимогу суду, узгоджений та підписаний повноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками, акт звірки розрахунків за Договором від 03.06.2010 р..

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.11.2006 р. у справі №17/109-7/330, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р., в задоволенні первісного позову ВАТ з газопостачання та газифікації «Донецькоблгаз»до ТОВ «АІЗ», третя особа –ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про зобов’язання укласти додаткову угоду № 3 від 15.03.2006 р. до договору № 09-39/1(2006)-Пр від 31.12.2005 р. відмовлено повністю з посиланням на статтю 632 Цивільного кодексу України, пункт 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також зазначено, що обов’язок застосування або незастосування ПДВ покладається Законом України «Про податок на додану вартість»на платника податку, який поставляє продукцію (послуги) й відповідно відповідальність за правильність нарахування ПДВ несе у даному випадку позивач за первісним позовом, визначення ставки податку на додану вартість не є предметом домовленості сторін у договорі, а визначається виключно чинним законодавством України, зокрема, ставки податку на додану вартість, об’єкти, база оподаткування та порядок обчислення і сплата податку визначається Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р. потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб’єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсу газу НАК «Нафтогаз України», отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 02.03.2006 р. внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1729 «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом», викладено назву постанови в новій редакції («Про забезпечення споживачів природним газом») та в п.п. 5 п.2 встановлено, що потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб’єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсів газу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2006 р. № 244 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729»встановлено, що постанова набирає чинності з 1 січня 2006 року.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 02.03.2006 р. було змінено джерело походження природного газу, який постачався споживачам, в тому числі й відповідачу за первісним позовом, та встановлено, що дана постанова набуває чинності з 01.01.2006 р..

Відповідно до п. 6.1 Закону України «Про податок на додану вартість»операції з поставок природного газу є об’єктом оподаткування та оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами, наданими в матеріали справи підтверджується, що умовами Договору було передбачено вартість природного газу без урахування ПДВ. Розмір податку на додану вартість, який повинен був сплачуватися покупцем, регулюється не Договором, а актами законодавства, зокрема: Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Оскільки з 01.01.2006 р. імпортований природний газ, який в подальшому було поставлено відповідачу за первісним позовом, НАК «Нафтогаз України»отримує на підставі зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання міжнародних договорів України, то відсутні пільги щодо оподаткування операцій з продажу природного газу за нульовою ставкою ПДВ, передбачені статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а на покупця покладено обов’язок сплачувати ціну природного газу, в яку включено ПДВ за ставкою 20 відсотків.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник правомірно при визначенні вартості переданого покупцю природного газу врахував у ціну поставки податок на додану вартість в розмірі 20 відсотків.

Вартість 3666,78 м3 природного газу, поставленого у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. з урахуванням ПДВ, становить 2277668,41 грн..

Покупцем за поставлений природний газ було сплачено 2133884,07 грн. (2111600 грн. + 22284,07 грн.)

Таким чином заборгованість, що підлягає стягненню з покупця за поставлений товар, становить 143784,34 грн..

Провадження в частині стягнення 97455,59 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки даний борг сплачено відповідачем за первісним позовом після подачі позову.

Вимоги про стягнення боргу у розмірі 30152,58 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами позивача за первісним позовом, останній просить стягнути борг з урахування встановленого індексу інфляції за прострочення оплати у травні та червні 2006 року.

Як зазначено вище, за умовами п. 1.1, 2.1, 5.1 Договору постачальник передає покупцю протягом 2006 року природний газ в обсязі до 9250 тис. м. куб., а покупець приймає та оплачує одержаний газ на умовах попередньої оплати до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Таким чином, станом на 01.05.2006 р. є простроченою заборгованість, яка виникла з 16.01.2006 р. по 15.04.2006 р., і її розмір, за розрахунками суду, становить 380166,67 грн.. Даний борг існував станом до 15.05.2006 р., у зв’язку з чим він підлягає індексації на встановлений індекс інфляції з 01.05.2006 р. 15.06.2006 р.

З 16.05. 2006 р. по 15.06.2006 р. розмір боргу становив 331020,12 грн., який підлягає індексації на встановлений індекс інфляції у даний період.

З 16.06.2006 р. по 30.06.2006 р. розмір боргу становив 270258,25 грн., який підлягає індексації на встановлений індекс інфляції у даний період.

За розрахунком суду (розрахунок знаходиться у матеріалах справи), інфляційна складова боргу за прострочення його сплати з 01.05.2006 р. по 30.06.2006 р. складає 2231,85 грн.. В свою чергу, позивач просить стягнути 1925,39 грн.. Враховуючи, що підстав для стягнення інфляційної складової боргу у більшому розмірі, ніж просить позивача за зустрічним позовом, відсутні, вимоги про стягнення інфляційної складової підлягають задоволенню у розмірі 1925,39 грн.. Борг з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 145709,73 грн..

Три відсотки річних за визначений позивачем за первісним позовом період (з 01.01.2006 р. по 24.07.2006 р.) підлягають частковому задоволенню у розмірі 3652,54 грн. (розрахунок знаходиться у матеріалах справи).

Вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовуються позивачем за зустрічним позовом належним виконання відповідачем за зустрічним позовом умов Договору, безпідставність нарахування податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків та безпідставним стягненням з нього коштів у примусовому порядку.

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом в порушення вимог чинного законодавства не сплачував податок на додану вартість, який було включено у вартість природного газу, що поставлявся йому за Договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед відповідачем за зустрічним позовом.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Оскільки позивач за зустрічним позовом не довів порушення його прав діями відповідачів, підстави для задоволення позову в частині стягнення 188114,87 грн. боргу відсутні.

Вимоги про повернення стягнутих за наказами суду коштів, що видані на підставі рішення, скасованого на даний час, повинні вирішуватись в порядку ст. 122 ГПК України, а не в позовному провадження, у зв’язку з чим провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також не може бути предметом окремого позовного провадження вимоги про стягнення судових витрат, сплачених за подання апеляційних та касаційних скарг. Порядок розподілу судових витрат передбачений ст. 105 та ст. 111-11 ГПК України. З огляду на це, провадження в цій частині також підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Порядок стягнення та повернення виконавчого збору регулюється Законом України «Про виконавче провадження» (ст. 46). Відповідачі за зустрічним позовом не є одержувачами даного збору, а тому не можуть бути відповідачами за даними вимогами.

Вимога позивача за зустрічним позовом про визнання факту виконання умов Договору не відповідає способам захисту, визначеним ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а тому провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України..

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються за зустрічним позовом на позивача, за первісним позовом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ»(01135, м. Київ, вул. Чорновола, 10, код 32828901) на користь відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації «Донецькоблгаз»(83050, м. Київ, вул. Рози Люксембург, 23-А, код 03361075) 145709,73 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3652,54 грн. трьох процентів річних, 2468,2 грн. витрат по оплаті державного мита, 105,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення 97455,59 грн. за первісного позовом припинити.

В іншій частині первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 188114,87 грн. боргу та 18277,19 грн. виконавчого збору відмовити.

В іншій частині зустрічного позову провадження припинити.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

          Рішення підписано 01.10.2010 р.