Рішення № 12043746, 03.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/16603.08.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «БК Теплобуд», м. Київ

про          стягнення 44952,66 грн.

Суддя Копитова О. С.

Секретар судового засідання Поліщук О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Науменко О.Г. за дов. б/н від 04.03.2010

Олексін С.С. за дов. б/н від 04.03.2010

від відповідача: Матківський А.С. за дов. б/н від 14.06.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БК Теплобуд»про стягнення 44 952,66 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №21/05/08-Д від 21.05.2008 року в частині розрахунків за оренду обладнання, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 30077,51 грн. При цьому з посиланням на п. 9.1.1 та п. 9.1.2 позивач просить стягнути з відповідача 6015,50 грн. штрафу та 3845,11 грн. пені та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України 3976,25 грн. втрат від інфляції та 1038,29 грн. відсотків річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат витрати понесені на оплату адвокатських послуг в розмір 2 420 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.04.2010 року порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 27.05.2010 року.

Під час судового розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог від 15.06.2010 року в якій відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 3845,11 грн.

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що докази на які посилається позивач (акти виконаних робіт), обґрунтовуючи свої позовні вимоги, не відповідають вимогам чинного законодавства, не містять всіх необхідних реквізитів та відповідно не підтверджують заборгованість. Акт звірки на який посилається позивач не містить, на думку відповідача, достатньої інформації, наявність якої дає можливість зробити висновок про існування заборгованості, не містить посилання на договір, що не дає можливості стверджувати про його приналежність саме до предмету зазначеного спору. Крім того, відповідач заперечував щодо вимог позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката в зв’язку з відсутністю доказів реального понесення зазначених витрат.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду м. Києва від 23.06.2010 року строк розгляду справи продовжено.

21.06.2010 року позивачем подано заяву про зміну предмету та підстав позовної заяви. В поданій заяві позивач зазначив, що відповідачем не було в повному обсязі оплачено оренду обладнання за період листопад 2008 року –січень 2009 року, а також не було сплачено за демонтаж обладнання. В зв’язку з чим позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу на 574,98 грн. та збільшив заявлену до стягнення суму втрат від інфляції на 72,94 грн., відсотків річних на 241,55 грн., штрафу на суму 114,99 грн.

Відповідач подав заперечення на заяву позивача про зміну предмету та підстав, з посиланням на недопустимість зміни під час судового розгляду справи одночасно предмету і підстав позову.

27.07.2010 року в судовому засіданні представник позивача подав заяву про відмову від поданої заяви про зміну предмету та підстав позову подану 21.06.2010 року та просив суд прийняти рішення згідно заяви про уточнення позовних вимог від 26.07.2010 року.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач з посиланням на здійснення відповідачем часткової проплати після порушення провадження по справі, а також проведення остаточного перерахунку заборгованості зменшує позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та збільшує в частині стягнення відсотків річних, втрат від інфляції та штрафу. В зв’язку з чим просить стягнути з відповідача 39 382,87 грн., з яких 27577,51 грн. –основний борг; 1318,47 грн. –3% річних ,4171,39 грн. втрати від інфляції, 6315,50 грн. –штраф.

В судовому засіданні 03.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

21.05.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна», Орендодавець, (надалі за текстом –ТОВ «Рамірент Україна», позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «БК Теплобуд», Орендар, (надалі за текстом –ТОВ «БК Теплобуд», відповідач) укладено Договір оренди обладнання №21/05/08-Д (надалі по тексту Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого позивач передає, а відповідач бере у тимчасове платне користування будівельне обладнання, яке є об’єктом власності орендодавця.

Початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі такого обладнання. (п.4.1 Договору). Строк оренди обладнання визначається в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання обчислюється добами та місяцями. (п.4.2 Договору).

Згідно п. 6.1 Договору, орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.2 договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання Орендодавцю згідно п. 5.10 договору.

Відповідно до п. 6.4 Договору якщо строк оренди складає більше місяця, орендна плата вноситься за кожний календарний місяць, на протязі 10 днів наступного місяця, з урахуванням індексу інфляції гривні.

Пунктом 6.7 Договору встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем в безготівковій формі на рахунок Орендодавця на підставі виставленого рахунку. Неотримання Орендарем рахунку Орендодавця, не позбавляє його обов’язку своєчасно сплачувати орендну плату. В разі неотримання рахунку, Орендар повинен самостійно сплатити орендну плату згідно умов (в строк) п. 6.6 договору, інакше, Орендар буде вважатися таким, що прострочив платіж.

Згідно п. 6.10 Договору Орендна плата вважається сплаченою Орендарем з дня зарахування її на рахунок Орендодавця. У всіх та інших випадках орендна плата вважається несплаченою.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачеві обладнання згідно наступних актів приймання-передачі № 00000429 від 21.05.2008 року, № 000000503 від 05.06.2008 року, № 69 від 20.06.2008 року, № R-00000359 від 01.09.2008 року, № R-00000062 від 27.01.2009 року.

Позивач просить стягнути з відповідача суму орендної плати за користування обладнанням (підвісною платформою GEDA AB-650) за період листопад 2008 року січень 2009 року, а також витрати позивача понесені на демонтаж обладнання.

В матеріалах справи наявні акти здачі прийняття –робіт № 5/21/05/08-Д/9/1 від 30.09.2008 року на суму 7473,96 грн. –оренда обладнання в вересні 2008 року (не підписаний з боку відповідача, однак оплачений ним в повному обсязі), № 5/21/05/08-Д/10/ДЮ від 31.10.2008 року на суму 8911,26 грн. –оренда обладнання в жовтні 2008 року (не підписаний з боку відповідача, однак оплачений ним на суму 8655,12 грн.), № 5/21/05/08-Д/11/ДЮ від 30.11.2008 року на суму 10001,16 грн. –оренда обладнання за листопад 2008 року (не підписаний та не оплачений відповідачем), № 5/21/05/08-Д/12/Д від 31.12.2008 року на суму 12627,17 грн. –оренда обладнання в грудні 2008 року (підписаний відповідачем та скріплений печаткою, однак не оплачений в повному обсязі), № 5/21/05/08-Д-1/Д від 26.01.2009 року на суму 9274,2 грн. –оренда обладнання в січні 2009 року (не підписаний відповідачем та не оплачений в повному обсязі).

Таким чином вартість оренди підвісної платформи GEDA AB-650 за зазначений період склала 48287,75 грн. Відповідачем сплачено за оренду 17310,24 грн. (1500 грн. сплачено за монтаж обладнання) і відповідно заборгованість відповідача перед позивачем складала 30977,51 грн.

31.07.2009 року сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем взагалі за договором складає 30077,51 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією щодо погашення заборгованості, однак матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в повному обсязі.

Після порушення провадження по справі, 24.06.2010 року відповідач погасив частину заборгованості сплативши позивачеві 4000 грн.

Згідно довідки позивача за підписом комерційного директора та головного бухгалтера заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.07.2010 року складає 27577,51 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору оренди.

Згідно ст.759 Цивільного кодексу України, за договором оренди орендодавець передає або зобов’язується передати наймачу майно в користування за плату на обумовлений строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном орендар сплачує плату, розмір якої встановлюється договором оренди. Плата за користування вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 763 Цивільного кодексу України встановлює, що договір оренди встановлюється на строк, визначений договором.

Факт передачі майна в оренду підтверджується підписаними сторонами актами приймання –здачі обладнання, зокрема передача в оренду підвісної платформи GEDA AB-650 підтверджується актом приймання-передачі № R-00000359 від 01.09.2008 року та не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт передачі майна в оренду, прийняття та користування цим майном відповідачем.

Як встановлено вище, в п. 4.2 Договору сторони погодили, що строк оренди обладнання визначається в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання.

При цьому відповідно до п. 4.3 Договору визначено, що в акті прийому-передачі може бути визначена тільки дата передачі обладнання в оренду, яка також є датою початку перебігу строку оренди. В такому випадку обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк до отримання Орендарем вимоги Орендодавця про повернення обладнання у визначений Орендодавцем строк або дату.

В акті приймання - передачі № R-00000359 від 01.09.2008 року сторони погодили лише дату передачі майна в оренду –01.09.2008 року, дату ж повернення обладнання сторони не визначали.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач зобов’язався сплачувати орендну плату за кожний календарний місяць, на протязі 10 днів наступного місяця, з урахуванням індексу інфляції гривні.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Під час судового розгляду справи відповідач фактично не заперечував проти наявності заборгованості перед позивачем, що утворилась в зв’язку з несплатою за оренду обладнання. Відповідач лише наголошував на недоліках, що допущені при складаннях актів здачі-прийняття робіт. Зокрема відповідач наголошував на тому, що акти № 5/21/05/08-Д-1/Д від 26.01.2009 року на суму 9274,2 грн., № 5/21/05/08-Д/11/ДЮ від 30.11.2008 року на суму 10001,16 грн., № 5/21/05/08-Д/10/ДЮ від 31.10.2008 року на суму 8911,26 грн., № 5/21/05/08-Д/9/1 від 30.09.2008 року на суму 7473,96 грн. взагалі не підписані відповідачем та не містять його печатки і відповідно не підтверджують прийняття господарської операції.

В даному випадку господарський суд звертає увагу на наступні обставини. Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище строк оренди обладнання - підвісної платформи GEDA AB-650 розпочався 01.09.2008 року. При цьому відповідачем, згідно банківських виписок з рахунку позивача, в повному обсязі сплачено за оренду зазначеного обладнання в вересні (переплата 1181,16 грн.) та частково в жовтні (недоплата 256,14 грн.) незважаючи на не підписання актів приймання передачі виконаних робіт за зазначений період. Крім того, матеріали справи містять акт приймання - передачі виконаних робіт за грудень 2008 року на суму 12627,17 грн. підписаний відповідачем та скріплений печаткою підприємства, що підтверджує фактичне використання орендованого обладнання в грудні 2008 року. При цьому матеріали справи не містять доказів оплати позивачем отриманих послуг в зазначений період.

Розглядаючи спір по суті, суд також враховує проведення відповідачем часткової оплати заборгованості в розмірі 4000 грн. після порушення провадження по справі.

Крім того, як встановлено вище, зокрема п. 6.1 Договору, відповідач зобов’язаний сплачувати орендну плату починаючи з дати підписання акту прийму передачі обладнання в оренду, тобто з 01.09.2008 року, і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю.

Матеріали справи не містять підписаного між сторонами акту повернення обладнання, що не дає можливості суду встановити відповідну дату припинення користування відповідачем орендованого обладнання. Позивач обґрунтовуючи свій позов вказує на те, що ним було проведено демонтаж обладнання 26.01.2009 року і визначає зазначену дату як кінцевий термін оренди обладнання. Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту повернення обладнання позивачу раніше зазначеної дати.

Враховуючи всі викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за оренду підвісної платформи GEDA AB-650 за період листопад 2008 року-січень 2009 року в розмірі 26977,51 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 600 грн. за демонтаж обладнання задоволенню не підлягають, оскільки не доведені жодними належними доказами. По –перше, матеріали справи не містять доказів щодо проведення такого демонтажу та відповідно понесення витрат на нього, а по-друге, позивач звернувся з позовом до суду щодо стягнення з відповідача орендної плати і жодним чином не обґрунтовував свої вимоги наявністю між сторонами інших взаємовідносин. Відповідно до п. 6.8 Договору орендна плата не включає в себе витрати, між іншим, на монтаж обладнання, а вказані послуги можуть бути надані Орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню на суму 26977,51 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Матеріалами справи встановлено порушення відповідачем його грошових зобов’язань по Договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та з урахуванням інфляційних втрат.

Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем його грошових зобов’язань по Договору, а саме: прострочка оплати вартості наданих позивачем послуг, враховуючи приписи діючого законодавства України, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та інфляційних нарахувань за обраний позивачем період нарахування, однак за уточненим розрахунком суду. Як убачається з матеріалів справи, позивач в уточненнях позовних вимог від 26.07.2010 року розраховуючи зазначені суми посилається на наявність у відповідача перед ним заборгованості на дату позову в розмірі 31577,51 грн. Оскільки судом встановлено наявність заборгованості в розмірі 30977,51 грн. зазначені вимоги підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду, 4089,03 грн. –втрати від інфляції, 1293,42 грн. відсотки річних.

Відповідно до пп. 9.1.1, 9.1.2 п. 9.1 Договору за порушення строків сплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю штраф в розмірі 20 % від простроченої суми. За кожен день прострочки внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 2 % від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

Під час судового розгляду справи позивач відмовився від стягнення з відповідача пені та просив суд стягнути з відповідача лише штраф в розмірі 6315,5 грн.

З урахуванням викладених обставин вимоги позивача про стягненню з відповідача штрафу підлягають задоволенню, однак в зв’язку з невірним визначенням суми боргу за уточненим розрахунком суду в розмірі 6195,50 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката встановлено наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2420,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачем надано Адвокатську угоду № 5-Р від 12.03.2010 року про надання адвокатських послуг, укладену між «Адвокатським об’єднанням «Адвокатська колегія «Юрспецсервіс»та позивачем, Акт здачі - прийняття робіт (наданих послуг) за вказаною угодою від 18.06.2010 на суму 2420 грн., прайс «Адвокатського об’єднанням «Адвокатська колегія «Юрспцсервіс», розрахунок вартості адвокатських послуг щодо стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «Теплобуд»на користь „Рамірент Україна” по договору №5-Р від 12.03.2010 року. На підтвердження реального понесення витрат представником позивач надано копію виписки з банківського рахунку Адвокатського об’єднання «Адвокатська колегія «Юрспцсервіс»за 16.03.2010 року.

          Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи зазначене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи суд вважає вимоги позивача про відшкодування адвокатських послуг законними та обґрунтованими.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та заявлені до стягнення витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати сплачені позивачем за частину вимог спір по яких врегульовано після порушення провадження по справі в зв’язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості покладаються на відповідача. Судові витрати за частину вимог від яких позивач відмовився в добровільному порядку (пеня) покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БК Теплобуд»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ід. код 32386681 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент” (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, 08130, Києво –Святошинський р-н, с. Петропавловська Борщагівка, вул. Петропавловська, 14-а, ід. код 32664239, р/р 26004101127820 в КРД „Райфайзен банк Аваль”, МФО 322904) 38555,46 грн. (тридцять вісім тисяч п’ятсот п’ятдесят п’ять гривень сорок шість копійок), з яких 26977,51 грн. (двадцять шість тисяч дев’ятсот сімдесят сім гривень п’ятдесят одна копійка) основного боргу, 4089, 03 грн. (чотири тисячі вісімдесят дев’ять гривень три копійки) втрати від інфляції, 1293,42 грн. (одну тисячу двісті дев’яносто три гривні сорок дві копійки) відсотки річних, 6195,5 грн. (шість тисяч сто дев’яносто п’ять гривень п’ятдесят копійок) штрафу, а також 425,55 грн. (чотириста двадцять п’ять гривень п’ятдесят п’ять копійок) державного мита, 219,63 грн. (двісті дев’ятнадцять гривень шістдесят три копійки) витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, 2252,10 грн. (дві тисячі двісті п’ятдесят дві гривні десять копійок) витрати на оплату послуг адвоката.

          Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                      О. С. Копитова